Рішення

від 10.06.2013 по справі 914/1662/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.13 р. Справа № 914/1662/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс», м. Рівне

До відповідача : Приватне підприємство «Гарант Кепітал Груп», м. Львів

Про стягнення згідно договору перевезення заборгованості в розмірі 163 064,83 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Яковлєв Ю.В. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс» до відповідача Приватного підприємства «Гарант Кепітал Груп» про стягнення згідно договору перевезення заборгованості в розмірі 163 064,83 грн.

В судовому засіданні 20.05.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс» (Перевізник) та Приватним підприємством «Гарант Кепітал Груп» (Експедитор) було укладено Договір про перевезення вантажу автомобільним-транспортом в міжнародному сполученні.

На виконання умов вище зазначеного договору та згідно заявок відповідача за №129, №121, №130, №131, №132, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Італія-Україна в терміни встановлені в заявках на загальну суму 173 323,00 грн., за які відповідач зобов'язувався провести оплату однак, свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме частково провів оплату тільки по рахунку №0000005519 в розмірі 24 487,00 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору перевезення від 11.01.2012 року складає - 148 836,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.2 Договору позивачем нараховані тридцять відсотків річних, які складають 9 485,89 грн. Крім цього, відповідно до п.6.2 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 4 742,94 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору від 11.01.2012 року, позивач згідно заявки відповідача за №129 здійснив перевезення вантажу автотранспортним автомобілем №ВК1571АА/05571РА за маршрутом Італія-Україна в терміни встановлені заявкою, вартість перевезення якого складала 3 300 Євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №035208 (а.с.20) та Актом здачі-приймання виконаних робіт №А0000005519 від 26.12.12 року, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін (а.с.21).

Відповідно до п.5.2 Договору від 11.01.2012 р. по закінченню Перевезення перевізник направляє Експедитору оригінали рахунків, які згідно п. 5.3 Договору повинні виставляються в гривнях згідно офіційного курсу Національного банку України станом на момент відвантаження вантажу, а також товарно-транспортну накладну з відмітками одержувача вантажу, акт виконаних робіт та податкову накладну.

За здійснене перевезення позивачем згідно п. 5.2 Договору відповідачу були направлені оригінали вище зазначених документів, а також рахунок №А0000005519 від 20.12.2012 року на оплату послуг в сумі 35 087,00 грн., які були отримані відповідачем 14.01.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення №3302704279300.

Крім того, на виконання умов Договору, позивач згідно заявок відповідача за номерами 121, 130, 131 та 132, також здійснив перевезення вантажу автотранспортними автомобілями за маршрутом Італія-Україна в терміни встановлені заявками, вартість перевезення кожного складала 3 300 Євро (34 559,00 грн.), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №035215, (CMR) №026050, (CMR) 035235 та (CMR) 035207 (а.с.25,30,35,40) та Актами здачі-приймання виконаних робіт №А0000005804 від 04.01.2013 року, №А0000005805 від 04.01.2013 року, №А0000005806 від 04.01.2013 року, №А0000005806 від 04.01.2013 року та №А0000005807 від 04.01.2013 року, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін (а.с.26,31,36,41).

За здійснене перевезення позивачем згідно п. 5.2 Договору відповідачу були направлені рахунки №А0000005804, №А00000055805, №А0000005806 та №А0000005807 від 04.01.2013 року на загальну суму 138 236,00 грн. (а.с.24,29,34,39)., а також оригінали товарно-транспортних накладних з відмітками одержувача вантажу, Акти виконаних робіт та податкові накладні, які отримані останнім 14.01.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення №3302704280413.

Відповідно до п.5.1 Договору від 11.01.2013 року розрахунки за виконані транспортні послуги проводяться шляхом банківського переказу Експедитором грошових коштів на рахунок Перевізника, якщо інше не погоджене сторонами в додаткових угодах. Оплата рахунків проводиться протягом 15-ти днів з дня їх отримання експедитором, якщо інший термін оплати не зазначений в заявці.

В матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані докази, будь яких змін Договору від 11.01.2012 року в частині проведення розрахунків за виконані транспортні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, за здійснені позивачем перевезення, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме провів оплату тільки по рахунку №А0000005519 в розмірі 24 487,00 грн. Решта суми боргу по зазначеному рахунку в сумі 10 600,00 грн. та по рахунках №А0000005804 на суму 34 559,00 грн., №А0000005805 на суму 34 559,00 грн., №А0000005806 на суму 34 559,00 грн., №А0000005806 на суму 34 559,00 грн. та №А0000005807 на суму 34 559,00 грн. залишились неоплаченими.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно п. 6.2 Договору від 11.01.2012 року за порушення строків оплати Експедитор оплачує Перевізнику 30 % річних від простроченої суми заборгованості. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані тридцять відсотків річних на заборгованість по рахунках, а саме: №А0000005519 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 1 333,74 грн., №А0000005804 за період 29.01.2013 року по 15.04.2013 року - 2 187,16 грн., №А0000005805 за період 05.02.2013 по 15.04.2013 року - 1 988,33 грн., №А0000005806 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 1 988,33 грн. та №А000005807 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 1 988,33 грн., які згідно розрахунку сумарно складають 9 485,89 грн. та підлягають до стягнення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.2 Договору від 11.01.2012 року за порушення строків оплати Експедитор оплачує Перевізнику пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня на заборгованість по рахунках, а саме: №А0000005519 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 666,88 грн., №А0000005804 за період 29.01.2013 року по 15.04.2013 року - 1 093,58 грн., №А0000005805 за період 05.02.2013 по 15.04.2013 року - 994,16 грн., №А0000005806 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 994,16 грн. та №А000005807 за період 05.02.2013 року по 15.04.2013 року - 994,16 грн., яка згідно розрахунку сумарно складає 4 742,945 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гарант Кепітал Груп» (79039, м. Львів, вул.Шевченка, 120Г, код ЄДРПОУ 37740869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс» (33027, м. Рівне, вул. Київська, 64-А, код ЄДРПОУ 03567150) - 148 836,00 грн. - основного боргу, 9 485,89 грн. - 30 відсотків річних, 4 742,94 грн. - пені та 3 261,28 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.06.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.