Постанова

від 14.06.2013 по справі 825/1511/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1511/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мазепа» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

16.04.2013 року Приватне підприємство «Мазепа» (далі - ПП «Мазепа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Чернігівська МДПІ). В ході судового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 06.02.2013 року № 0000072340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 273612,00 грн. за основним платежем та 64966,50 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 06.02.2013 року № 0000062340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182183,00 грн. за основним платежем та 42795,75 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПП «Мазепа» у 2009-2011 роках мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Сітел Груп Інкорпорейтед», ТОВ «Ексотехком», ТОВ «ПСГ», ПП «Маркес», ТОВ «Товар систем», ТОВ «Вакко», ТОВ «ВВ - Інформ Груп» з приводу придбання товарів (пиломатеріалу) відповідно до укладених договорів. Сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними тощо. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Отриманий позивачем товар був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 13.11.2012 року № 152/22/33335788, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Чернігівської МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Мазепа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2012 року № 152/22/33335788. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 218850,00 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 273612,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень та за результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 06.02.2013 року № 0000062340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 182183,00 грн. за основним платежем та 42795,75 грн. за штрафними санкціями, та від 06.02.2013 року № 0000072340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 273612,00 грн. за основним платежем та 64966,50 грн. за штрафними санкціями. Також податковий орган посилається на акт ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 10.11.2011р. № 865/23/37109194 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, яким встановлено нереальність господарських операцій з продажу товарів, наявність податкових ризиків по взаємовідносинам з «сумнівними» контрагентами по ланцюгу постачання та зроблено висновок про безпідставність формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів за січень 2011 року на загальну суму ПДВ 33841,47 грн., та на акт ДПІ у Печерському районі Київської області від 21.02.2011 року № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року, яким встановлено відсутність у ТОВ «Вакко» трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.

ПП «Мазепа» (ідентифікаційний код-33335788) зареєстровано в якості юридичної особи 18.03.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.05.2013 року (а.с. 15-16 т. 3).

Працівниками Чернігівської МДПІ на підставі направлення від 29.10.2012 року № 85, відповідно до наказу від 29.10.2012 року № 355, згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Мазепа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2012 року № 152/22/33335788 (а.с. 26-42 т. 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 218850,00 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 273612,00 грн.

За висновками акта перевірки Чернігівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.11.2012 року 0000492340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 218850,00 грн. за основним платежем та 51963,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 14 т. 1);

- від 27.11.2012 року № 0000502340, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 273612,00 грн. за основним платежем та 68403,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13 т. 1).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

ДПС у Чернігівській області за результатами розгляду скарги ПП «Мазепа» прийняла рішення від 31.01.2013 року № 231/10/10-215 (а.с. 2-7 т. 3), яким:

- скасувала податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 27.11.2012 року № 0000492340 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього в розмірі 45834,00 грн. (в т.ч. санкції 9167,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 27.11.2012 року №0000502340 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3436,50 грн. штрафної санкції, а скаргу, в цій частині задовольнила.

- залишила без змін податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 27.11.2012 року №0000492340 в іншій частині - 224979,50 грн. (в т.ч. санкції 42796,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 27.11.2012 року № 0000502340 в іншій частині - 338578,50 грн. (в т.ч. санкція - 64966,50), а скаргу в цій частині - залишила без задоволення.

Рішенням ДПС України від 01.03.2013 року № 5206/7/10-2115 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 року № 0000492340 та від 27.11.2012 року № 0000502340 з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 8-9 т. 3).

Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 06.02.2013 року № 0000072340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 273612,00 грн. за основним платежем та 64966,50 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 06.02.2013 року № 0000062340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182183,00 грн. за основним платежем та 42795,75 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основним видом діяльності ПП «Мазепа» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.05.2012 року (а.с. 15,16 т. 1).

Для здійснення своєї діяльності ПП «Мазепа» орендує у ВАТ «Ніжинське Автомобільно-транспортне підприємство-17455» нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 54, відповідно до договорів оренди нежилого приміщення від 02.01.2009 року № 02/01/9 та від 04.01.2010 року № 01/-4 (а.с. 233-234 т. 2, а.с. 34-35 т. 3).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року ПП «Мазепа» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1627482,00 грн.

ПП «Мазепа» у 2009-2011 роках мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Сітел Груп Інкорпорейтед», ТОВ «Ексотехком», ТОВ «ПСГ», ПП «Маркес», ТОВ «Товар систем», ТОВ «Вакко»», ТОВ «ВВ - Інформ Груп» з приводу придбання товарів (пиломатеріалу).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року встановлено його завищення (сукупно) на суму 218850,0 грн., в т.ч.: у липні 2009 року на суму 30000,00 грн., серпні 2009 року на суму 6667,00 грн., грудні 2009 року на суму 9200,00 грн., січні 2010 року на суму 40000,00 грн., лютому 2010 року на суму 13700,00 грн., березні 2010 року на суму 19200,00 грн., квітні 2010 року на суму 19083,00 грн. червні 2010 року на суму 27750,00 грн., липні 2010 року на суму 25000,00 грн., серпні 2010 року на суму 17250,00 грн., січні 2011 року на суму 11000,00 грн.

По-перше, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів, а саме пиломатеріалу обрізного у ТОВ «Ексотехком» (код за ЄДРПОУ-36392180) згідно договору поставки від 01.08.2009 року № 1/08-09 (а.с. 194 т. 1).

Внаслідок проведених операцій, ПП «Мазепа» у деклараціях з податку на додану вартість відобразило формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 6666,67 грн. у серпні 2009 року (а.с. 216-218 т. 1).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, банківською випискою, товарно-транспортними накладними, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 52,195-209 т. 1).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору від 05.01.2009 року № 6/01-09) підтверджується видатковими накладними (а.с. 210,211 т. 1, а.с. 252 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в Журналі-ордері і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за серпень 2009 року, картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «Ексотехком» (а.с. 212,213 т. 1).

Податкова накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2009 року (а.с. 214-215 т. 1).

По-друге, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів, а саме пиломатеріалу обрізного у ТОВ «ПСГ» (код за ЄДРПОУ-36266075) згідно договору купівлі-продажу від 15.06.2009 року № 1/06-09 (а.с. 139 т. 1).

Позивач у деклараціях з податку на додану вартість відобразив формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 30000,00 грн. у липні 2009 року (а.с. 191-193 т.1).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 54,140-182 т. 1).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору від 05.01.2009 року № 6/01-09) підтверджується видатковими накладними (а.с. 183-186 т. 1, а.с. 252 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в Журналі-ордері і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за липень 2009 року, картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «ПСГ» (а.с. 187,188 т. 1).

Податкова накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 року (а.с. 189-190 т. 1).

По-третє, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів, а саме пиломатеріалу обрізного у ПП «Маркес» (код за ЄДРПОУ-36590213) згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2009 року № 1/12-09 (а.с. 55,92,219 т. 1).

Внаслідок проведених операцій позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відображено формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 49200,00 грн., в т.ч. в грудні 2009 року на суму 9200,00 грн. та у січні 2010 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 36-38,41-43 т. 2).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстром платіжних документів, квитанціями до прибуткового касового ордеру, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво, звітами про використання коштів (а.с. 56-67, 95-101, 220-252 т. 1, а.с. 1-18 т. 2).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору від 05.01.2009 року № 6/01-09) підтверджується видатковими накладними (а.с. 1-24, 252 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в Журналі-ордері і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за грудень 2009 року, січень 2010 року, картці рахунку: 631 контрагенти: ПП «Маркес» (а.с. 25-27 т. 2).

Податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року та січень 2010 року (а.с. 34-35,39-40 т. 2).

Крім того, в податковій декларації з ПДВ за період січень 2010 року встановлено включення до додатку 5 контрагента, з яким виникла розбіжність, а саме ПП «Маркес» не подана податкова декларація з ПДВ за період січень 2010 року на суму податкового зобов'язання 40000,00 грн. Тому ПП «Мазепа» звернулось до ПП «Маркес» з проханням надати пояснення про причини вказаних розбіжностей. На запит ПП «Мазепа» отримано відповідь, в якій зазначено, що у зв'язку з хворобою бухгалтера ПП «Маркес» помилково була не включена в декларацію з ПДВ за січень 2010 року сума 240000,00 грн. та найближчим часом буде подана уточнююча звітність (а.с. 28-33 т. 2).

По-четверте, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів (пиломатеріалу обрізного) у ТОВ «Товар Сістем» (код ЄДРПОУ-37109194) згідно договору поставки від 04.10.2010 року № 04/10-10 (а.с. 91 т. 1, 68-69,207 т. 2).

Позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відображено формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 11000,0 грн. у січні 2011 року (а.с. 227-230 т. 2).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 70,93-94, т. 1, а.с. 208-220 т. 2).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ТОВ «Бучанський завод склотари») підтверджується видатковими накладними (а.с. 221-223 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «Товар Сістем» (а.с. 224 т. 2).

Податкова накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 225-226 т. 2).

По-п'яте, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів (пиломатеріалу обрізного) ТОВ «Вакко» (код ЄДРПОУ-36425949) згідно договору поставки від 01.03.2010 року № 01/03-10 (а.с. 92 т. 2).

Внаслідок проведених операцій позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відображено формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 19200,00 грн. у березні 2010 року (а.с. 123-125).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, банківською випискою, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 71-72, 107-108 т. 1, а.с. 93-114 т. 2).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозаволд» відповідно до договору від 04.01.2009 року № 03/34, від 04.01.2011 року № 03/01) підтверджується видатковими накладними (а.с. 115-118,246-247 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в Журналі-ордері і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за березень 2010 року, картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «Вакко» (а.с. 119-120 т. 2).

Податкова накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року (а.с. 121-122 т. 2).

По-шосте, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів (пиломатеріалу обрізного) у ТОВ «ВВ - Інформ Груп» (код за ЄДРПОУ-36713001) відповідно до договору поставки від 01.06.2010 року № 01/06-10 (а.с. 126 т. 2).

Внаслідок проведених операцій позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відображено формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 70000,00 грн., в т.ч.: у червні 2010 року на суму 27750,00 грн., у липні 2010 року на суму 25000,00 грн., у серпні 2010 року на суму 17250,00 грн. (а.с. 193-195,198-200,204-206 т. 2).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківською випискою, рахунками-фактурами, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 73-77, 102-106 т. 1, а.с. 127-178 т. 2).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ЗАТ Миргородський завод мінеральних вод» відповідно до договору від 01.04.2010 року № 14/44) підтверджується видатковими накладними (а.с. 179-189,248-251 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «ВВ - Інформ Груп» (а.с. 190 т. 2).

Податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року (а.с. 191,196-197,201-203 т. 2).

По-сьоме, ПП «Мазепа» у перевіряємому періоді здійснювало операції з придбання товарів (пиломатеріалу обрізного) у ТОВ «Сітел Груп Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ-35572036) відповідно до договору поставки від 23.02.2010 року № 23/2 (а.с. 44 т. 2).

Внаслідок проведених операцій ПП «Мазепа» у деклараціях з податку на додану вартість відобразило формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму ПДВ 32783,00 грн., в т.ч.: у лютому 2010 року на суму 13700,00 грн. та у квітні 2010 року на суму 19083,00 грн. (а.с. 83-85,88-89,91 т. 2).

Реальність виконання вказаного договору, а також оприбуткування отриманої продукції на склад підприємства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, квитанціями, реєстром платіжних документів, нормативним складом продукції, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), звітом про використання коштів, списанням товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с. 78-81, 109-119 т. 1, а.с. 45-73 т. 2).

Використання в господарській діяльності придбаного пиломатеріалу (реалізація виготовленої продукції (піддонів дерев'яних) ЗАТ Миргородський завод мінеральних вод» відповідно до договору від 01.04.2010 року № 14/44) підтверджується видатковими накладними (а.с. 74-77, 248-251 т. 2).

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені в Журналі-ордері і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за квітень 2010 року, лютий 2010 року, картці рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «Сітел Груп Інкорпорейтед» (а.с. 78-80 т. 2).

Податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010 року, квітень 2010 року (а.с. 81-82,86-87 т. 2).

Також відображення в бухгалтерському обліку позивача всіх вищевказаних господарських операцій підтверджується оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 201, по рахунку 361, оборотами по рахунку 661, Журналом-ордером і відомостю по рахунку 661, карткою клієнта (а.с. 235-245 т. 2, а.с. 37 т. 3).

Крім того, представником позивача надано штатні розклади на грудень 2010 року, жовтень 2010 року, липень 2010 року, квітень 2010 року, січень 2010 року, листопад 2009 року, жовтень 2009 року, липень 2009 року, з яких вбачається, що на ПП «Мазепа» передбачені такі посади як директор, головний бухгалтер, фахівець технолог, керівник виробництва, робітник деревообробного цеху (а.с. 26-33 т. 3).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону».

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 статті 5 зазначеного закону.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, норми Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Товар-Сістем» та ТОВ «Вакко» представник відповідача посилається на:

- акт ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 10.11.2011р. № 865/23/37109194 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, яким встановлено нереальність господарських операцій з продажу товарів, наявність податкових ризиків по взаємовідносинам з «сумнівними» контрагентами по ланцюгу постачання та зроблено висновок про безпідставність формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів за січень 2011 року на загальну суму ПДВ 33841,47 грн. (а.с. 46-49 т. 3);

- акт ДПІ у Печерському районі Київської області від 21.02.2011 року № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року, яким встановлено відсутність у ТОВ «Вакко» трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с. 43-49 т. 1).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС України від 27.04.2011 року кримінальну справу № 69-107, порушену відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко» та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, закрито за відсутністю складу злочину (а.с. 10-13 т. 3).

Крім того, податковий орган посилається на порушення позивачем Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, а саме на те, що податкові накладні від 17.08.2009 року № 170803, виписана ТОВ «Ексотехком», від 06.07.2009 року № 164/2, виписана ТОВ «ПСГ», не містять прізвища особи, яка склала податкові накладні.

Проте, судом не приймаються такі посилання представника відповідача зважаючи на наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виписки податкових накладних) передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка кореспондується зі ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, та має вищу юридичну силу порівняно з наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

Вказані обов'язкові реквізити містяться в податкових накладних.

Тому суд дійшов висновку, що така обставина не є порушенням порядку заповнення податкової накладної, оскільки податкова накладна містила всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також податковий орган посилається на те, що в податкових накладних, виписаних ПП «Маркес», вказаний невірний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (як продавця, так і покупця), відмінний від номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що вказаний в договорі від 01.12.2009 року № 1/12-09.

Проте, судом не приймаються такі посилання до уваги, оскільки представником позивача доведено, що вказана обставина була технічною помилкою, яка в подальшому була виправлена, а до матеріалів справи долучені податкові накладні, які містять достовірні відомості.

Крім того, хоча така обставина і мала місце, проте вона не може спростовувати факт реальності здійснення господарської операції, або доводити те, що господарська операція не відбулась.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Чернігівська МДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/):

- ТОВ «Ексотехком» (код ЄДРПОУ-36392180), індивідуальний податковий номер - 363921826572, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100216277, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 13.07.2010 року;

- ТОВ «ПСГ» (код ЄДРПОУ-36266075), індивідуальний податковий номер - 362660726574, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100198338, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 21.07.2010 року;

- ПП «Маркес» (код ЄДРПОУ-36590213), індивідуальний податковий номер - 365902126555, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100242283, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 28.01.2011 року;

- ТОВ «Товар Сістем» (код ЄДРПОУ-37109194), індивідуальний податковий номер - 371091912343, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100289681, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 17.04.2012 року;

- ТОВ «Вакко» (код ЄДРПОУ-36425949), індивідуальний податковий номер - 364259426552, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100223835, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 16.11.2010 року;

- ТОВ «ВВ - Інформ Груп» (код ЄДРПОУ-36713001), індивідуальний податковий номер - 367130010130, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100267787, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 24.01.2011 року;

- ТОВ «Сітел Груп Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ-35572036), індивідуальний податковий номер - 355720326582, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100081267, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ - 26.01.2011 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини позивача з контрагентами укладені позивачем з метою отримання товару (пиломатеріалу), тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (яка кореспондується зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ПП «Мазепа» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Чернігівською МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується квитанціями від 09.04.2013 року № 12/12 та від 01.04.2013 року № 32/32 (а.с. 3,4).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2294,00 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 06.02.2013 року № 0000072340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 273612,00 грн. за основним платежем та 64966,50 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 06.02.2013 року №0000062340 про збільшення ПП «Мазепа» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182183,00 грн. за основним платежем та 42795,75 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мазепа» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова