Постанова

від 16.05.2013 по справі 801/4481/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. Справа №801/4481/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмого провадження справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Урал Сервісс"

до Державної податкової інспекції АР Крим у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю сторін:

представник позивача - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Урал Сервісс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002302203 на суму 189217,50грн про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 126145,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63072,50грн;

- визнати протиправним визнання поданого уточнюючого розрахунку податкової декларації за грудень 2012 року та реєстр отриманих та виданих податкових накладних - як не податкова звітність;

- зобов'язання прийняти уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ згідно наказу № 213 (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44, без помилок), додаток №5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44, без помилок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.152).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка(а.с.147), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Урал Сервісс " зареєстровано у якості юридичної особи 13.02.2007 року Сакською районною Державною адміністрацією АР Крим, про що довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.33).

Згідно довідки від 23.01.2012 року за вих. № 231/29-0 позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 13.02.2007 року (а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 15.03.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Крим Урал Сервісс" (ЄДРПОУ 34621768) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Діксі Буд» (ЄДРПОУ 38113479) їх повноти та реальності відображення в обліку за період грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.03.2013 року №1870/22-3/34621768 (далі-акт перевірки) (а.с.40-52).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.51-52):

-п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст198,п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за період грудень 2012року на загальну суму 126145грн., в результаті чого донараховано до сплати до бюджету ПДВ у сумі 126 145грн.

На підставі виявлених порушень Державної податкової інспекції АР Крим у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення рішення №0002302203 від 12.04.2013 року, яким ТОВ "Крим Урал Сервісс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 126145,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63072,50грн. (а.с.54).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт-службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

03.12.2012 року між позивачем (надалі-Генпідрядник) та ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА" (код ЄДРПОУ 330972398) (надалі-Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №33, згідно з яким Субпідрядник зобов 'язується на свій ризик, власними силами та заходами, із власних матеріальних ресурсів та ресурсів Генпідрядника, виконати та здати у узгоджений строк роботи, відповідно до документації, а Генпідрядник приймає та оплачує виконанні роботи у строки та розмірах згідно договору (а.с.134-143).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦКУ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦКУ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦКУ).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦКУ).

Факт виконання будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими актами (здачі-прийняття робіт, надання послуг), а саме:

-актом (здачі-прийняття робіт, надання послуг) №ОУ0003471 від 24.12.12 року на суму 30240,00 грн. у тому числі ПДВ- 5040,00грн.(а.с.78);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003470 від 24.12.12 року на суму 32400,00грн. у тому числі ПД 5400,00грн.(а.с.79);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003469 від 24.12.12 року на суму 32820,00грн. у тому числі ПДВ- 5470грн.,00(а.с.77);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003468 від 24.12.12 року на суму 32880грн. у тому числі ПДВ- 5480,00грн,(а.с.76);

-актом здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003467 від 24.12.12 року на суму 29880,00грн. у тому числі ПД. -980,00грн.(а.с75);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003466 від 24.12.12 року на суму 5192,00грн. у тому числі ПДВ- 5320,00грн.(а.с.74);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003464 від 24.12.12 року на суму 42600,00грн. у тому числі ПДВ- 7100,00грн.(а.с.73);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003465 від 24.12.12 року на суму 47520,00 грн. у тому числі ПДВ -7920,00грн.(а.с.72);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0003561 від 25.12.12 року на суму 59940,00 грн. у тому числі ПДВ- 9990,00грн(а.с.70);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №0У-0003562 від 25.12.12 року на суму 59880,00грн. у тому числі ПДВ- 5040,00грн.(а.с.71);

-актом здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004053 від 27.12.12року на суму 50400,00 грн. у тому числі ПДВ-8400,00грн.(а.с.68);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004054 від 27.12.12 року на суму 41220,00 грн. у тому числі ПДВ- 6870,00грн.(а.с.67);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004056 від 27.12.12 року на суму 52440,00 грн. у тому числі ПДВ- 8740,00грн.(а.с.66);,

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004055 від 27.12.12 року на суму 58560,00 грн. у тому числі ПДВ- 9760,00 грн.(а.с.65);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004057 від 27.12.12 року на суму 53880,00 грн. у тому числі ПДВ- 8980,00грн.(а.с.64);

-актом (здачі-прийняття робіт, послуг) №ОУ-0004058 від 27.12.12 року на суму 59400,00грн. у тому числі ПДВ- 9900,00грн.(а.с.63).

Факт постачання товарів підтверджується:

-податкою накладною №834 від 24.12.2012 року на загальну суму 30240,00грн., у тому числі ПДВ -5040,00грн.(а.с.87);

-податковою накладною №833 від 24.12.2012 року на загальну суму 32400,00грн., у тому числі ПДВ- 5400,00грн.(а,с.86);

-податковою накладною №831 від 24.12.2012 року на загальну суму 32820,00грн, у тому числі ПДВ -5470,00грн.(а.с.84);

-податковою накладною №832 від 24.12.2012 року на загальну суму 32880,00грн, у тому числі ПДВ 5480,00грн.(а.с.85);

-податковою накладною №830 від 24.12.2012 року на загальну суму 29880,00грн,у тому числі ПДВ 4980,00грн.(а.с.83);

-податковою накладною №829 від 24.12.2012 року на загальну суму 31920,00грн., у тому числі ПДВ- 5320,00грн.(а.с.82);

-податковою накладною №827 від 24.12.2012року на загальну суму 42600,00грн, у тому числі ПДВ- 7100,00грн.(а.с.80);

-податковою накладною №828 від 24.12.2012року на загальну суму 47520,00грн, у тому числі ПДВ- 7920,00грн(а.с.81);

-податковою накладною №835 від 25.12.2012 року на загальну суму 59940,00грн, у тому числі ПДВ - 9990,00грн.(а.с.88);

-податковою накладною №836 від 25.12.2012 року на загальну суму 59880,00грн, у тому числі ПДВ- 9980,00грн.(а.с.89);

-податковою накладною №837 від 25.12.2012 року на загальну суму 31080,00грн, у тому числі ПДВ- 5180,00грн.(а.с.90);

-податковою накладною №838 від 27.12.2012 року на загальну суму 50400,00грн, у тому числі ПДВ -8400,00грн.(а.с.91);

-податковою накладною №839 від 27.12.2012 року на загальну суму 41220,00грн, у тому числі ПДВ- 6870,00грн.(а.с.92);

-податковою накладною №841 від 27.12.2012 року на загальну суму 52440,00грн, у тому числі ПДВ- 8740,00грн.(а.с.94);

-податковою накладною №840 від 27.12.2012 року на загальну суму 58560,00грн, у тому числі ПДВ- 97600,00грн.(а.с.93);

-податковою накладною №842 від 27.12.2012 року на загальну суму 53880,00грн, у тому числі ПДВ- 8980,00грн.(а.с.95);

-податковою накладною №843 від 27.12.2012 року на загальну суму 59400,00грн, у тому числі ПДВ -9900,00грн.(а.с.96).

Матеріали справи свідчать про те, що 01.11.2012 року між Позивачем (надалі- орендар) та ТОВ «ВЗЛЕТ-ЕРА» (надалі-орендодавець) був укладений Договір оренди №23, згідно якого ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР приймає у оренду (тимчасове і платне користування) будівельні ліса, що відповідають вимогам (ТУ У В.2.8.-28.1-20303352-002-2002-далі майно згідно специфікації) (а.с.130-133).

Факт виконання робіт підтверджується належним чином оформленим актом (здачі-прийняття робіт, надання послуг) №ОУ-0004365 від 31.12.12 року на суму 9810,00грн., у тому числі ПДВ- 1635,00грн.(а.с.62).

Факт постачання товарів підтверджується податковою накладною №844 від 31.12.2012 року на загальну суму 9810,00грн, у тому числі ПДВ -1635,00грн.(а.с.97).

04.01.2013 року був складений трьохсторонній договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Взлет-Ера» передає право вимоги за договором субпідряду ТОВ «Діксі Буд» та право одержувати від ТОВ «Крим Урал Сервісс» грошові кошті (а.с.127-128). На виконання умов вказаного договору, позивач на підставі виписки банку від 18.01.2013 року №204 сплатив грошові кошти у сумі 150 000,00грн. на адресу ТОВ «Діксі Буд» (а.с.98).

Таким чином, використання у господарській діяльності ТОВ "Крим Урал Сервісс" товарів, які отримані за договором субпідряду №33 від 03.12.2012 року, договором оренди №23 від 01.11.2012 року від ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА" (ЄДРПОУ 32257266) підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Статтею 1 Закону України №996 визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі. Тобто, будь які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом з'ясовано, що суми вартості товарів придбаних у ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА" включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договорів та оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ТОВ "КРИМ УРАЛ СЕРВІСС" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА " були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002302203 від 12.04.2013 року, яким ТОВ "КРИМ УРАЛ СЕРВІСС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 89 217,50грн., за основним платежем у сумі 126145,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 63072,50грн. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог стосовно визнання протиправним визнання поданого уточнюючого розрахунку податкової декларації за грудень 2012 року та реєстру отриманих та виданих податкових накладних - як не податкова звітність та зобов'язання відповідача прийняти уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ суд зазначає наступне.

09.04.2013 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі було надіслано уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ згідно наказу №213 (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44, без помилок) (а.с.102-105), додаток №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44, без помилок) (а.с.106-109).

Але відповідачем не не було прийнято уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ, мотивуючи це тим, що в додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" ТОВ "Крим Урал Сервісс" в рядку 7 розділу 2 "Податковий кредит" відображено ПДВ по ТОВ "Діксі Буд" на суму 126145грн. В дійсності ж податкові накладні на дану суму були виписані ТОВ "Влет-Ера".

Судом досліджені документи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок складання податкової декларації, обов'язкові реквізити податкової декларації передбачені ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Судом досліджені надані позивачем декларації та будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларацій з боку позивача суд не вбачає.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України);

у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.49.9.2 п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставами для неприйняття податкової звітності є недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпаним та не підлягає розширеному тлумаченню

Суд зазначає, що на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2012 року (а.с.103-105), та реєстру отриманих та виданих податкових накладних контрагентом зазначено ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА" (код ЄДРПОУ 32257266), яке фактично виписало податкові накладні відповідно до договорів виконаних робіт, які увійшли до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що 04.01.2013 року був складений трьохсторонній договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Взлет-Ера» передає право вимоги за договором субпідряду ТОВ «Діксі Буд» та право одержувати від ТОВ «Крим Урал Сервісс» грошові кошті (а.с.127-128). На виконання умов вказаного договору, позивач на підставі виписки банку від 18.01.2013 року №204 сплатив грошові кошти у сумі 150 000,00грн. на адресу ТОВ «Діксі Буд» (а.с.98).

У зв'язку із вищевикладеним суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту ПДВ по ТОВ «Діксі Буд».

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, яка діє на час вирішення спору по суті, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до пп.4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Виходячи з встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства, суд вважає, що належним способом захисту права позивача, у даному випадку, є задоволення позивних вимог саме шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання уточнюючого розрахунку податкової декларації за грудень 2012 року та реєстру отриманих та виданих податкових накладних документами податкової звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002302203 від 12.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 126145,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63072,50грн.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо невизнання уточнюючого розрахунку податкової декларації за грудень 2012 року та реєстру отриманих та виданих податкових накладних документами податкової звітності.

4. Зобов`язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби прийняти уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ згідно наказу № 213 (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44, без помилок), Додаток № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (квитанція №2, реєстраційний номер 9018798256, час доставки 10:32:44,без помилок).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Урал Сервісс» (проспект Перемоги б.30, кв.25, м. Сімферополь, АР Крим, 95034; код ЄДРПОУ 34621768) судовий збір у розмірі 1894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) гривні з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко