Ухвала

від 13.06.2013 по справі 805/5041/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року справа №805/5041/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький харчовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 805/5041/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький харчовий комбінат» про стягнення з банківських рахунків суми боргу з плати за землю,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з поданням, в якому просив стягнути з банківських рахунків відповідача суму боргу з плати за землю у сумі 227 136, 56 грн.

В обґрунтування подання зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю за період грудень 2012 року - лютий 2013 року в сумі 227136,56 гривень на дату звернення до суду. Також позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із поданням про стягнення з відповідача наявної суми боргу за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, у відповідності до статті 183-3 КАС України. Посилаючись на порушення відповідачем вимог пункту 286.2 статті 286 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з плати за землю в розмірі 227136,56 гривень за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з банківських рахунків відповідача податковий борг з плати за землю в розмірі 227 136, 56 грн. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу, в рахунок погашення якого заявлені вимоги про стягнення коштів з рахунків у банках.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наявні розбіжності між сумою податкового боргу в поданні та у податковій вимозі, що спростовує безспірність суми податкового боргу, а також позивачем порушено строк звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є юридичною особою з кодом 32637027. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 149/10/18-214-4 від 28.03.2013 року як платник податків відповідач перебуває на обліку у позивача з 15 жовтня 2003 року за № 4389 (а. с. 5).

9 лютого 2012 року відповідачем було надано позивачу податкову декларацію з плати за землю за звітний податковий період 2012 рік (а.с. 8-11), якою було визначено суму орендної плати за землю за 2012 рік у загальній сумі 905216,92 гривень, в сумі 75403,18 гривень за кожний місяць та 75403,17 гривень за грудень 2012 року.

26 вересня 2012 року відповідачем було надано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Державної податкової служби уточнюючу податкову декларацію з плати за землю з вересня 2012 року (а.с. 12-15), в якій було збільшено суму податкових зобов'язань за вересень-грудень 2012 року у розмірі 94,69 гривень за кожний місяць та 94,70 гривень за грудень 2012 року.

12 лютого 2013 року відповідачем було надано до позивача податкову декларацію з плати за землю за звітний податковий період 2013 рік (а.с. 16-19), якою було визначено суму орендної плати за землю за 2013 рік у загальній сумі 910466,11 гривень, в сумі 75872,17 гривень з січня по вересень 2013 року, 75872,18 гривень за жовтень 2013 року та 75872,20 гривень з листопада по грудень 2013 року.

1 березня 2013 року на підставі акту перевірки від 19 лютого 2013 року № 244/15-5/32637027 позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000311505, яким визначено грошове зобов'язання у вигляді штрафу у сумі 1748,31 гривень, яке направлено поштою та отримано уповноваженою особою відповідача 4 березня 2013 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Документи, які свідчать про оскарження або сплату відповідачем штрафних санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0000311505 від 1 березня 2013 року в матеріалах справи відсутні.

Згідно зворотного боку облікової картки відповідача з плати за землю за відповідачем обліковується недоїмка у загальній сумі 227136,56 гривень (а.с. 21-22).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, у разі подання декларації з визначенням відповідних сум до сплати до бюджету, у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до відповідного бюджету у встановлений законом строк.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем надані до позивача декларація з плати за землю за звітний податковий період 2012 рік (а.с.8-11), уточнююча декларація з плати за землю з вересня 2012 року (а.с. 12-15) та декларація з плати за землю за звітний податковий період 2013 рік (а.с. 16-19), згідно з якими відповідачем не сплачена заборгованість у розмірі 217788,25 гривень за період грудень 2012 року - лютий 2013 року. Також відповідачем не сплачена сума штрафу у розмірі 1748,31 гривень, яка була нарахована податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0000311505 від 1 березня 2013 року (а.с. 26).

На теперішній час податковий борг по вищезазначеним деклараціям платником податків за звітний податковий період 2012 року та податковим повідомленням-рішенням сплачений не в повному обсязі, що суперечить вимогам підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Вищевказані податкові зобов'язання у повному обсязі узгоджуються із даними зворотнього боку облікової картки платника податків, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, згідно якої недоїмка з земельного податку за грудень 2012 року - лютий 2013 року складає 227136,56 гривень (а.с. 21-22).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу, в рахунок погашення якого заявлені вимоги про стягнення коштів з рахунків у банках.

За положеннями п. 14.1.175 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 20.1.18 статті 20 ПК України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом. Відповідно до положень абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Заявником приймались заходи по погашенню податкового боргу. На підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 59.3 статті 59 цього ж Кодексу визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання зазначених приписів Податкового кодексу України позивачем сформована податкова вимога від 5 лютого 2013 року № 22, яка направлена поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 15 лютого 2013 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 6).

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 5 лютого 2013 року (дата формування податкової вимоги) по дійсний час підприємство відповідача безперервно мало податковий борг, у зв'язку з чим податкова вимога № 22 від 5 лютого 2013 року є чинною.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Таким чином, заходи прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати сплинули.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо погашення боргу за податковою вимогою від 05.02.2013 року № 22, оскільки з матеріалів справи в бачається, що відповідачем було погашено лише суму податкового боргу в розмірі 5736 гривень з податку на додану вартість, тоді як борг з орендної плати за землю відповідачем не погашений, що виключає необхідність надіслання платнику податків нової податкової вимоги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький харчовий комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 805/5041/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова