Ухвала

від 07.04.2015 по справі 826/5670/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/18176/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Мацюк Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013

у справі № 826/5670/13-а

за позовом Приватного підприємства «МСК-Концепт»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МСК-Концепт» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362250/17652 від 09.11.2012 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПП «МСК-Концепт» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Берус» за період діяльності квітень 2011 року, червень 2011 року, складено акт № 4722/2250/34770927 від 04.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 1 059 555,22 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 532 881,94 грн. та за червень 2011 року на суму податку на додану вартість в розмірі 526 673,29 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003362250/17652 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 059 556,22 грн., в т.ч.: 1 059 555,22 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Берус» укладено договори поставок № 0104 від 01.04.2011 та № 106 від 01.06.2011 щодо поставки товару - керамічної плитки.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття, рахунками-фактури, податковими накладними, виписками по банківському рахунку.

Висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 № 1438/3-23-40-37414425 щодо ТОВ «Альфокомтрейд», який був постачальником ТОВ «Берус».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1 , 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній податковими накладними, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний