Рішення

від 12.06.2013 по справі 922/1873/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 922/1873/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Клінінг.", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Насінневе" смт. Чапаєве про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Дорошенко С.О. за довіреністю № 467 від 26.03.2013 року, Топов В.Г. за довіреністю № 860 від 30.05.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Клінінг." (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Насінневе" смт. Чапаєве, в якій просить суд стягнути суму основного боргу в розмірі 252000,00 грн., пеню в розмірі - 21464,73 грн., 3% річних в розмірі 6420,82 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором поставки кормових добавок та комбікормів для тварин №010304 від 01.03.2012 р. та №070801 від 07.08.2012 р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 5597,72 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03.06.2013 року о 12:00 годині.

У судовому засіданні 03.06.2013 року було оголошено перерву до 12.06.2013 року о 11:00 годині.

До господарського суду Харківської області 03.06.2013 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. 20023), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 277061,50 грн., з яких: основна заборгованість - 25200,00 грн.; пеня - 18640,68 грн.; 3% річних - 6420,82 грн. та видати наказ. В обґрунтування наданої заяви про зменшення позовних вимог позивач посилається на те, що при зверненні з позовом до суду ним було здійснено розрахунок пені без застосування положень ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого позивачем зроблений новий розрахунок з застосуванням вказаних положень закону.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

До господарського суду Харківської області 04.06.2013 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. 20286), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 18640,68 грн.; 3% річних в розмірі 6420,82 грн., судовий збір в розмірі 5597,72 грн., суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн. та видати наказ. В обґрунтування наданої заяви про зменшення позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем 22.05.2013 року платіжним дорученням №HSAV2B02Q7 від 22.05.2013 року було сплачено суму основного боргу в розмірі 252 000,00 грн.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

До господарського суду Харківської області 12.06.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (вх. 21552), відповідно до яких просить суд провадження у справі №922/1873/13 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 252 000,00 грн. в частині стягнення пені в розмірі 18640,68 грн.; 3% річних в розмірі 6420,82 грн., судового збору в розмірі 5597,72 грн., суми витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн. відмовити повністю. Крім того, 12.06.2013 року представником відповідача було надане клопотання (вх. 21620), відповідно до якого, просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи по справі.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (арк.с. 129)

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечував у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додатковий поясненнях до відзиву на позовну заяву та зазначає, що відповідач платіжним дорученням №HSAV2B02Q7 від 22.05.2013 року, ще до моменту виникнення у нього обов'язку по сплаті товару (до отримання письмової вимоги про оплату товару) добровільно погасив всю суму основного боргу в розмірі 252000,00 грн. Стосовно нарахування сум пені, 3% річних відповідач зазначає, що відповідальність настає виключно за умови прострочення виконання грошового зобов'язання, однак строк виконання грошового зобов'язання в договорі не встановлений, а будь-яких вимог щодо виконання зобов'язання за договором відповідач від позивача не отримував. Крім того, відповідач зазначає, що позивач надав до позовної заяви вимогу, яка є простроченою і без доказів надіслання її відповідачу. Крім того, проти прийняття наданих представником позивача зменшень позовних вимог заперечує та зазначає, що представником позивача не було направлено на адресу відповідача копію зазначених зменшень наданих до матеріалів справи 03.06.2013 року та 04.06.2013 року.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи № 922/1873/13 та надані представником позивача заяву про зменшення позовних вимог (вх. 20023 від 03.06.2013 року) та заяву про зменшення позовних вимог (вх. 20286 від 04.06.2013 року), виходить з наступного.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши надані представником позивача заяву про зменшення позовних вимог (вх. 20023 від 03.06.2013 року) та заяву про зменшення позовних вимог (вх. 20286 від 04.06.2013 року), приймає її до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. 20286 від 04.06.2013 року).

Таким чином, судом розглядається вимога позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 18640,68 грн.; 3% річних в розмірі 6420,82 грн., судового збору в розмірі 5597,72 грн., суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн. та видати наказ.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Позивач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Насінневе" смт. Чапаєве (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Клінінг.", м. Дніпропетровськ (постачальник, позивач) було укладено Договір поставки кормових добавок та комбікормів для тварин №010304 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар (кормові біодобавки для тварин) за ціною, кількістю та в асортименті, визначеними у специфікаціях до цього Договору, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість товару на умовах даного Договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDU (Інкотермс-2000). Постачальник здійснює постачання Товару, визначеного в п. 1.1. цього договору, на склад Покупця за свій рахунок. Місце поставки та конкретні строки поставки сторони встановлюю в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником Товар по ціні визначеній в Специфікації до цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань та Специфікацій №1 від 01.03.2012р., №2 від 102.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 21.03.2012р., №5 від 15.05.2012р., №6 від І 16.05.2012р. №7 від 17.05.2012р., №8 від 18.05.2012р., №9 від 26.07.2012р. та №10 від 10.08.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Клінінг", м.Дніпропетровськ поставило Публічному акціонерному товариству "Насінневе" смт. Чапаєве товар загальною вартістю 462000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ОК-0000004 від 01.03.2012р.; №ОК-0000008 від 02.03.2012р.; №ОК-ОООООП від І 20.03.2012р.; №ОК-0000012 від 21.03.2012р.; №ОК-150502 від 15.05.2012р.; №ОК-160501 від 16.05.2012р.; №ОК-170502 від 17.05.2012р.; №ОК-180501 від 18.05.2012р.; №ОК-240703 від 24.07.2012р.; №ОК-250701 від 25.07.2012р.; №ОК-260701 від 26.07.2012р.; №ОК-260702 від 26.07.2012р.; №ОК-100803 від 10.08.2012р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що покупець проводить оплату за поставлений Товар протягом 14 (чотирнадцятії) банківських днів, при умові обов'язкового повідомлення Покупця про готовність продукції за 2 (два) робочих дні.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору, а саме, поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 462000,00 грн., проте, відповідач товар прийняв без зауважень, але розрахувався за нього частково, а саме, ним було перераховано на рахунок позивача суму в розмірі 210000,00 грн., про що свідчать банківські виписки № СО417U7ND2 від 17.04.2012р.; № С0418U7NJW від 18.04.2012р.; №C0419U700F від 19.04.2012р.; С0419U700G від 19.04.2012р., отже не сплачено, станом на момент звернення позивача з позовом до суду залишалась заборгованість в розмірі 252 000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив наявну заборгованість в розмірі 252 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №HSAV2B02Q7 від 22.05.2013 року, проте вже після звернення позивача з позовом до суду.

В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що строк оплати за поставлений товар згідно Договору поставки кормових добавок та комбікормів для тварин №010304 від 01.03.2012 р. не настав, з урахуванням чого відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої суми позову, суд зазначає, що такі посилання відповідача не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи, умовами договору №010304 від 01.03.2012 р. та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи неналежне виконання покладених на відповідача обов"язкі за Договором поставки кормових добавок та комбікормів для тварин №010304 від 01.03.2012 р. представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18640,68 грн., 3% річних в розмірі 6420,82 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2. Договору, встановлено, що випадку прострочення здійснення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості товару за Договором (згідно з п. 1.1.) за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 18640,68 грн., (арк.с. 70) суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18640,68 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 6420,82 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду - копію Договору про надання правової допомоги №7/13 від 15.03.2013р.; копію завдання №4 від 20.04.2013р., копія рахунку-фактури №7/13-04 від 31.05.2013р., копію розрахунку витрат адвоката (в тому числі гонорару) за надану правову допомогу, копію видаткового касового ордеру, копію акту приймання-передачі наданих послуг та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2291 від 18.04.2011р.

Суд, повно та всебічно дослідив надані представником позивача документи, зазначає, що представником позивача не доведено, що кошти в сумі 5000,00 грн. були сплачені саме за надані послуги по справі № 922/1873/13, адже з копії видаткового касового ордеру від 31.05.2013 року, який долучений до матеріалів справи (арк.с. 138), вбачається, що підстава: послуги адвоката згідно Договору про надання правової допомоги №7/13 від 15.03.2013р., проте, не зазначено, що саме в цій справі. Більш того, з наданих представником відповідача документів (клопотання (вх.№21620 від 12.06.2013 року) вбачається, що представником позивача копію того ж самого видаткового касового ордеру від 31.05.2013 року на суму 5000,00 грн. було надано і в іншу справу за № 922/1889/13, з урахуванням чого, суд відмовляє в частині стягнення судових витрат за послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ст. 49 ГПК України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача. Таким чином, судовий збір в розмірі 5541,23 грн. суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 00387080, п/р 26002052225054 у ПАТ КБ ХГРУ «Приватбанк» м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Клінінг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська , буд.8-А, ідентифікаційний код юридичної особи 36841659, п/р №26002060807493 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) пеню в розмірі 18640,68 грн.; 3% річних в розмірі 6420,82 грн., судовий збір в розмірі 5541,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/1873/13