Постанова

від 04.06.2013 по справі 826/5670/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 12:46 № 826/5670/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «МСК-Концепт» до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Мацюк Л.А. (довіреність № б/н від 02.11.2012 р.)

від відповідача: Пасулька О.М. (довіреність № 55 від 21.05.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 04.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «МСК-Концепт» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/5670/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «МСК-Концепт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Берус» (код ЄДРПОУ 35197760) за період діяльності: квітень 2011 р., червень 2011 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696, щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ 1 059 555,22 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ 532 881,94 грн. та за червень 2011 р. на суму ПДВ 526 673,29 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано податковий кредит у квітні та червні 2011 р. в загальному розмірі ПДВ 1 059 555,22 грн., за рахунок сум сплачених коштів з ПДВ по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Берус» (код ЄДРПОУ 35197760), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття, рахунками фактури, податковими накладними, виписками по банківському рахунку, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Берус», та крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними доказами у справі не доведено неможливість виконання таким контрагентом ТОВ «Берус» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ПП «МСК-Концепт», як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.

Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП «МСК-Концепт» з ознаками нікчемності.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 04.06.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на те, що при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «МСК-Концепт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Берус» (код ЄДРПОУ 35197760) за період діяльності: квітень 2011 р., червень 2011 р., було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 1 059 555,22 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ 532 881,94 грн. та за червень 2011 р. на суму ПДВ 526 673,29 грн.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Берус», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Берус» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Берус», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Берус».

Так зокрема ухвалою суду від 19.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 2а-5670/13/2670 було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Берус»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Берус» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Берус» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Берус»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Берус».

Однак, з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі - 25.04.2013 р. та до моменту переходу судом до стадії судового процесу огляду матеріалів справи - 04.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 19.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 2а-5670/13/2670 та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Берус», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Берус», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період по платнику податків - контрагенту позивача ТОВ «Берус»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ТОВ «Берус» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ТОВ «Берус» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомостей щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту ТОВ «Берус»;

- копій постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Берус».

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача ПП «МСК-Концепт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Берус» (код ЄДРПОУ 35197760) за період діяльності: квітень 2011 р., червень 2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки від 04.10.2012 р. № 4722/2250/34770927, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 р. за № 1401/18696, щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ 1 059 555,22 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ 532 881,94 грн. та за червень 2011р. на суму ПДВ 526 673,29 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Берус», щодо постачання останнім на користь позивача товару: керамічної плитки.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 1 059 556 грн. 22 коп., в тому числі: 1 059 555 грн. 22 коп. - за основним платежем, 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р. до податкових органів вищих інстанцій, таке рішення було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС податковим повідомленням-рішенням № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, єдиним обґрунтуванням висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що згідно Акта перевірки ТОВ «Альфокомтрейд» (код ЄДРПОУ 37414425) від 30.11.2011 р. № 1438 /3-23-40-37414425 (який взагалі не був контрагентом позивача, а був постачальником ТОВ «Берус»), ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було встановлено, що у ТОВ «Альфокомтрейд» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а отже і відсутні наміри реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини укладені ТОВ «Альфокомтрейд» не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1,3 та 5 ст. 203 ЦК України.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи (а саме докази, надані позивачем, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в обґрунтування його позиції та висновків Акта перевірки щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Берус», а також щодо завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин позивача із ТОВ «Берус» - до суду не надав), та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Берус» (а саме, на вимогу ухвали суду від 19.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5670-13-а, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ «Берус» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ТОВ «Берус», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ТОВ «Берус» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Альфокомтрейд» в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач жодних правовідносин взагалі не мав;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «Альфокомтрейд», які викладені в Акті перевірки (контрагента ТОВ «Берус»), визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Берус» з ознаками нікчемності.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом ТОВ «Берус» з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Берус» здійснювались на підставі договорів поставок № 0104 від 01.04.2011 р. та № 106 від 01.06.2011 р. (щодо поставки товару - керамічної плитки), відповідно до п. 7.1 яких ТОВ «Берус» виставляв рахунки-фактури, з оформленням податкових та видаткових накладних, а позивач сплачував такі рахунки (ст. 8 договорів), тобто договори були укладені в письмовій формі, у відповідності з вимогами ст.ст. 627, 639 ЦК України, ст.184 ГК У країни.

Отже, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Берус» на виконання договорів № 0104 від 01.04.2011 р. та № 106 від 01.06.2011 р., позивачем формувався податковий кредит у квітні 2011 року на суму ПДВ 532 881,94 грн. та у червні 2011 р. на суму ПДВ 526 673,29 грн.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Берус», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Берус» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Берус» було завдано шкоди Державному бюджету.

Натомість позивачем на підтвердження товарності таких операцій з контрагентом ТОВ «Берус» щодо поставки товару: плитки керамічної, було надано до матеріалів справи належним чином оформлені первинні та інші документи, а саме: договори, Акти здачі-прийняття, рахунки фактури, податкові накладні, виписки по банківському рахунку.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Берус» правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Берус» правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Берус» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Берус».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання товару в ТОВ «Берус» (керамічної плитки), що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товару), був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме при подальшій реалізації такого товару іншим контрагентам позивача з метою отримання прибутку.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Берус», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ТОВ «Берус», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні та червні 2011 р. на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 04.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 19.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/5670/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позицій щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Берус», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Берус».

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Альфокомтрейд» в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач взагалі жодних правовідносин взагалі не мав.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС не було використано його права щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, що зобов'язують суб'єкта владних повноважень надавати до матеріалів справи всі документи та докази на підтвердження правової позиції, що можуть бути використані судом при розгляді справи, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Берус», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Берус».

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Відповідно до інформації, яка міститься па веб-сайті Єдиного державного реєстру, адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Берус» (ЄДРПОУ 35197760) і на даний час перебуває у статусі платника ПДВ, а також продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 1 059 555,22 грн. по правовідносинах із ТОВ «Берус», що був включений позивачем до складу податкового кредиту у квітні та червні 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованого платником ПДВ у встановленому порядку, та доказів щодо несплати таким контрагентом позивача ТОВ «Берус» до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем - контролюючим органом до матеріалів справи надано не було, а отже і не було жодними допустимими доказами доведено суду завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин.

Крім того, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та у разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, - відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначених господарських операцій за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Берус», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Берус» послуг щодо поставки товару (керамічної плитки) на користь ПП «МСК-Концепт», та подальшої реалізації позивачем такого товару іншим контрагентам з метою отримання прибутку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р.

Як було зазначено вище, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 2 ст. 49 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень повинен добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, - не було реалізовано такого обов'язку та не було виконано вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Берус», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Берус».

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 0003362250/17652 від 09.11.2012 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.06.2013 р.