Рішення

від 01.10.2012 по справі 5009/2280/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 31/60/12-9/63/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.12 Справа № 5009/2280/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод № 5" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов,6)

до відповідача: Запорізької обласної громадської організації "Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (комітет захисту конституційних прав власників)" (69037, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 5, кв. 2)

про захист ділової репутації, вилучення недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кириченко Р.В. (довіреність № б/н від 03.09.12)

Від відповідача: Заболотній О.А. (довіреність № б/н від 01.10.12); Леус Г.О. (дов. № б/н від 14.08.12)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5" інформацію, яка міститься в документальному фільмі під назвою "Шакали", а саме:

«... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом. Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам. «Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет». У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову. Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам. «В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлебодар». «Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті. Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрівський» той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн. З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди. Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект. «Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему». Також в позовній заяві позивач просить вилучити у відповідача тираж документального фільму "Шакали", знищити його в порядку встановленому законодавством України, та стягнути з відповідача суму 100 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями справу № 5009/2280/12 призначено судді Хуторному В.М. У зв'язку з самовідводом судді Хуторного В.М., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями справу № 5009/2280/12 передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 01.08.2012р. справу № 5009/2280/12 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 21.08.2012р. Ухвалою суду від 21.08.2012р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.09.2012р. У судовому засіданні 25.09.2012р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи (або його зупинення) для надання можливості отримати інформацію у підприємств та організацій відповідно до ухвали господарського суду від 20.07.2012р. Клопотання було задоволено судом частково, в судовому засіданні 25.09.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.10.2012р.

01.10.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. За клопотанням відповідача суд здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. В мережі Інтернет розміщено документальний фільм під назвою «Шакали», автором та виробником цього фільму є Відповідач, що підтверджується відповідним посиланням на авторство в самому фільмі на 49 хвилині 33 секунді. В фільмі «Шакали»на 05 хв. 52 сек. міститься така інформація: «... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом. Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам. «Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет». У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову. Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам. «В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлебодар». «Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті. Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрівський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн. З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди. Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект. «Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему». Позивач вважає, що дана інформація є недостовірною, що призвело до порушення його права на недоторканість ділової репутації, яке встановлене ст. 94 ЦК України і є особистим немайновим правом юридичної особи. Вказана інформація є недостовірною, так як події про які йде мова у фільмі «Шакали»ніколи не існували, нічим не підтверджується і не можуть бути підтвердженими, або існували, але відомості про них не відповідають дійсності. Будь-яких посилань на рішення компетентних органів державної влади України, які б могли підтвердити викладену про позивача інформацію, зазначений фільм не містить. Поширення недостовірної інформації про позивача завдає шкоди його діловій репутації, оскільки негативно оцінює його підприємницьку діяльність, як товариства, яке виробляє неякісну продукцію, порушує чинне законодавство та є монополістом у своєму регіоні. У зв'язку з тим, що фільм «Шакали»вже випущений відповідачем у світ, а усунути порушення прав позивача неможливо, у позивача є законні підстави просити визнати поширену про нього інформацію недостовірною та вилучити у відповідача тираж цього фільму з метою його знищення. Також позивач зазначає, що способами захисту ділової репутації можуть бути також вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Недостовірна інформація, поширена відповідачем принижує ділову репутацію позивача, знижує його престиж, підриває довіру споживачів до продукції, що ним виготовляється. Їх діями зводяться нанівець усі здобутки та досягнення позивача, руйнується його імідж як успішного підприємства зі світовими стандартами організації праці. Враховуючи наведене, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 94, 277, 278 ЦК України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 64, 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», просить позов задовольнити.

Відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з підстав викладених у відзиві, який було подано у судовому засіданні 20.07.2012р., у відзиві, що надійшов до суду 21.08.2012р., та у письмовому поясненні, що надійшло до суду 01.10.2012р., зазначивши, зокрема, про наступне. Так, у своїй позовній заяві позивач посилається на поширення відповідачем у фільмі «Шакали»негативної інформації про нього, що порочить його честь та гідність, порушує його права, законні інтереси. Однак, у фільмі «Шакали»ані візуально, ані вголос не згадується ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5». В сюжетах показаний хлібний кіоск з позначенням ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3»та хліб з маркуванням ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3». В фільмі йде мова про хліб ТМ «Хлібодар», який випускається групою компаній «Хлібодар», до якої входять Запорізькі хлібозаводи № 1, № 3, № 5, а також Бердянський та Оріхівський хлібокомбінати. Оскаржувані фрази фільму, які позивач просить визнати недостовірними, його не стосуються. В фільмі в ретроспективі зазначаються дії гр. Чекальського та Шестопалова щодо здійснення ними підприємницької діяльності в період з 90-х років до сьогодення, а також інтерв'ю з громадянами, та оціночні судження авторів фільму. Відповідач також зазначив, що цикл фільмів «Шакали»є, по суті, журналістським розслідуванням. При його створенні були використані, переважно, відкриті джерела, різноманітні статті, повідомлення та аналітичні матеріали, які містились у печатних, та, найбільш за все, електронних засобах масової інформації, інтернет-сайтах. Таким чином, цикл фільмів «Шакали»с консолідованим вираженням різноманітної інформації, яка міститься у відкритих джерелах і, до цього часу, є ніким не спростованою. Всі ці публікації мали місце до оприлюднення циклу фільмів «Шакали». Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, відповідач вважає, що позивачем взагалі не доведено, у чому саме полягає його моральна шкода та з яких елементів вона складається та не доводить факт наявності такої шкоди. Не вказує також на причинно-наслідковий зв'язок між поширенням фільму та виникненням такої шкоди. Вважає, що позивач не обґрунтовує суму заявленої до компенсації моральної шкоди. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В мережі Інтернет на сайті http://a-col.blogspot/com/ було розміщено документальний фільм під назвою «Шакали»(копія якого знаходиться в матеріалах справи), автором та виробником якого є Запорізька обласна громадська організація "Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (комітет захисту конституційних прав власників)".

Позивач вважає, що інформація викладена у фільмі «Шакали»є негативною і недостовірною та завдає шкоду діловій репутації ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5", а саме: «... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом. Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам. «Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет». У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову. Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам. «В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлебодар». «Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті. Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрівський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн. З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди. Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект. «Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему».

У зв'язку з порушенням відповідачем законодавства у сфері захисту особистих немайнових прав юридичних осіб, законодавства про інформацію та спричиненням шкоди діловій репутації ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5", позивач звернувся з позовом до суду про визнання недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5" інформації, яка міститься в документальному фільмі під назвою "Шакали", про вилучення у відповідача тиражу документального фільму "Шакали" та знищення його в порядку встановленому законодавством України та про стягнення з відповідача суми 100000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту.

Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч.1 статті 201 Цивільного кодексу України , особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

З пунктів 5, 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" вбачається, ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Відтак, шкоду діловій репутації особи може бути завдано шляхом поширення недостовірної інформації про її діяльність.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009р. № 1, надано роз'яснення, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача ; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Проаналізувавши поширену інформацію, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту поширення негативної інформації саме про позивача, з огляду на наступне.

В оскаржуваних позивачем фразах із документального фільму «Шакали»вбачається, що мова йде взагалі про запорізький хліб, наведені інтерв'ю та оціночні судження, які висловлюють автори фільму не містять жодних ідентифікуючих ознак юридичної особи, з яких можливо встановити, що мова йде саме про хліб ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5". Оскаржувана інформація стосується групи компаній «Хлібодар», які випускають хліб під Торговою маркою «Хлібодар». У фільмі ані візуально, ані вголос не згадується ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5". В сюжетах показаний хлібний кіоск з позначенням ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3" та хліб з маркуванням ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3". Оскаржувані позивачем фрази вилучені із контексту та їх комплексний аналіз при перегляді фільму, свідчить про те, що саме до ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5" вони ніякого відношення не мають.

За відсутності доказів поширення відповідачем негативної інформації саме про позивача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5" інформації, яка міститься в документальному фільмі під назвою "Шакали" та про вилучення у відповідача тиражу документального фільму "Шакали" та знищення його в порядку встановленому законодавством України.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п.п. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Також позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з приниженням ділової репутації ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5".

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно зі п. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч. 2 зазначеної статті.

В абзаці 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р., зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди саме позивачу, вимога про відшкодування моральної шкоди судом не задовольняється.

Крім того, суд звертає увагу, що з приписів п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р., вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем не надано жодного доказу, в підтвердження того, що оскаржуваний відрізок документального фільму «Шакали»знизив ділову репутацію та престиж підприємства, а також підірвав довіру споживачів. Не зазначено, який саме причинний зв'язок існує між поширенням документального фільму «Шакали»та виникненням моральної шкоди. Також, позивачем взагалі не обґрунтовано, яким чином здійснено нарахування (розрахунок) компенсації моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 08.10.2012р.