Постанова

від 11.06.2013 по справі 816/2507/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2507/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Храпача О.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000422308 від 26.04.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.04.2013 року № 2162/22.5-10/37709923.

Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України за результатами господарських відносин з ТОВ «Спецтехнопласт», оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер.

28 травня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти прозову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач посилається на висновки позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 17.04.2013 року № 2162/22.5-10/37709923, якою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39506 грн. 27 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД", ідентифікаційний код 37709923, є юридичною особою, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві та у періоді, за який проводилася перевірка, був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200059464 від 01.08.2012 року, індивідуальний податковий номер 377099216013.

У термін з 11.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовою особою ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2013 року № 2162/22.5-10/37709923 (том 2 а.с. 2-11), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39506 грн. 27 коп., у тому числі по періодах: жовтень 2012 року - 9544 грн. 27 коп., листопад 2012 року - 20188 грн. та за грудень 2012 року - 9774 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з нереальністю господарської операції за договором, укладеним з ТОВ «Спецтехнопласт», відсутністю у ТОВ «Спецтехнопласт» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

На підставі акту перевірки від 17.04.2013 року № 2162/22.5-10/37709923 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення № 0000422308 від 26.04.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 49382 грн. 50 коп., з них, за основним платежем - в сумі 39506 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 9876 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 105).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

У відповідності до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Верховний Суд України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 01.10.2012 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" (виконавець) укладено договір № 273/10 (том 1 а.с. 142-144), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику замовлені послуги за умов технічної можливості у виконавця надання таких послуг та своєчасної їх оплати замовником. Замовлені послуги поділяються на основні та додаткові. Основними послугами є: технічний супровід доступу до мережі. Додатковими послугами є: налагодження кінцевого обладнання; перенесення точки підключення кінцевого обладнання; перевірка технічного стану абонентського вводу .

Згідно п. 1.2 договору передача замовнику наданих послуг здійснюється згідно акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг здійснюється згідно виставленим рахункам (п. 2.1 договору). Пунктами 3.1.2 та 3.1.3 договору встановлено, що при виконанні робіт, обумовлених договором, виконавець зобов'язується використовувати матеріали та обладнання належної якості, що сертифіковані згідно державних стандартів та мати всі необхідні документи (ліцензії) на здійснення окремих видів робіт згідно чинного законодавства України.

Цей договір набирає чинності у день його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання заявлених робіт (п. 6.1 договору).

Додатками № 1-№ 3 до договору «Протокол узгодження договірної ціни» встановлено вартість послуг (том 1 а.с. 145-155).

Як вбачається з додатків до договору, у останніх зазначено такі види робіт як «за технічний супровід до мережі», «за перевірку технічного стану абонентського вводу», «за налагодження кінцевого обладнання».

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ - 39505, 37 грн., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 171-192).

Оплата послуг здійснена позивачем на суму 237032,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та копіями рахунків на оплату (том 1 а.с. 207-217, 156-170).

Зі змісту договору та складених до нього податкових накладних неможливо встановити до якої саме мережі виконавець зобов'язується здійснити технічний супровід доступу, а також зміст послуг, що зазначені як основна послуга та додаткові. Представник позивача у судовому засіданні на уточнюючі запитання суду не зміг надати пояснень із вказаних питань.

Як вбачається з платіжних доручень, позивачем здійснювалася оплата послуг за призначенням: «за технічний супровід до мережі» та «за налагодження кінцевого обладнання». За надання, обумовленої договором послуги «перевірка технічного стану абонентського вводу» оплата контрагенту не здійснювалася , хоча податкові накладні та акти надання послуг містять найменування і такої послуги.

Фактичне отримання послуг згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями актів надання послуг, у яких зазначено найменування послуг: налагодження кінцевого обладнання, технічний супровід до мережі та перевірка технічного стану абонентського вводу з зазначенням переліку адрес різних міст на території України (том 1 а.с. 193-206).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем копії актів надання послуг не містять місця їх складання, змісту та обсягу господарських операцій.

Відтак, надані копії актів не є належним доказом, що підтверджує факт здійснення господарських операцій за договором, укладеним з ТОВ "Спецтехнопласт", тому не приймаються судом до уваги.

У письмових поясненнях щодо змісту наданих послуг та мети укладення договору, наданих на вимогу суду, представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" виконувало для позивача наступні роботи: будівельні роботи, пов'язані з монтуванням дроту, монтування оптоволоконного дроту, зварювання оптоволоконного дроту, встановлення та налагодження кінцевого обладнання (медіа конверторів, модемів, роутерів), налагодження робочого місця оператора, подальша щодення підтримка користувача, якщо потрібно, перенос кінцевого обладнання на інше місце (том 1 а.с. 238).

Однак, вказані твердження представника позивача не підтверджені жодними доказами у справі, зокрема, до перевірки та до суду не було надано звітів про надані послуги до актів із зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг).

За твердженням представника позивача роботи виконувалися по замовленню ряду інших контрагентів, основним з яких був ТОВ «Нова Пошта».

Однак, вказані доводи представника позивача також не підтверджені жодними доказами у справі.

Відтак, позивачем не доведено, що послуги, які замовлялися позивачем у ТОВ "Спецтехнопласт" використовувалися чи були призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності позивача.

Суд приймає до уваги, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ "Спецтехнопласт" за вказаною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 138-140).

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи ДПІ у м. Полтаві про відсутність у виконавця послуг ТОВ "Спецтехнопласт" первинних та інших документів, відсутності трудових ресурсів та устаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, а також про відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів та послуг за період 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р., які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України, які відповідач підтверджує актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 213/22-6/35963228 від 01.03.2013 року (том 1 а.с. 109-122).

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарів (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарській операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності виконання послуг ТОВ "Спецтехнопласт". Відтак, податкові накладні, були видані ТОВ "Спецтехнопласт", яке фактично не виступало виконавцем послуг, зазначених у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту жовтня-грудня 2012 року на загальну суму 39506 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич