Ухвала

від 27.08.2013 по справі 816/2507/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р.Справа № 816/2507/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 816/2507/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000422308 від 26.04.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі №816/2507/13-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі №816/2507/13-а позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч. ст.. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 17.04.2013 року № 2162/22.5-10/37709923 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Спецтехнопласт" за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, в якому зроблені висновки про порушення вимоги чинного законодавства, а саме п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39506 грн. 27 коп., у тому числі по періодах: жовтень 2012 року - 9544 грн. 27 коп., листопад 2012 року - 20188 грн. та за грудень 2012 року - 9774 грн.

Зазначені порушення відповідач пов'язує з нереальністю господарської операції за договором, укладеним з ТОВ "Спецтехнопласт", відсутністю у ТОВ "Спецтехнопласт" об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

01.10.2012 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" (виконавець) укладено договір № 273/10 (том 1 а.с. 142-144), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику замовлені послуги за умов технічної можливості у виконавця надання таких послуг та своєчасної їх оплати замовником. Замовлені послуги поділяються на основні та додаткові. Основними послугами є: технічний супровід доступу до мережі. Додатковими послугами є: налагодження кінцевого обладнання; перенесення точки підключення кінцевого обладнання; перевірка технічного стану абонентського вводу.

Згідно п. 1.2 договору передача замовнику наданих послуг здійснюється згідно акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг здійснюється згідно виставленим рахункам (п. 2.1 договору). Пунктами 3.1.2 та 3.1.3 договору встановлено, що при виконанні робіт, обумовлених договором, виконавець зобов'язується використовувати матеріали та обладнання належної якості, що сертифіковані згідно державних стандартів та мати всі необхідні документи (ліцензії) на здійснення окремих видів робіт згідно чинного законодавства України.

Цей договір набирає чинності у день його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання заявлених робіт (п. 6.1 договору).

Додатками № 1-№ 3 до договору "Протокол узгодження договірної ціни" встановлено вартість послуг (том 1 а.с. 145-155).

Як вбачається з додатків до договору, у останніх зазначено такі види робіт як "за технічний супровід до мережі", "за перевірку технічного стану абонентського вводу", "за налагодження кінцевого обладнання".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ - 39505, 37 грн., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 171-192).

Оплата послуг здійснена позивачем на суму 237032,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та копіями рахунків на оплату (том 1 а.с. 207-217, 156-170).

Зі змісту договору та складених до нього податкових накладних неможливо встановити до якої саме мережі виконавець зобов'язується здійснити технічний супровід доступу, а також зміст послуг, що зазначені як основна послуга та додаткові. Як вбачається з платіжних доручень, позивачем здійснювалася оплата послуг за призначенням: "за технічний супровід до мережі" та "за налагодження кінцевого обладнання". За надання, обумовленої договором послуги "перевірка технічного стану абонентського вводу" оплата контрагенту не здійснювалася, хоча податкові накладні та акти надання послуг містять найменування і такої послуги.

Фактичне отримання послуг згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями актів надання послуг, у яких зазначено найменування послуг: налагодження кінцевого обладнання, технічний супровід до мережі та перевірка технічного стану абонентського вводу з зазначенням переліку адрес різних міст на території України (том 1 а.с. 193-206).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем копії актів надання послуг не містять місця їх складання, змісту та обсягу господарських операцій.

Таким чином надані копії актів не є належним доказом, що підтверджує факт здійснення господарських операцій за договором, укладеним з ТОВ "Спецтехнопласт".

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" виконувало для позивача наступні роботи: будівельні роботи, пов'язані з монтуванням дроту, монтування оптоволоконного дроту, зварювання оптоволоконного дроту, встановлення та налагодження кінцевого обладнання (медіа конверторів, модемів, роутерів), налагодження робочого місця оператора, подальша щодення підтримка користувача, якщо потрібно, перенос кінцевого обладнання на інше місце (том 1 а.с. 238).

Проте ці твердження позивача не підтверджені жодними доказами у справі, зокрема, до перевірки та до суду не було надано звітів про надані послуги до актів із зазначенням переліку виконаних робіт (наданих послуг).

Позивач посилається на те, що роботи виконувалися по замовленню ряду інших контрагентів, основним з яких був ТОВ "Нова Пошта".

Однак, вказані доводи представника позивача також не підтверджені жодними доказами у справі.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що послуги, які замовлялися позивачем у ТОВ "Спецтехнопласт", використовувалися чи були призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ "Спецтехнопласт" за вказаною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 138-140).

Позивач не надав суду належних доказів реальності виконання послуг ТОВ "Спецтехнопласт".

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні комунікації - ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 816/2507/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.