Ухвала

від 04.06.2013 по справі 815/362/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р.Справа № 815/362/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АПК «ВАЛЕНТИНА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У січня 2013 року Приватне підприємство (далі ПП) «АПК «ВАЛЕНТИНА» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення №0002242250 від 27 грудня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА», з податку на додану вартість за основним платежем на суму 454 344 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 227 127,20 грн.; податкового повідомлення-рішення №0002252250 від 27 грудня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 504 991 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 252 495,50 грн.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно нікчемності правочинів, укладених з контрагентами, порушення вимог Податкового Кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту та валових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення законними, а вимоги позивача безпідставними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року адміністративний позов ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0002242250 від 27 грудня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 450 121,28 грн. та за штрафними санкціями на суму 225 015,84 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0002252250 від 27 грудня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 504 991 грн. та за штрафними санкціями на суму 252 495,50 грн.

Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі стягнути судові витрати у сумі 2 294 грн. на користь ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 10 квітня 2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказало, що підприємством було завищено суми податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ТОВ «Медіа Меджик», посилаючись на акти перевірок інших податкових органів відносно контрагентів позивача, якими встановлено, що вони не мали можливості самостійно здійснювати господарської діяльності, а тому підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА».

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу №2742 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно направлення №003469/3228 від 19 листопада 2012 року, направлення №003468/3227 від 19 листопада 2012 року та направлення №003470/3229 від 19 листопада 2012 року відповідачем було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ТОВ «Медіа Меджик».

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 13 грудня 2012 №7711/22-5/35992311, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002242250 про збільшення грошового зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» з податку на додану вартість на суму 454 344 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 227 127,20 грн.;

- №0002252250 про збільшення грошового зобов'язання ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» з податку на прибуток на суму 504 991 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 252 495,50 грн.

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що підприємством в порушення вимог Податкового Кодексу України було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат витрати по господарським операціям з контрагентами ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ТОВ «Медіа Меджик» за відсутністю підтверджуючих документів та за наявністю даних інших перевірок стосовно вказаних суб'єктів господарювання, з яких вбачається неможливість здійснення ними господарської діяльності, а тому підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002242250 (в частині вимог), №0002252250 від 27 грудня 2012 року, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в ЄРПН у разі перевищення вказаних граничних сум ПДВ. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з придбання товарів з контрагентами ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ТОВ «Медіа Меджик» .

За рахунок здійснення вказаних операцій ПП «АПК Валентина» сформувало податковий кредит та віднесло вказані витрати до складу валових.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеса щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами за перевіряємий період, зважаючи на наступне.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи

ПП «АПК Валентина» укладено договір поставки від 28 квітня 2011 року №АП-3 з ПП «Арикон», де Покупець (ПП «АПК Валентина»), а Постачальник (ПП «Арикон»).

Відповідно до п.п.1.1 п.1 Договору, згідно заявки Покупця, Постачальник постачає і передає у власність Покупця продукти харчування рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п.п.2.1.2 п.2 Договору, постачальник зобов'язується постачати своїми силами і за свій рахунок товар на адресу Покупця відповідно до узгоджених з Покупцем заявками, а також нести витрати, пов'язані з доставкою товару.

На підтвердження даної господарської операції позивачем надано наступні видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

З матеріалів справи також вбачається, що ПП «АПК Валентина» укладено договір поставки від 21 грудня 2011 року №ММ-18 з ТОВ «Медіа Меджик», де Покупець (ПП «АПК Валентина»), а Постачальник (ТОВ «Медіа Меджик»).

Відповідно до пп.1.1 п.1 Договору, згідно заявки Покупця, Постачальник постачає і передає у власність Покупця продукти харчування рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п.п.2.1.2 п.2 Договору, Постачальник зобов'язується постачати своїми силами і за свій рахунок товар на адресу Покупця відповідно до узгоджених з Покупцем заявками, а також нести витрати, пов'язані з доставкою товару.

На підтвердження даної господарської операції позивачем надано наступні первинні документи бухгалтерського обліку: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ствердження податкового органу в акті від 13 грудня 2012 року №7711/22 про ненадання до перевірки податкових накладних ТОВ «Медіа Меджик» спростовуються дослідженими в судовому засіданні вказаними податковими накладними, з яких вбачається, що висновок відповідача з цього приводу був хибним, оскільки надані до перевірки податкові накладні лише деякими своїми реквізитами відрізняються від даних, відображених у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА».

Колегія суддів вважає, що оскільки помилкове відображення у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних таких реквізитів податкових накладних як дата та номер, не призвело до спотворення кількісних та вартісних показників зведених результатів обліку, зазначені помилки не вплинули на розрахунок податкових зобов'язань позивача в ПДВ, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за відповідні періоди на вказані у цих податкових накладних суми є необґрунтованим.

Згідно матеріалів справи підставою проведення позапланової виїзної перевірки позивача та як наслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є факт отримання відповідачем інформації від Алчевської ОДПІ (супровідний лист №38349/236-2 від 16 листопада 2011 року), акт 14 листопада 2011 року №1812/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» код за ЄДРПОУ 37156815 з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року», у якому вказується, що підприємство за місцезнаходженням відсутнє, транспортні засоби відсутні, тобто товариство не можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами. Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків; а також акт від 11 червня 2012 року №335/3/22-30-25291429 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа Меджик» з питань підтвердження господарських відносин з платниками датків в період лютий-березень 2011 року» (супровідний лист від 19 червня 2012 року 5865/7/22-30), в якому встановлено наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту легального здійснення господарської діяльності ТОВ «Медіа Меджик» (код за ЄДРПОУ 25291429).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі №2а-11182/11/1270, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 14 листопада 2011 року №1812/236-37156815 Алчевської ОДПІ «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» код за ЄДРПОУ 37156815 з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року» та зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Арикон», за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66 195 914 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61 136 485 грн.

Колегію суддів встановлено, що вищевказані господарські операції позивача з його контрагентами - ПП «Арикон», ТОВ «Медіа Меджик» супроводжувались укладанням договорів, складанням видаткових накладних, податкових накладних, банківськими виписками. Як позивач, так і ПП «Арикон», ТОВ «Медіа Меджик» станом на момент укладання правочинів зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтва платників ПДВ, тобто ПП «Арикон», ТОВ «Медіа Меджик» були повноважні виписувати податкові накладні. Вказані господарські операції безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, а саме: оптовою торгівлею фруктами та овочами. Фактично отримані від постачальників овочі, зелень, коренеплоди в подальшому поставлялися на підприємства оптово-роздрібної торгівлі, зокрема, ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» та інші.

Дослідивши подані ПП «АПК «ВАЛЕНТИНА» первинні документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимоги позивача, враховуючи те, що податкова накладна №35 від 01 лютого 2012 року, отримана від ТОВ «Медіа Меджик» на суму 4 222,72 грн., в порушення п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не мала підпису уповноваженої платником особи, а тому не могла бути віднесена до податкового кредиту ця сума податку.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами з ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ТОВ «Медіа Меджик», їх товарність, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем були завищені валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість.

Таким чином податкове повідомлення-рішення №0002242250 від 27 грудня 2012 року, в частині збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість за основним платежем на суму 450 121,28 грн. та за штрафними санкціями на суму 225 015,84 грн.; податкове повідомлення-рішення №0002252250 від 27 грудня 2012 року, про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 504 991 грн. та за штрафні санкції на суму 252 495,50 грн. прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197 ;п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: підпис Т.М. Танасогло

Суддя: підпис А.В. Бойко

Суддя: підпис О.В. Яковлєв