Рішення

від 11.06.2013 по справі 911/1123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р. Справа № 911/1123/13

за позовом Приватного підприємства «Регіон-Постач», м. Біла Церква, Київська область;

до Приватного підприємства «Талісман», м. Біла Церква, Київська область;

про стягнення 26709,67 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Обуховський В.А. (довіреність № РП-024 від 23.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Регіон-Постач» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Талісман» (далі - відповідач) про стягнення 26709,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року, а саме відповідач не розрахувався за отриманий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 20902,40 грн. основного боргу. Додатково за прострочення виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1382,99 грн., 3% річних 276,60 грн. та інфляційні в розмірі 83,60 грн. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 3626,25 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також пеню в розмірі 351,12 грн., 3% річних 70,21 грн. та інфляційні в розмірі 16,50 грн. Всього загальна сума позову складає 26709,67 грн.

Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 03.04.2013 року порушено провадження у справі № 911/1123/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2013 року. Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України судом об'єднано позовні вимоги в одну справу.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання, яке відбулось 29.04.2013 року, не з`явився, відзиву та інших витребуваних ухвалою суду від 03.04.2013 року документів не подав, про причини або неможливість прийняти участь у судовому засіданні суд не повідомив.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 14.05.2013 року.

07.05.2013 року на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка долучена до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини викладені у позові.

В судове засідання, яке відбулось 14.05.2013 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився, відзиву не подав, про причини або неможливість прийняти участь у судовому засіданні суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013 року, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 28.05.2013 року.

Присутній у судовому засіданні 28.05.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав витребувані судом документи, зокрема, уточнюючий розрахунок суми позову, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року - 20902,40 грн. основного боргу, пеню в розмірі 721,56 грн., 3% річних 144,31 грн., інфляційні в розмірі 41,80 грн. та згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року заборгованість в сумі 3626,25 грн., пеню в розмірі 388,38 грн., 3% річних 84,52 грн. та інфляційні в розмірі 16,50 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 03.04.2013 року не виконав, письмовий відзив на позов не подав, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням директора підприємства.

Ухвалою від 28.05.2013 року суд відклав розгляд справи на 11.06.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2013 року, представник позивача повідомив суд, що відповідач оплатив заборгованість по договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року в сумі 20902,40 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року пеню в розмірі 721,56 грн., 3% річних 144,31 грн., інфляційні в розмірі 41,80 грн. та згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року заборгованість в сумі 3626,25 грн., пеню в розмірі 388,38 грн., 3% річних 84,52 грн. та інфляційні в розмірі 16,50 грн. згідно уточнюючого розрахунку суми позову.

У судове засідання 11.06.2013 року представник відповідача не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі його представника та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2012 року між Приватним підприємством «Регіон-Постач» (продавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Талісман» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість та вартість товару складається із суми всіх партій товару. Згідно п. 5.2. договору передача товару здійснюється між сторонами за накладною на відпуск товару. Умовами п. 6.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків-до остаточного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на суму 20902,40 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія видаткової накладної № РН-0000034 від 17.10.2012 року, яка підписана з боку відповідача Поштар Євгеном Володимировичем за довіреністю № 72 від 01.10.2012 року (оригінали зазначених документів оглянуті судом у судовому засіданні).

Проте, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року та взятих на себе зобов'язань за отриманий товар вчасно не розрахувався, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 20902,40 грн.

Як повідомив позивач, 07.06.2013 року тобто після порушення провадження у справі, відповідач оплатив суму боргу по договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року в розмірі 20902,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною банківською випискою.

На день розгляду справи заборгованість по договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року в сумі 20902,40 грн. відповідачем погашена.

Крім того, 06.07.2011 року між Приватним підприємством «Регіон-Постач» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Талісман» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 70, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (надалі - товар). Розділом 2 договору встановлено, що асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії, вважаються узгодженою сторонами в рахунку (в момент здійснення покупцем попередньої оплати за товар) або в накладній (в момент передачі товару покупцю). Загальна вартість товару, що поставляється згідно умов даного договору, не обмежена. Умовами розділу 3 договору визначено, що форма оплати за даним договором - безготівковий розрахунок. В випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватися із відстрочкою оплати за товар, покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленого товару протягом трьох днів з моменту передачі йому товару. Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012 року, а в частині грошових розрахунків-до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 24626,25 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортної накладної № 0000000910 від 17.10.2012 року на суму 20944,75 грн. та № 0000000933 від 24.10.2012 року на суму 3681,50 грн., які підписані з боку відповідача Поштар Євгеном Володимировичем за довіреністю № 86 від 01.10.2012 року (оригінали зазначених документів оглянуті судом у судовому засіданні).

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 21000,00 грн., з яких 19000,00 грн. сплачено 30.10.2012 року, 1000,00 грн. сплачено 04.12.2012 року, 1000,00 грн. сплачено 24.12.2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними реєстрами платежів банку, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 3626,25 грн.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за отриманий товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року склав 3626,25 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року в сумі 3626,25 грн. відповідачем не погашена, але фактично визнана ним, про що свідчить наявна матеріалах справи належним чином засвідчена копія акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення заборгованості за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року в сумі 20902,40 грн. та заборгованості за отриманий товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року в сумі 3626,25 грн.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року пеню в розмірі 721,56 грн., 3% річних 144,31 грн., інфляційні в розмірі 41,80 грн. та згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року пеню в розмірі 388,38 грн., 3% річних 84,52 грн. та інфляційні в розмірі 16,50 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року передбачено, що за несвоєчасну передачу товару покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення такої оплати. Разом з тим, пунктом 5.2. договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року передбачено, що покупець за даним договором сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за порушення строків оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені за уточнюючим розрахунком позивача, задовольняє її згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року, за період з 22.02.2013 року по 14.05.2013 року, в розмірі 721,56 грн. та згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року, за період з 20.10.2012 року по 20.04.2013 року, в розмірі 388,38 грн. Загальна сума пені, що підлягає стягненню складає 1109,94 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, а тому, суд задовольняє їх за розрахунками позивача, які залучені до матеріалів справи, а саме, згідно договору купівлі-продажу товару від 01.09.2012 року 3% річних - 144,31 грн., інфляційні в розмірі 41,80 грн. та згідно договору поставки нафтопродуктів № 70 від 06.07.2011 року 3% річних - 84,52 грн. та інфляційні в розмірі 16,50 грн. Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню складає 228,83 грн., а інфляційних втрат - 58,30 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Отже, дослідивши наданий позивачем уточнюючий розрахунок, судом встановлено, що відповідальність за порушення грошових зобов'язань нарахована на суму існуючої заборгованості за період фактичного прострочення в межах передбачених законодавством термінів.

Враховуючи, що оплата боргу в сумі 20902,40 грн., була здійснена після звернення позивача до суду з позовом, а також те, що на момент розгляду справи в частині стягнення 20902,40 грн. відсутній предмет спору, провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

В іншій частині позову, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням уточнюючого розрахунку, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та враховуючи, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 20902,40 грн. після звернення позивача з позовом до суду, відшкодування судових витрат відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Талісман» (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 175, кв. 92, код ЄДРПОУ 20617406) на користь Приватного підприємства «Регіон-Постач» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 359, код ЄДРПОУ 31179271) 3626 (три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 25 коп. основного боргу, 1109 (одну тисячу сто дев'ять) грн. 94 коп. пені, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 83 коп. три проценти річних, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 30 коп. інфляційних втрат та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 20902,40 грн. боргу провадження у справі припинити.

5. Повернути на підставі рішення Приватному підприємству «Регіон-Постач» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 359, код ЄДРПОУ 31179271) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 50 коп., перераховану на підставі квитанції № В2-3129 від 26.03.2013 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 911/1123/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.06.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.