Ухвала

від 11.06.2013 по справі 822/881/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/881/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представників позивача - Пастуха О.В., Яворської Т.М.;

представника відповідача - Євчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Елко" (далі - позивач) до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними та визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Чемеровецького відділення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області від 26.11.2012 року №0000392301, №0000382301.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року закрито провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги: визнати протиправними дії Городоцької міжрайонної ДПІ (Чемеровецьке відділення).

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Позивач та представник позивача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010: є електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. неспеціалізована оптова торгівля та ін.

З 22.10.2012 року по 26.10.2012 року Городоцькою МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Елко", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо здійснення операцій з поставки товарів товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакомтрейд", за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 р. За результатами перевірки було складено Акт № 159/22/30414360 від 02.11.2012 р. На думку перевіряючих, підприємством допущено порушення п. 138.2, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 Розділу III ПК України від 02.12.2012 року № 2755-УІ та п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Розділу V ПК України від 02.12.2012 року № 2755-УІ. За результатами перевірки складено Акт № 159/22/30414360 від 02.11.2012 р. який позивачем отримано 09.11.2012 року. На підставі вказаного Акту було винесено податкові повідомлення-рішення Городоцької МДПІ (Чемеровецьке відділення) від 26 листопада 2012 року № 0000392301 про сплату 127 920 грн.00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 39 424 грн.00 коп., застосованих за порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України та від 26 листопада 2012 року № 0000382301 про сплату 147 108 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оспорюваних повідомлень-рішень.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Висновки акта документальної перевірки зроблені на підставі акта від 30.11.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ" Альфакомтрейд" щодо підтвердження господарських операцій. Так, згідно вказаного у ТОВ "Альфатрейд" має ознаки фіктивності, відсутні умови для забезпечення здійснення господарської діяльності таке ін., на що посилається відповідач.

Суд не бере такі посилання до уваги, оскільки податковий орган не навів фактів звернення до суду з вимогами про припинення "Альфатрейд" за ознаками фіктивності.

За відсутності вироку суду та/або підтвердження наявності рішення суду про припинення юридичної особи в податкового органа відсутні будь-які правові підстави стверджувати, що "Альфатрейд" є фіктивним підприємством. Також нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), та вартість яких включена платником податку до податкового кредиту.

Суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України застосував рішення Європейського Суду з прав людини, по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) в якому вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Згідно свідоцтва №100325623 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Альфакомтрейд" на час здійснення господарських операцій із позивачем було зареєстровано у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Суд І інстанції правильно відхилив, як безпідставні твердження відповідачів про те, що товаро - транспорті накладні від 21.05.2010 року, від 20.06.2011 року, від 18.07.2011 року, 19.08.2011 року оформлені неналежним чином, а факти придбання товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "Альфатрейд" не підтвердженні операції і є безтоварними, оскільки підтверджуються наступними документами та фактами.

Судом встановлено, що між ТОВ "Альфакомтрейд" ПП "Елко" - "Постачальник", було укладено договір поставки від 19.05.2011 року №19/05-11, в особі директора Осадчука Сергія Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ПП "Елко", - в подальшому "Покупець", в особі директора Пастуха В.О.

На виконання умов договору ТОВ "Альфакомтрейд" реалізувало товарно-матеріальних цінності ПП "Елко".

Реальність господарської операції підтверджується наданими для перевірки податковому органу первинними документами, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що також містяться в матеріалах справи.

Так, для перевірки було надано та оглянуто судом І інстанції оригінали документів, щодо підтвердження господарської операції із ТОВ "Альфатрейд": ( видаткова накладна №РН -706 від 20.05.2011 року, податкова накладна, товарно - транспортна накладна., видаткова накладна №РН -398 від 20.06.2011 року, податкова накладна, товарно - транспортна накладна., видаткова накладна №РН -304 від 15.07.2011 року, податкова накладна, товарно - транспортна накладна., видаткова накладна № РН - 418 від 18.08.2011 року, податкова накладна, товарно - транспортна накладна., платіжні доручення № 1463 від 21.12.2011 р., № 1464 від 21.12.2011 р., №1476 від 22.12.2011р., №1497 від 05.01.2012 р., звіти, внутрішньогосподарські накладні) .

Крім того, в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт в підтвердження того факту, що позивач отримав від постачальника матеріальні цінності та використав їх в своїй господарській діяльності відповідно до КВЕД - 2010.

Аналізуючи наведені документи суд приходить до висновку, що намір сторін щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин свого підтвердження не знайшов. Доказів того, що укладений договір є такими, що не має реальних наслідків відповідачем не надано.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки судом І та апеляційної інстанції не знайдено підтвердження тверджень відповідача про нереальність господарської операції, тому позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств. Отже, посилання відповідача на завищення сум витрат, які враховуються для визнання об'єкта оподаткування є безпідставні.

Щодо правових підстав формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач використав право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання товарів за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на те, що для перевірки не надано специфікації до вказаного товару, у видаткових накладних не міститься обов'язкових реквізитів, не надання документів які посвідчують походження та якість товарно-матеріальних цінностей, на порушення в товарно-транспортних накладних. Апеляційний суд не зважає на такі доводи тому, що наявність певних недоліків у досліджених первинних документах та недоданих, не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально.

Щодо посилань відповідача на пояснення відібрані у водія ОСОБА_7 від 30.10.2012 матеріальних цінностей від ТОВ "Альфакомтрейд". Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції , що вказані пояснення не беруться до уваги, оскільки відібрані з порушенням норм ПК України.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку скасувавши оскаржувані рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.