Постанова

від 03.06.2013 по справі 910/4119/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 910/4119/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінської Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.04.2013 року

у справі №910/4119/13 (суддя - Самсін Р.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕРРА», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», м.Київ,

про зобов'язання вчинити дії,-

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А- ТЕРРА» (надалі - ТОВ «А- ТЕРРА») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (надалі - ПАТ «КБ «Даніель») здійснити перерахування грошових коштів на загальну суму 119 930, 22 доларів США, що еквівалентно 958 602,25 грн. з валютного рахунку ТОВ «А-Терра» №260083195301, відкритого в ПАТ «КБ «Даніель» на валютний рахунок ТОВ «А-Терра» № 260043010909 в ПАТ «Актив Банк» відповідно до платіжних доручень №24, 25, 26, 27, 28 від 06.12.2012 р., №29 від 21.12.2012 р., мотивуючи вимоги існуючим у відповідача обов'язком надання такої послуги за договором банківського рахунку № РКО-31953Т від 16.02.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №910/4119/13 позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» з даним рішенням суду не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушило питання про його скасування та залишення позову без розгляду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 03.06.2013 року.

Представники сторін в судове засідання 03.06.2013 року не з'явились, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.

Колегія суддів, порадившись, вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення у відсутність учасників судового процесу, за наявними у справі доказами, зважаючи на належне повідомлення останніх про місце та час розгляду даної справи та відсутність клопотань від сторін про відкладення розгляду справи.

03.06.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є відповідач (в тексті договору - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТЕРРА» (в тексті договору - клієнт) було укладено договір банківського рахунку № РКО-31953Т (надалі - договір), за умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок №260083195301, МФО 380980, у валюті (ах), що визначаються клієнтом в заяві на відкриття рахунку та здійснює розрахункові та касові операції за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (а.с.9-13).

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.3 договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта, виконувати за дорученням клієнта усі розрахункові та касові операції, проводити у відповідності до діючих правил списання коштів з рахунку клієнта за його дорученням.

Умовами п.3.1.4 договору на банк покладено обов'язок по забезпеченню своєчасного зарахування коштів на рахунок клієнта.

Договір набирає чинності з моменту його підписання, діє протягом невизначеного терміну та може бути розірваний у встановленому цим договором порядку (п.10.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору банківського рахунку, за яким, у відповідності до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини 2 та 3 цієї ж статті банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Водночас, статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція), доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Аналогічні положення містяться у п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Як вірно встановлено місцевим судом, пунктом 3.1.2 договору банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта в операційний та післяопераційний час за умови сплати комісійної винагороди відповідно до тарифів банку, крім суботи, неділі, неробочих та св'яткових днів.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ним було здійснено розпорядження своїми коштами в розмірі 119 930,22 доларів США шляхом їх перерахування з одного рахунку на інший, проте відповідач в порушення умов договору кошти не перерахував.

Як підтверджується матеріалами справи, по системі клієнт-банк ТОВ «А-ТЕРРА» згідно платіжних доручень №23 від 05.12.2012 р., №24, 25, 26, 27, 28 від 06.12.2012 р. та платіжного доручення №29 від 21.12.2012р. здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму 119 930,22 доларів США з валютного рахунку №260083195301 в ПАТ КБ «Даніель» на свій валютний рахунок №260043010909, відкритий в ПАТ «Актив Банк».

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №РКО-31953Т від 16.02.2009 р., позивач надіслав на адресу відповідача листи №10/12/12 від 10.12.2012 р., №09/01/13 від 09.01.2013 р. з вимогою перерахувати кошти згідно платіжних доручень №23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 від 06.12.2012 р. та платіжного доручення №29 від 21.12.2012р. Крім цього, листом №08/01/13 від 08.01.2013 р. висунув вимогу щодо повернення коштів на поточний рахунок №260083195301 в ПАТ КБ «Даніель» (а.с.14, 19, 21).

28.01.2013 року, повторно по системі клієнт-банк ТОВ «А-Терра» згідно платіжних доручень №35, 36, 37, 38, 39 від 28.01.2013 р. позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на загальну суму 119 930,22 доларів США з валютного рахунку №260083195301 в ПАТ КБ «Даніель», МФО 380980, на валютний рахунок позивача №260043010909 в ПАТ «Актив Банк», МФО 300852 (а.с.22-26).

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим судом вірно встановлено, що зазначені платіжні доручення № 35, 36, 37, 38, 39 від 28.01.2013р. на час розгляду справи в суді позивачем не відкликались.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що станом на 01.04.2013 року на валютний рахунок позивача №260043010909 надходження коштів згідно платіжних доручень в іноземній валюті з валютного рахунку №260083195301 в ПАТ КБ «Даніель» у строк, передбачений ч. 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, не відбулося, що підтверджується довідкою ПАТ «Актив Банк» №1039/15-1 від 04.04.2013р. (а.с.30).

Судом першої інстанції правомірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що відповідачем в розумінні статей 33, 34 ГПК України не надано належних доказів, які б свідчили про виконання платіжних доручень № 35, 36, 37, 38, 39 від 28.01.2013р.

Станом на 19.02.2013р. залишок коштів на рахунку позивача №260083195301 становив 119 930,22 доларів США, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.27).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що строк виконання платіжного доручення не настав з посиланням на п.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а відтак на момент звернення позивача з даним позовом не могли бути виконані банком.

Відповідно до п.3.5 даної Інструкції банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Датою виписки платіжних доручень № 35, 36, 37, 38, 39 та датою прийняття відповідачем таких доручень до виконання є 28.01.2013 року, таким чином, платіжні доручення подані позивачем з дотриманням строку, передбаченого п.3.5 Інструкції.

Варто зазначити, що пунктом Інструкції, на який посилається скаржник, врегульовано питання щодо термінів прийняття платіжного доручення до виконання, а не строку, протягом якого, на думку апелянта, банк зобов'язаний здійснити операцію по перерахуванню коштів за дорученням клієнта.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення суду від 08.04.2013 р. у відповідача існує зобов'язання за договором №РКО-31953Т від 16.02.2009 р. по перерахуванню грошових коштів на загальну суму 119 930,22 доларів США, що еквівалентно 958 602,25 грн. (згідно курсу НБУ 100 доларів США = 799,30 грн.), з валютного рахунку ТОВ «А-ТЕРРА» №260083195301 в ПАТ «КБ «Даніель» на валютний рахунок ТОВ «А-ТЕРРА» № 260043010909 в ПАТ «Актив Банк», МФО 300852, відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті № 35, 36, 37, 38, 39 від 28.01.2013р.

В апеляційній скарзі відповідач також наголосив на порушенні місцевим господарським судом норм процесуального права, що проявилось у нез'ясуванні обставин надсилання позивачем в порядку статей 56-57 Господарського процесуального кодексу України копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як стверджує апелянт, позивач порушив вимоги пунктів 19, 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, згідно яких внутрішні поштові відправлення з описом вкладення можуть прийматися для пересилання виключно листами з оголошеною цінністю.

Зазначені доводи судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що копія позовної заяви направлена відповідачу цінним листом оголошеною цінністю 1,70грн. Поштова квитанція №6665 від 01.03.2013р. та опис вкладення у цінний лист К-42-0104218140610 (а.с.7) оформлені у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., а опис вкладення у цінний лист належним чином був перевірений працівником поштового відділення, підписом якого засвідчено даний факт.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року - залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №910/4119/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №910/4119/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4119/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.