Постанова

від 30.05.2013 по справі 826/5177/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2013 року 08:05 № 826/5177/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інап і К» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інап і К» (надалі -ТОВ «Інап і К», позивач) до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ в Деснянському районі м. Києва, відповідач) про визнання неправомірними дій з проведення перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Інап і К» з ПП «Вікс Інтернешенл», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512204 від 01.04.2013р., яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 406 264,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 341,00 грн.

Свої позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій ДПІ в Деснянському районі м. Києва ТОВ «Інап і К» обґрунтовує тим, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом перевищено свої повноваження, оскільки постановою слідчого, яка стала підставою для проведення перевірки, зобов'язано ДПІ у Деснянському районі м. Києва провести перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Група компаній «Еко». Таким чином, дії ДПІ з проведення перевірки фінансово-господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, крім тих які зазначені у постанові слідчого, є безпідставними та неправомірними.

Також позивач зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Позивач вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили.

Наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень посадової особи ПП «Вікс Інтернешенл», на думку позивача, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім того, свої позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ПП «Вікс Інтернешенл» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій з ПП «Вікс Інтернешенл» контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав та не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що податковий орган при проведенні перевірки діяв у межах повноважень та з підстав, передбачених чинним законодавством України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно та обґрунтовано.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «Інап і К» зареєстроване 13.07.2010р. в Деснянській районній у місті Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 13.07.2010р. № 10661020000007388. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37207995.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.07.2010р. за № 12698 та перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.08.2012р. № 100295652, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 372079926523, ТОВ «Інап і К» зареєстроване платником ПДВ з 02.08.2010р.

ДПІ в Деснянському районі м. Києва на підставі направлень від 01.03.2013р. № 130/2240, №132/2217, від 06.03.2013 р. №100/2240, виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва, згідно із ст. 75 п.75.1 пп.75.1.2, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та у відповідності до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, відповідно до постанови про призначення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності від 14.01.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інап і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 13.07.2010р. по 31.12.2012р. відповідно до наказу від 28.02.2013 р. №303.

За результатами перевірки складено акт №529/22-4/37207995 від 22.03.2013 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Інап і К»:

п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «Інап і К» занижено суму податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. у розмірі 406 264 грн. , а саме по періодам: січень 2011 р.-25005 грн., березень 2011 р. -33572 грн., квітень 2011 р..-81234 грн., травень 2011р. - 169696 грн., червень 2011р. - 96757 грн.;

п. 120.1 ст.120, а саме: ТОВ «Інап і К» не подало до податкових органів декларації по ПДВ за липень, серпень 2010 р.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що операції між позивачем та ПП «Вікс Інтернешенл» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Взаємовідносини між ТОВ «Інап і К» та зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, податковим органом встановлено, що ТОВ «Інап і К» здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності, з контрагентом, що має ознаки фіктивності.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512204 від 01.04.2013р., яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 406 264,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 341,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі п.п. 75 п.75.1 пп.75.1.2, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та у відповідності до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

В той же час, відповідно до положень п.п. 75.1. 2 п. 75.1. ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Статтею 66 КПК України визначено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організації, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення податковим органом позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Враховуючи зазначене, законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання. Такі постанови є обов'язковими до виконання органами ДПС України.

Як встановлено судом в акті перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва як підстава для проведення перевірки зазначається п. п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, а саме за вмотивованою постановою слідчого.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надійшла постанова старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції М.Дзвоник від 14.01.2013 р. про призначення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інап і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності і повноти нарахування і сплати до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період 2009 по 2012р.р.

Таким чином, твердження позивача про те, що податковим органом перевищено свої повноваження, оскільки постановою слідчого, яка стала підставою для проведення перевірки, зобов'язано ДПІ у Деснянському районі м. Києва провести перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Група компаній «Еко» не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо тверджень позивача про відсутність у податкового органу визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки недійсність (нікчемність) правочину встановлюється законом і визнання такого правочину недійсним не вимагається, зазначення про недійсність (нікчемність) правочину у акті перевірки не є визнанням правочину недійсним, а є лише констатацією факту, який існує на думку посадової особи, що проводить перевірку на підставі матеріалів перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ в Деснянському районі м. Києва з проведення перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Інап і К» з ПП «Вікс Інтернешенл» є необґрунтованими, а тому не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 13.07.2010р. по 31.12.2012р. ТОВ «Інап і К» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 7 331 996 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення по взаємовідносинах з ПП «Вікс Інтернешенл» у розмірі 406 264 грн., а саме по періодах: січень 2011 р. -25005 грн., березень 2011 р. -33572 грн., квітень 2011 р..-81234 грн., травень 2011р. - 169696 грн., червень 2011 р.-96757 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Вікс Інтернешенл» позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур тощо.

На підтвердження виконання умов договорів, укладених з ПП «Вікс Інтернешенл», позивач надав суду копії податкових накладних від 17.01.2011 р. №17 на суму 150028,80 грн., ПДВ 25004,80 грн.; від 31.03.2011 р. №34 на суму 79929,60 грн., ПДВ 13321,60 грн.; від 31.03.2011 р. №35 на суму 121500,00 грн., ПДВ 20250,00 грн.; від 29.04.2011 р. №15 на суму 260000,00 грн., ПДВ 43333,33 грн.; від 30.06.2011 р. №14 на суму 85000,00 грн., ПДВ 14166,67 грн.; від 30.06.2011 р. №12 на суму 495542,40 грн., ПДВ 82590,40 грн.; від 31.05.2011 р. №12 на суму 1018176,00 грн., ПДВ 169696,00 грн.; від 30.04.2011 р. №18 на суму 227404,80 грн., ПДВ 37900,80 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пп. 200.2., 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом при проведенні перевірки позивача використано акт документальної невиїзної перевірки ПП «Вікс Інтернешенл» (код за ЄДРПОУ 25270367) від 07.06.2011р. № 1376/6309/25270367, що знаходиться в податковій базі 2.19 «Нікчемні угоди».

Згідно аналізу баз даних ПП «Вікс Інтернешенл» - підприємство з ознаками «фіктивності», не має робочої сили, виробничих потужностей, на підприємстві відсутні основні засоби, матеріальні цінності, відсутність договорів оренди офісних та складських приміщень, відсутність власного та найманого транспорту для здійснення транспортування товарів, відсутні товарно-транспортні накладні на транспортування, супроводження товару, відсутні умови для зберігання матеріалів, інше…».

Окрім того, відповідно до протоколів допитів директора ПП «Вікс Інтернешенл» ОСОБА_3 встановлено, що останній договорів з ТОВ «Інап і К» не укладав, первинну документацію, зокрема і податкові накладні, не підписував.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Беручи до уваги вищезазначені норми закону, суд вважає, що податкові накладні, підписані від імені ПП «Вікс Інтернешенл» ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Інап і К» вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інап і К» зверталось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022305 від 01.11.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 167265 грн. та 41816 грн. за штрафними санкціями за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Вікс Інтернешенл» (код 25270367) за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року по справі №2а-16653/11/2670, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду залишена в силі, ТОВ «Інап і К» відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій на користь позивача саме ПП «Вікс Інтернешенл», не надано доказів та документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме здійснення поставок бентоніту та полімерних матеріалів на користь позивача його контрагентом - ПП «Вікс Інтернешенл».

«… зокрема, ні позивачем, ні його контрагентом не надано відомостей та документів, які у звичайній діловій практиці зазвичай супроводжують та підтверджують поставки такого роду, а саме: (1) відомостей щодо виробника продукції та місць відвантаження продукції; (2) транспортних документів щодо перевезення продукції, наявність яких зумовлюється суттю такого роду операцій, які передбачають перевезення такого роду матеріалів (бентоніту та полімерних добавок) до місць виконання робіт з використанням цих матеріалів або місць складування; (3) будь-якої документальної інформації щодо наявності у постачальника транспортних засобів, отримання інформації у постачальника відносно чого до укладання договору є звичайною діловою практикою з метою зясування реальних можливостей контрагента щодо постачання/транспортування продукції; (4) сертифікатів якості/відповідності, наявність яких зумовлена договором та приписами ч. 2 ст. 662 ЦК України; (5) доказів наявності у контрагента спеціалізованих складських ресурсів, необхідність наявності яких зумовлюється видом продукції, зокрема, бентоніту, як матеріалу, який має здатність розбухати при гідратації в 14-16 разів; (6) наявності у контрагента позивача трудових ресурсів (за матеріалами перевірки кількість працюючих 0), а також (7) наявності у контрагента виробничої бази для виробництва бентоніту та добавок або доказів придбання матеріалів, які є предметом договору з позивачем, у інших осіб.

Позивачем під час розгляду справи не наведено та не доведено наявності розумних економічних причин оформлення протягом двох днів придбання продукції за ціною, яка явно, в окремих випадках в рази, перевищує початкову ціну, за якою оформлювалось перша партія товару, що свідчить про відсутність розумних економічних причин визначення цін придбання у такому розмірі та отримання необґрунтованої у зв'язку з цим податкової вимоги, отриманої до того ж, як приходить до висновку суд, за безтоварною операцією.

В контексті оцінки юридичної значимості договору, первинних документів та податкових накладних, у взаємозв'язку з вищенаведеним та з урахуванням інших досліджених по справі документів, зокрема у зв'язку з дослідженням статуту ПП «Вікс Інтернешенл», де підпис директора посвідчена нотаріально, та наданих позивачем до справи первинних документів за взаємовідносинами з цим підприємством, суд зазначає та приходить до висновку, що відтворений на первинних документах та податкових накладних підпис номінального директора, вочевидь та повністю відрізняється (не відповідає) зразку підпису цієї особи, проставленому у статуті, де підпис посвідчена нотаріально, а підпис на цих первинних вочевидь імітована за директора іншою особою, що вбачається неозброєним оком і не викликає сумніву у суду, що додатково, з урахуванням відсутності доказів уповноваження на підписання первинних документів інших осіб, свідчить про те, що первинні документи не підписувались номінальним директором, що в свою чергу свідчить про юридичну дефектність первинних документів для цілей формування податкового кредиту та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування податкового кредиту на підставі зазначених документів…».

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ ПП «Вікс Інтернешенл» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Інап і К»при укладенні договорів із зазначеним контрагентом на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарські операції за січень-червень 2011 року між позивачем і ПП «Вікс Інтернешенл» не підтверджується відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та є нікчемними, і в силу ст..216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку про завищення ТОВ «Інап і К» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Вікс Інтернешенл» у розмірі 406 264,00 грн. за вказаний період, а отже несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Вікс Інтернешенл» за період січень-червень 2011 року у розмірі 1 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем, ТОВ «Інап і К» не подало до податкових органів декларації по ПДВ за липень, серпень 2010 р.

Згідно положень п. 120.1. ст.. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вищезазначені норми права, суд вважає, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за неподання подактових декларацій у розмірі 170 грн. кожну неподачу, що в загальному розмірі становить 340 грн. штрафу.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 406 264,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 341,00 грн. здійснено ДПІ в Деснянському районі м. Києва обґрунтовано, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальність «Інап і К» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко