Постанова

від 10.06.2013 по справі 2а-11218.1/11/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 р. (12:28) м. Сімферополь Справа №2а-11218.1/11/0170/3

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Сироватського М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Бойко Г.В, дов., Воєнна З.Н., дов.

Суть справи:

Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2011 р. № 0000781701, № 0000791701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 жовтня 2012 р. відповідача Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим по даній справі замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що винесені відповідачем на підставі акту про результати планової виїзної перевірки позивача від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1 податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. № 0000781701, № 0000791701 є незаконними, безпідставними та такими, що вчинені з порушенням чинного законодавства України.

Представником відповідача були надані письмові заперечення проти позову, у яких було зазначено, що згідно акту про результати планової виїзної перевірки позивача від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1 позивачем на порушення ч. 2 ст. 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з доходів фізичних осіб» занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 25.11.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 2 167 683,28 грн. та на порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 728 772,00 грн., на підставі цього правомірно були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Позивачем на адресу суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, вказаних в запереченнях проти позову.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця з присвоєнням ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 за адресою місця проживання 98306, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у м. Керчі в якості платника податків з 26.11.2009 р. за № 16777, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 725 від 26.11.2009 р.

Статус ОСОБА_1 як платника ПДВ підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100259420 від 17.12.2009 р.

На підставі наказів ДПІ в м. Керчі АР Крим № 169 від 28.02.2011 р. «Про проведення планової виїзної перевірки», № 375 від 08.04.2011 р. «Про продовження терміну перевірки» з 28.03.2011 р. по 08.04.2011 р. та з 11.04.2011 р. по 15.04.2011 р. ДПІ в м. Керчі АР Крим було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

-ч. 2 ст. 13 Декрету КМ України « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 із змінами та доповненнями та п.п. 19.1а) п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 25.11.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 2 167 683,28 грн.;

-ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД ОСОБА_1 з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями;

-п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за період, що перевірявся на суму 728 772,00 грн.

ДПІ в м. Керчі АР Крим згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 22.04.2011 року № 339-17-1-09-НОМЕР_1, за порушення ч. 2 ст. 13 Декрету КМ України « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 із змінами та доповненнями та п.п. 19.1а) п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV збільшено СПД ОСОБА_1 грошове зобов'язання з податку з доходів від підприємницької діяльності у сумі 2 167 683,28 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. № 0000781701.

ДПІ в м. Керчі АР Крим згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 22.04.2011 року № 339-17-1-09-НОМЕР_1, за порушення .4.1 ст.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 910 965,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 728 772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 182 193,00 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. № 0000791701.

У п. 2.2.2 акту перевірки позивача від 22.04.2011 року № 339-17-1-09-НОМЕР_1 вказано, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, встановлено завищення позивачем витрат у сумі 14 451 221,89 грн., а саме: згідно наданих декларацій ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включено витрати на суму 14 451 221,89 грн., які не підтверджено первинними документами (виписками банку, приходно-касовими ордерами, квитанціями) у 2 кварталі 2010 року у сумі 1 654 196,81 грн. - по підприємству ТОВ «Активстрим» (ЄДРПОУ 36884933), у 3 кварталі 2010 року у сумі 5 352 139,20 грн. - по підприємству ТОВ «Санді Трейдінг» (ЄДРПОУ 37119045) у сумі 1 469 950,01 грн., - по підприємству ТОВ «Караван тревел» (ЄДРПОУ 37102445) у сумі 2 998 407,94 грн., - по підприємству ТОВ «ВІП-Респект» (ЄДРПОУ 36519675) у сумі 883 781,25 грн., у 4 кварталі 2010 року у сумі 7 444 885,88 грн. - по підприємству ТОВ «ВІП-Респект» (ЄДРПОУ 36519675) у сумі 2 087 846,63 грн., - по підприємству ТОВ «Вільзевул» (ЄДРПОУ 37193239) у сумі 5 357 039,25 грн.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем на порушення ч. 2 ст. 13 Декрету КМ України « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 із змінами та доповненнями та п.п. 19.1а) п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 25.11.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 2 167 683,28 грн.

Стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за період, що перевірявся на суму 728 772,00 грн. в пунктах 2.5.1, 2.5.2 акту перевірки від 22.04.2011 року № 339-17-1-09-НОМЕР_1 зазначено наступне:

-за жовтень 2010 року позивачем включено до складу податкового кредиту 5366 грн., не підтверджених податковими накладними, платіжними документами, витратними накладними по взаємовідносинам з ВАТ «КМРМУ «Укрм`ясомолтехпром» (ЄДРПОУ 00450987);

-за листопад 2010 року позивачем включено до складу податкового кредиту 4008,67 грн. не підтверджених податковими накладними, платіжними документами, витратними накладними по взаємовідносинам з ТОВ «Ольга» (ЄДРПОУ 23462996);

-за грудень 2010 р. встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 708 939,60 грн. , не підтвердженого первинними документами по контрагенту ТОВ «Вільзевул» (ЄДРПОУ 37193239),

-за листопад 2010 року позивачем не включено до складу податкових зобов'язань 530 грн., отриманих позивачем на розрахунковий рахунок, згідно виписки банку від 03.11.09р. від СПД ОСОБА_6,

-за грудень 2010 року позивачем не включено до складу податкових зобов'язань 9927 грн., отриманих позивачем на розрахунковий рахунок від ТОВ «Українська комерційна компанія» (ЄДРПОУ 25282614).

Отже, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 17.12.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено його заниження у сумі 728 772,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010 р. у сумі 5366 грн., за листопад 2010 року у сумі 4539,00 грн., за грудень 2010 р. у сумі 718867,00 грн.

Відповідно до п. п. 20.1.4, 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка відповідно до абз.4 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення податкового зобов'язання з податку з доходів від підприємницької діяльності мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів/послуг, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару/послуги в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ст. 13 Декрету КМ України « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92, що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Частиною 2 ст. 13 Декрету передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період 2010 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що право платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат виникає за наявності належним чином оформлених первинних документів, що відображають реальність господарських операцій, зокрема право на податковий кредит виникає у платника податку за наявності належним чином оформленої податкової накладної. Проте наявність у покупця податкової накладної є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Основою для висновків податкового органу про фіктивність угод позивача з контрагентами та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту та розміру валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Активстрим», ТОВ «Санді Трейдінг», ТОВ «Караван тревел», ТОВ «ВІП-Респект», ТОВ «Вільзевул», ВАТ «КМРМУ «Укрм`ясомолтехпром», ТОВ «Українська комерційна компанія», СПД ОСОБА_6, ТОВ «Ольга» вказано відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують реальність поставки товару, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвічують транспортування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13 вересня 2011 року та 8 жовтня 2012 року позивача було зобов'язано надати суду документи, які б підтверджували реальність здійсненних господарських операцій з контрагентами, визначеними у акті перевірки від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1., на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Проте позивачем вищезазначені документи суду надані не були. Замість цього позивачем були надані суду первинні документи щодо контрагентів, які не зазначені в акті перевірки, зокрема договір поставки № 04/01/10 від 04.01.2010 р., укладений між позивачем та ТОВ «Френдс. УА», податкові, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру за період січень, лютий 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Френдс.УА», податкові, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру за період квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Металобудстандарт», податкові, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру за період березень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Котеджлюкс».

Отже, в матеріалах справи відсутні господарські угоди, укладені позивачем з з ТОВ «Активстрим», ТОВ «Санді Трейдінг», ТОВ «Караван тревел», ТОВ «ВІП-Респект», ТОВ «Вільзевул», ВАТ «КМРМУ «Укрм`ясомолтехпром», ТОВ «Українська комерційна компанія», СПД ОСОБА_6, ТОВ «Ольга», що виключає можливість визначити на яких саме умовах здійснювалися господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами, а наявні в матеріалах справи первинні документи не можуть враховуватися судом як докази, на підставі того, що вони стосуються інших контрагентів, зокрема ТОВ «Френд. УА», ТОВ «Компанія «Металобудстандарт», ТОВ «Котеджлюкс».

Крім того, позивачем не були надані первинні документи, які б засвідчили реальність здійснення угод з контрагентами, визначеними в акті перевірки від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1, зокрема в матеріалах справи відсутні податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товарів, довіреності та інші документи, що підтверджують виконання правочинів.

Згідно з висновками акту перевірки юридична та фактична адреса контрагентів позивача зареєстрована у м. Києві, що обумовлює необхідність застосування транспортних засобів для перевезення товару до м. Керчі.

Проте позивачем ні під час перевірки, ні під час судового засідання не надано документів на підтвердження операцій перевезення товарно-матеріальних цінностей від м. Києва до м. Керчі.

У п. 1.20 акту перевірки вказано, що згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 товари доставлялися замовникам транспортом постачальників чи вивозилися покупцями самостійно, документи, що підтверджували б наявність у позивача власних транспортних засобів для перевезення товарів та наявність складських приміщень відсутні.

Не було позивачем також надано суду будь-яких інших документів, які б свідчили про здійснення поставки товару, його належного оприбуткування та зберігання.

Під час перевірки було встановлено, а позивачем не спростовано, що в СПД ОСОБА_1 відсутні наймані працівники, які б мали змогу виконувати вантажно-розвантажувальні роботи з приймання продукції.

Таким чином, факт придбання і подальшого використання позивачем товарів від вищезазначених контрагентів та зв'язок цих товарів з організацією і веденням господарської діяльності позивача матеріалами справи не підтверджується. Крім того, матеріалами справи не підтверджуються фізичні, технологічні та технічні можливості позивача до вчинення дій, що становлять зміст вказаних господарських операцій, зокрема не була встановлена наявність у позивача кваліфікованого персоналу, транспортних засобів для перевезення товарів з міста Києва до міста Керч, приміщень для зберігання товарів.

З метою з`ясування обставин, чи було позивачем фактично придбано товар у контрагентів, перевезено його до місця зберігання та використано його у своїй господарській діяльності, сплачено його вартість, судом по справі було призначено судову економічну експертизу.

Відповідно до Повідомлення № 246/12 від 07.05.2013 року про неможливість надання висновку з адміністративної справи № 2а-11218/11/0170/3 позивачем не було надано документів, витребуваних експертом у клопотанні, а наявних в матеріалах адміністративної справи документів не достатньо для проведення дослідження, тому судову економічну експертизу провести неможливо.

Отже, відсутні докази, які б підтверджували факти придбання, перевезення до місця зберігання, використання у власній господарській діяльності, сплати вартості товарів за господарськими операціями СПД ОСОБА_1 з контрагентами, вказаними у акті перевірки від 22.04.2011 р. № 339-17-1-09-НОМЕР_1.

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами у перевіряємий період.

За таких умов відсутні правові підстави для формування податкового кредиту та сум валових витрат по правочинам, здійснення яких не підтверджено первинними документами.

Відтак висновки податкового органу щодо збільшення СПД ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку з доходів від підприємницької діяльності та грошового зобов'язання з ПДВ є обґрунтованими.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

На час прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були чинними норми Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону передбачалось, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було передбачено відповідальність платників податків за порушення вимог податкового законодавства шляхом накладання штрафних санкцій.

Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у

розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на вищевказане, правомірним є донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, з податку з доходів від підприємницької діяльності та застосування до нього штрафних санкцій.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 р. № 0000781701, № 0000791701 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим правомірно, на підставі та в межах закону, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх скасування.

У зв'язку з вищенаведеним, відсутні правові підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову буде складено 14.06.2013 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.