Постанова

від 12.06.2013 по справі 820/3914/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2013 р. № 820/3914/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

за участю:

представника позивача - Чуприна Я.О.,

представника відповідача - Балла Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова провизнання дій незаконними та відшкодування сум,- В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд:

- визнати дії відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року на загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 92781,07 грн. незаконними;

- стягнути з відповідача витрати з приводу виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року на загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 92781,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача щодо заниження суми витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та державну адресну допомогу за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року є незаконними, вчиненими з перевищенням повноважень, необґрунтованими та такими, що завдають шкоди Пенсійному Фонду України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що позивач звернувся до суду з позовною заявою за відсутності обґрунтованих доказів для підтвердження позовних вимог щодо порушення з боку відповідача прав позивача та вчинення ним незаконних дій, позивачем не доведено правомірності обставин, викладених в позовній заяві, зокрема не передбачено право позивача на звернення до суду з майновими вимогами про відшкодування іншими страховиками витрат, понесених Пенсійним фондом. Зазначив, що адресна допомога, як окремий вид соціального допомоги, не входить до складу пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги. Крім того, вказав, що із додатків, наданих позивачем до уточненої позовної вимоги вбачається спір за трьома пенсійними справами, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які отримали трудове каліцтво в країнах СНД, та ОСОБА_5, яка отримує пенсію по втраті годувальника. Щодо викладеного відповідачем зазначено, що пенсії громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали на каліцтво в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну, не повинні відшкодовуватись відповідачем, а щодо ОСОБА_5 пояснив, що вона на момент смерті свого чоловіка була працездатного віку та не була визнана інвалідом, а отже не мала права на отримання пенсії по втраті годувальника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року позивачем була проведена з відповідачем звірка витрат за особовими справами потерпілих, та складені і підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно за грудень 2012 року, січень, лютий, березень та квітень 2013 року, у яких визначені загальні суми витрат, що підлягають відшкодуванню (а.с. 10, 12, 14, 16, 18).

Так, відповідно до зазначених актів загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначена Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова склала 177 531,32 грн., з яких сума виплачених пенсій - 84 616,21 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 92 419,75 грн., сума витрат із виплати і доставки пенсій - 495,36 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова перевірило та прийняло до заліку список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року у меншій кількості, а загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, на думку відповідача, склала 84 750,25 грн., з яких сума виплачених пенсій (основний розмір) склала 82 668,06 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 1 861,31 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій - 220,88 грн.

Таким чином, (відповідно до вищезазначених актів) відповідачем за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року включно не було прийнято до заліку в повному розмірі загальну суму витрат у розмірі 92 781,07 грн.

Крім того, відповідно до наданого представником позивача розрахунку сум пенсій, неприйнятих Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, вбачається, що відповідачем не прийняті до заліку витрати з приводу виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року щодо наступних пенсіонерів:

1) ОСОБА_3, ОСОБА_4, які отримали трудове каліцтво в країнах СНД, основний розмір пенсій становить - 1198,15 грн., витрати на доставку пенсії - 9,50 грн., усього - 1207,65 грн.;

2) ОСОБА_5, яка отримує пенсію по втраті годувальника, основний розмір пенсій становить - 750,00 грн., витрати на доставку пенсії - 0,00 грн., усього - 750,00 грн.

Отже, розмір щомісячної державної адресної допомоги неприйнятий відповідачем до заліку за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року становить - 90 823,42 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні вказаний розрахунок неприйнятих до заліку сум не заперечувався.

Згідно статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 зазначеного Закону Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до ст.81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі Закон № 1105).

Відповідно до зазначеного Закону страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 6 Закону № 1105 передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків). Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням (ст. 15 Закону № 1105).

Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві .

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення" спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 N 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій (п. 4 Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Відповідно до п. 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Відповідно до п. 8 Порядку Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування від нещасних випадків до 30 числа місяця, наступного за звітним, складають у двох примірниках акт про проведене відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 5).

Як вбачається з матеріалів пенсійних справ, ОСОБА_4, ОСОБА_6 була призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на підставі актів форми Н-1, згідно яких нещасні випадки на виробництві стались на території Росії. Вказані особи, в подальшому у зв'язку зі зміною місця проживання, стали отримувати пенсію в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, що підтверджується розпорядженням про призначення пенсії, наявних в матеріалах справи (а.с. 74-93).

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Отже, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 21.11.2011 року у справі № 21-361а11, від 20.03.2007 року у справі № 21-1087во06.

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо посилання відповідача на листи Міністерства юстиції України від14.08.2006р. №21-46-921 та головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України № 16/3-9 від10.01.2006р. суд вважає необхідним зазначити, що у вказаних листах викладені пояснення та міркування органів, що їх склали з приводу питання про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам країн учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в країнах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, не носять законодавчого характеру та не є обов'язковими для застосування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми витрат на виплату пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 1207 грн. 65 коп. підлягають задоволенню.

Щодо неприйняття відповідачем до заліку сум пенсій ОСОБА_5, яка отримує пенсію по втраті годувальника, суд зазначає наступне.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_5, судом встановлено, що їй призначена пенсія по інвалідності внаслідок втрати годувальника (а.с. 94-106). Згідно копії акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 19.12.1971 року чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_7 отримав травму на виробництві, за наслідками отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_5 на момент смерті свого чоловіка була працездатного віку та не була визнана інвалідом. Згідно довідки ВТЕК їй було встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням з 03.07.1972 року. Отже, ОСОБА_5 на момент втрати годувальника не перебувала на його утриманні. Доказів встановлення в судовому порядку факту перебування ОСОБА_5 на утриманні чоловіка до суду не надано.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого право на тримання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Так, в п. 3 цієї статті зазначено, що такими особами є жінки, які досягли 55 років, чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності. За приписами ст. 35 цього Закону передбачається, що у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення, факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.

Отже, ОСОБА_5, відносно якої позивач ставить питання про відшкодування сплачених їй пенсій, в зв'язку з втратою годувальника, на момент смерті чоловіка не була працездатного віку, тобто не перебувала на утриманні чоловіка на момент його смерті. Позивач не надав суду обґрунтованих доказів обов'язку Фонду відшкодувати суму витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дружині, у випадку коли вона на момент загибелі чоловіка не знаходилась на його утриманні.

Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення витрат з приводу виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року на загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 750,00 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача сум витрат на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Державна адресна допомога, яка встановлена Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року визначено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною Постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з Відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України, що передбачено п.п. 6, 7 Порядку.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105 кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Відсутність у Фонду підстав для відшкодування адресної допомоги, яка не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачених ст. 21 Закону України № 1105, узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 року по справі № 21-57а11.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова витрат на виплату та доставку адресної допомоги у розмірі 90 823,42 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року на загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 92781,07 грн. незаконними, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 20 березня 2007 року (№21-1087во06), від 20 червня 2011 року (№ 21-76а11), 05 грудня 2011 року (№21-204а11), 19 березня 2012 року (№ 364а11), у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення понесених витрат.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду для вирішення спірних відносин, а належним способом захисту є вимога про стягнення витрат з приводу виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача незаконними слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 1207 грн. 65 коп. підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та відшкодування суми - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (юридична адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ: 25865356) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (юридична адреса: 61089, вул. 2-ї Пятирічки, 36, код ЄДРПОУ: 22645252) витрати на виплату пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 1207 грн. 65 коп. (одна тисяча двісті сім грн. 65 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко