Ухвала

від 13.06.2013 по справі 812/3199/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року справа №812/3199/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 812/3199/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛН» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.01.2013 року № 0000451540 та № 0000461540,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2013 року № 0000451540 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 87 500 грн. та № 0000461540 про зобов'язання сплатити до бюджету податок у розмірі 87 500 грн. та штрафну санкцію у розмірі 21 875 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки податковий орган не мав підстав для видання наказу про проведення перевірки № 1079 від 03.12.2012 року та підписання акту перевірки від 17.12.2012 року, оскільки позивачем у строк менший за 10 робочих днів було надано пояснення та документи на запит податкового органу. Позивач вважає, що відмова ОДПІ м. Дніпродзержинська надати довідку про зустрічну перевірку ТОВ «Солді Плюс» із посиланням на наявність в комп'ютерній базі даних ДПС у підприємства стану 9 (підприємство не знаходиться за місцем реєстрації), не значить, що відповідачем встановлено сумнівність фактів здійснення операцій, які він вже перевірив підчас проведення виїзної документальної перевірки та підтвердив їх законність у довідці від 15.10.2012 року № 608/15/32743192.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року позов задовлений в повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення рішення відповідача від 02.01.2013 року №0000451540 та № 0000461540. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ймовірні порушення підчас ведення господарської діяльності ТОВ «Солді Плюс» не можуть вплинути на результати діяльності позивача, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час невиїзної позапланової перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 87500, 01 грн. та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 10.12.2003 року, ідентифікаційний код 32743192, перебуває на податковому обліку у відповідача з 24.12.2003 року за № 3739 та є платником податку на додану вартість. (а.с. 138-140).

В період з 04.12.2012 року по 10.12.2012 року відповідачем відповідно до наказу від 03.12.2012 № 1079, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Солді Плюс» (кд за ЄДРПОУ 36980789), за результатами якої складено акт № 775/15-410/32743192 від 17.12.2012 (а.с. 46-55).

У висновках вищевказаного акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та у зв'язку з не встановленням походження сировини, ТОВ «Компанія «ЛН» завищено суму бюджетного відшкодування у серпні 2012 року на суму 87 500,01 грн.

На підставі акту перевірки № 775/15-410/32743192 від 17.12.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000451540 від 02.01.2013 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ у розмір 87 500 грн., та № 0000461540 від 02.01.2013 про зобов'язання сплатити до бюджету податок у розмірі 87 500 грн. та штрафну санкцію у розмірі 21 875 грн.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.11.2012 року позивачем отримано запит відповідача від 15.11.2012 року № 29210/15-419 про надання інформації та її документальне підтвердження, яким у зв'язку з встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (отримання інформації про відсутність платника за місцезнаходженням) податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Солді Плюс» (код за ЄДРПОУ 36980789), відповідно до виписаної податкової накладної № 7 від 03.04.2012 року, та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях. Вказану інформацію податковий орган просив надати у десятиденний термін з дня отримання запиту.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.11.2012 року (вих. № 82) у відповідь на вищевказаний запит податкового органу, позивачем було надано до відповідача відповідну інформацію та необхідні документи ( а.с. 42-43). Таким чином, позивачем було надано відповідь на запит податкового органу у встановлений законом строк та у необхідному обсязі, тому підстави для проведення перевірки відсутні.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в період з 02.10.2012 року по 08.10.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором податкової служби 1 рангу, відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС Щербиною П.О. на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, п.3 постанови КМУ від 27.12.2010 № 1238, відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Компанія «ЛН» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року у сумі 453 688,00 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданої за серпень 2012 року, за результатами якої складено довідку № 608/15/32743192.

У висновках вищевказаної довідки зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за липень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 458 813,00 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за серпень 2012 року в сумі 453 688,00 грн.

Таким чином, податковим органом при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року у сумі 453 688,00 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданої за серпень 2012 року, підтверджено законність здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Солді Плюс».

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу ІІІ (податок на прибуток підприємств), V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних, як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України вбачається, що за своїм змістом наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При дослідженні реальності здійснених господарських операцій, які ставляться під сумнів відповідачем, судом встановлено, що 30.03.2012 між ТОВ «Солді Плюс» (Постачальник) та ТОВ «Компанія «ЛН» (Покупець) укладено договір постачання № 30/03-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договору, продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, номенклатура, асортимент, кількість, якість та ціна якої зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно договору постачання № 30/03-1 від 30.03.2012 року, специфікації до договору № 1 від 02.04.2012 року, сертифіката якості виробника та видаткової накладної № 85 від 03.04.2012 року, позивач 03.04.2012 року закупило у ТОВ «Солді Плюс» 20 т N-метиланіліна на загальну суму 525 000,00 грн., в тому числі ПДВ 87 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару з м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області автомобілем НОМЕР_3, автопідприємство ФОП ОСОБА_3, підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.04.2012 року. Товар був прийнятий за актами приймання продукції форми №П-6 за кількістю та форми №П-7 за якістю та злитий у ємкості покупцем за адресою: м. Луганськ, вул. Кримська, 1. Товар оплачено покупцем у повному обсязі з розрахункового рахунку 04.04.2012, згідно рахунку № 59 від 02.04.2012, платіжним дорученням № 447 в сумі 525 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 87 500,00 грн. Вартість доставки товару входить до вартості товару.

Отриманий товар позивачем використано у виробництві композиційної добавки до моторного палива. 16.04.2012 по калькуляції КА-0000007 списано 13,511 т N-метиланіліна, а 26.04.2012 по калькуляції КА-0000020 списано 6,489 т N-метиланіліна. Виготовлена за вказаними калькуляціями композиційна добавка до моторного палива у кількості 164 000 кг реалізована в ТОВ «НафтоГазСервіс Лтд» Республіка Казахстан, м.Алмати за контрактом №45/11 від 29.09.2011, додатковою угодою № 1 від 06.03.2012 до договору №45/11 від 29.09.2011. Реалізація на експорт підтверджується вантажними митними деклараціями № 004317 від 18.04.2012 (інвойс № 3 від 26.03.2012) та №004871 від 27.04.2012 (інвойс № 4 від 26.03.2012). Передплата за композиційну добавку до моторного палива надійшла 29.03.2012 по інвойсу № 3 від 26.03.2012 в сумі 243 900,00 доларів США. На експортну операцію з ТОВ «НафтоГазСервіс Лтд», що оподатковується ПДВ за ставкою 0%, виписані податкові накладні № 4 від 19.04.2012 та № 8 від 27.04.2012.

Товарно-транспортними накладними № 00018041214, № 00018041223, №00018041234, № 00018041243 від 18.04.2012 та № 00026041223, № 00026041222 від 26.04.2012 року та актом виконаних робіт №ОУ-0000013 від 30.04.2012 року підтверджується, що доставка готової продукції до місця завантаження залізничної цистерни була здійснена ПП ОСОБА_4 (ід. номер НОМЕР_4) згідно договору № 011210-1 від 01.12.2010 року.

Актами виконаних робіт № АЛ-0000108 від 30.04.2012 року, №АЛ-0000115 від 30.04.2012 року підтверджується, що вантажовідправник - власник залізничних путей ПАТ «Компанія Айдар Ліга», здійснював послуги щодо зливання, наливання та зберігання згідно договору № 29/11 ЛН ХР від 29.11.2011 року.

Судом також встановлено, що перевезення вантажу залізничним транспортом до російської митниці здійснювало ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Лиски» (код 26577211), згідно договору № 663/ТЕ від 01.12.2011 року. Виконані послуги з перевезення підтверджено актами виконаних робіт № 0002065 від 30.04.2012 року, № 0002335 від 30.04.2012 року.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги з декларування вантажу здійснював митний брокер ТОВ «Аладін» (код 24194919), згідно договору № 48/1585 від 30.09.2011року. Виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 30.04.2012 року №105.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дослідженими доказами доведено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Солді-Плюс» податкову накладну № 7 від 03.04.2012 року, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Крім того, податкова накладна № 7 від 03.04.2012 року оплачена постачальнику товару ТОВ «Солді Плюс» 04.04.2012 року та заявлено до бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року, тобто накладна була оплачена у попередньому податковому періоді, що відповідає вимогам п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що в акті позапланової невиїзної документальної перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Солді Плюс» від 17.12.2012 № 775/15-410/32743192 не зазначено жодного конкретного порушення бухгалтерського, фінансового чи податкового обліку з боку позивача по включенню до податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за серпень 2012 року по податковій накладній № 7 від 03.04.2012, отриманій від ТОВ «Солді Плюс» на суму ПДВ 87 500,00 грн.

У вищевказаному акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивач не мав право купувати сировину у ТОВ «Солді Плюс», а, відповідно, і включати до податкового кредиту податкову накладну № 7 від 03.04.2012 року, оскільки неможливо встановити походження сировини, отриманого позивачем від ТОВ «Солді Плюс». До цього висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що ОДПІ м.Дніпродзержинська не надано довідку по зустрічній перевірці ТОВ «Солді Плюс», посилаючись на стан 9 - відсутність підприємства за місцем реєстрації.

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками відповідача, оскільки ймовірні порушення підчас ведення господарської діяльності ТОВ «Солді Плюс» не можуть вплинути на результати діяльності позивача, крім того право на податковий кредит ТОВ «Компанія «ЛН» підтверджується усіма необхідними первинними документами.

Крім того, оскільки реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Солді Плюс» підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами, неможливість встановлення податковим органом походження поставленої сировини не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 812/3199/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова