Постанова

від 05.03.2007 по справі 41/74а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/74а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

05.03.2007 р.                                                                                 справа №41/74а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Величко Н.Л.

суддівАлєєвій І.В.

М'ясищева А.М.

при секретарі:                               Поляковій В.Є.

за участю представників сторін:

від позивача:Деркунський М.В. –дов. від 17.03.06.

від відповідача:Не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі           м. Донецька  

на постанову господарського суду

Донецької області

від19.12.2006 року

у справі41/74а (суддя Гончаров С.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” м. Донецьк

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі           м. Донецька    

проВизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005 р. №0000422340/3, від 15.06.2005р. №0000422340/0/1, від 28.03.2005 р. №0000422340/0

1. Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду.

23.02.2006 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” м. Донецьк, звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. №0000422340/0/3, від 17.11.2005р. №0000432340/3, від 15.06.2005р. №0000432340/1, від 15.06.2005р. №0000422340/0/1, від 28.03.2005р.                      №0000432340/0, від 28.03.2005р. №0000422340/0.

Ухвалою від 07.03.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за №41/32а та призначене попереднє судове засідання.

Ухвалою у справі №41/32а від 28.03.2006р.  були роз'єднані у самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ленінському районі                        м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р.             №0000422340/3, від 15.06.2005р. №0000422340/0/1, від 28.03.2005р. №0000422340/0 (з податку на прибуток) та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.11.2005р. №0000432340/3, від 15.06.2005р. №0000432340/1, від 28.03.2005р. №0000432340/0 (з податку на додану вартість), що стало предметом  спору у даній справі, якій присвоєно номер 41/74а.

Ухвалою від 13.04.2006 р. провадження у даній справі було зупинене до вирішення справи №41/32а.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.11.2006 року поновив провадження у даній справі та призначив попереднє судове засідання на 30.11.2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 19.12.2006 року у справі №41/74а (суддя Гончаров С.А.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000432340/3 від 17.11.2005р., №0000432340/1 від 15.06.2005р., №0000432340/0 від 28.03.2005р.

Вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.

Постанова суду мотивована тим, що недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями)  не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки  згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону підставою для відповідальності платника податків є непідтвердження сум податку, який включено до податкового кредиту на момент перевірки платника податків та тим, що податковий орган помилково дійшов висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат.

Загальний строк розгляду склав 1 рік, процесуальний 2 міс.4дні.

2. Підстави, з яких порушене  питання про перегляд постанови.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями). Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку  зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підстав, з якими пп.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) пов'язує право платника на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Представник заявника апеляційної скарги в судове засідання не з”явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача визнав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без участі її заявника.

3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Славолія”  м. Донецьк, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, так як вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підтверджує відсутність підстав для її скасування.

На його думку, висновки відповідача про необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого за послуги з розміщення реклами є безпідставними, оскільки суми цих витрат правомірно віднесені ним до складу валових витрат відповідних періодів.

Позивач зазначає, що законодавство не вимагає обов'язкової наявності графіків узгодження годин трансляції реклами на каналі “1+1” з реквізитами підприємства телебачення, він на законних підставах використав право на віднесення до складу валових витрат таких витрат, що повністю підтверджено первинними документами, а тому мав повне право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг з розміщення реклами.

Позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно не врахував в ході перевірки певні податкові накладні та безпідставно зменшив суму його податкового кредиту, що призвело до нарахування податку в сумі 68796 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач стверджує, що податкові накладні, надані до перевірки, відповідають усім вимогам, які надають можливість зробити висновок про належне формування ним податкового кредиту, але в ході перевірки та за її наслідками відповідачем це не було враховано.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. в порядку  ст.29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, у зв'язку з відпусткою головуючого судді         Калантай М.В., був змінений  склад  колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 19.12.2006р. у справі №41/74а (головуючий суддя: Величко Н.Л., судді: Алєєва І.В., М'ясищев А.М.).

4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 32310209, перебуває на податковому обліку у ДПІ в Ленінському районі м. Донецька є платником ПДВ із податковим номером 323102026550.

Податковий орган здійснив комплексну документальну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД “Славолія” м. Донецьк вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.03.2003р. по 01.12.2004р.

За результатами вказаної перевірки був складений акт №1108/23-113/32310209 від 28.03.2005р. (надалі –акт перевірки) (арк. 12-35), у висновках якого зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 161209 грн., в тому числі у 2003 р.–в сумі 147958 грн., у 2004 р. –в сумі 13251 грн.

З акту перевірки (стор. 12, стор. 15) вбачається, що спірна сума нарахованого податку в розмірі 162209 грн. складається з сум, які нараховані внаслідок висновків акту перевірки про: завищення позивачем податкового кредиту через віднесення до його складу суми податку на додану вартість у розмірі 68796 грн. (сума нарахувань -                68796 грн.), за податковими накладними, які складені з порушенням вимог податкового законодавства, а також завищення податкового кредиту через віднесення до його складу суми податку на додану вартість у розмірі 92413 грн. сплачену у зв'язку з придбанням послуг, витрати на які не відносяться до складу валових витрат (сума нарахувань -            92413 грн.).

Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000432340/0 від 28.03.2005р., якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 241817 грн., в тому числі 161209 грн. - основний платіж, 80608 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене товариством за процедурою адміністративного оскарження, в наслідок чого відповідачем складені та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000432340/1 від 15.06.2005р. та №0000432340/3 від 17.11.2005р., які містять ті ж самі суми податкових зобов'язань, що і податкове повідомлення-рішення №0000432340/0 від 28.03.2005р. Всі наведені податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем та є предметом спору у даній справі.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) і яка діяла на момент видачі податкових накладних платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має      містити інформацію, зазначену окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи   або   місце   податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

              Норма п 7.2.1 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) є уніфікованою і має загальний характер, тобто норма цієї статті містить у собі перелік відомостей, який обумовлює платникам податку –продавцям можливість заповнити податкову накладну в момент виникнення у них податкового зобов'язання з ПДВ при здійсненні будь-якої господарської операції з застосуванням при цьому будь-якого порядку розрахунку .

Як вбачається з акту перевірки податковий орган при фіксуванні  порушення порядку заповнення податкових накладних обмежився лише вказанням на те, що ці накладні не містять кількості (об'єму, обсягу) товару, не визначаючи ,яка саме господарська операція здійснена і чи виміряється вона у будь-яких одиницях виміру, чи наявні інші документи,  що підтверджують передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку, що є порушенням п.1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11 червня 2004 р. N 326 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України30 червня 2004 р. за N 803/9402, згідно якого факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР (у редакції, яка діяла на момент видачі податкових накладних) податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Зі змісту цієї норми випливає, що покупець має право, а не обов'язок звернутися до податкового органу з заявою, додавши до неї  копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг) у разі не видачі покупцем на його вимогу ,у порушення встановленого порядку, податкову накладну.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР (у редакції, яка діяла на момент видачі податкових накладних) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи покупець видав позивачу податкові накладні. Ці податкові накладні у підтвердження сформованого податкового кредиту платником податку були надані при перевірці.

Беручи до уваги зазначене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону  “Про ПДВ” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ.

У відповідності до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що податковим органом не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти адміністративного позову.

Таким чином, вищенаведене спростовує доводи, вказані заявником в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позов.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 184, 195, 198, 200, 205, пунктами 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову від 19.12.2006 року господарського суду Донецької області у справі №41/74а залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька - без задоволення.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 06.03.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

                                                                                                                        Надруковано 5 примірників:

                                                                                                                                                                   1 –у справу; 2 –сторонам;

                                                                                                                                                                   1 –ГС Донецької області;

                                                                                                                                                                   1 –ДАГС.