Рішення

від 06.06.2013 по справі 5006/13/108/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2013р. Справа № 5006/13/108/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер», м.Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк,

про: стягнення 6078грн.70коп.

За участю представників сторін

від позивача: Хегай С.Д. - директор (протокол від 31.10.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 6078грн. 70коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 51 від 28.12.2005р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

17.12.2012р. позивач письмово визначився з переліком накладних, за якими виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою від 18.12.2012р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ТС Обжора» до ТОВ «Партнер» про визнання договору № 51 від 28.12.2005р. недійсним.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 21.12.2012р. зупинив провадження по справі.

Суд ухвалою від 21.05.2013р. поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 06.06.2013р.

23.05.2013р. позивач через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду від 21.05.2013р. документи.

06.06.2013р.позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6078грн. 60коп.

Вказана заява подана внаслідок допущення помилки при підрахунку суми основного боргу, про що вказано в самій заяві.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

В судовому засіданні 06.06.2013р. позивач усно підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми основного боргу, стверджував, що додатки до договору № 51 від 28.12.2005р. не були підписані сторонами, однак поставка товару здійснювалась в межах вказаного договору. Також позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 21.05.2013р.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

28.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт» (покупцем) був укладений договір поставки товару № 51, відповідно до умов якого постачальник поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, визначеному цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація являється невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 «Специфікація»).

У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, що затверджена сторонами «Додаток 2). Ціна поставленого товару, згідно затвердженій специфікації зазначається у товарних та податкових накладних, котрі надаються продавцем у бухгалтерію центрального офісу покупця для здійснення оплати, котрі складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актам розбіжності. Сума даного договору визначається загальною сумою товарних накладних у період його дії.

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язаний оплатити кожну видаткову накладну, переданого постачальником товару за мірою її реалізації не пізніше 30 банківських днів з моменту реалізації такого товару.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2007р.

Згідно із п. 8.2 договору, якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

У відповідності з п.10.2 договору, сторони не мають права передавати свої права за цим договором третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншою стороною.

Договір № 51 від 28.12.2005р. підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт» без будь-яких заперечень.

01.03.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер» (постачальник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (новий покупець) уклали угоду про зміну сторони в договорі №51 від 28.12.2005р., за змістом якої у зв'язку з перепрофілюванням діяльності покупця та передачею прав та обов'язків новому покупцю, як власнику об'єктів нерухомого майна, інтелектуальних та інших прав торгової мережі Обжора, а також на виконання п. 10.2 вищезазначеного договору та у відповідності з вимогами ст.ст. 512-522 Цивільного кодексу України прийшли до згоди щодо заміни сторони - покупця у договорі №51 від 28.12.2005р. на нового покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора».

Відповідно до п. 2 угоди від 01.03.2006р. передбачено передання прав та обов'язків за договором №51 від 28.12.2005р. від покупця до нового покупця.

Згідно до п.3 угоди від 01.03.2006р. нового покупця за даною угодою вважати покупцем за договором №51 від 28.12.2005р.

Відповідно до п. 10 угоди новий покупець зобов'язується належним чином виконувати обов'язки та реалізовувати права покупця за договором №51 від 28.12.2005р

Як вбачається з п. 11 угоди, ця угода набирає чинності з моменту її підписання всіма сторонами та діє протягом строку дії договору №51 від 28.12.2005р.

Так, угода про зміну сторони в договорі підписана та скріплена печатками ТОВ «Партнер», ТОВ «Спорт» та ТОВ «ТС Обжора».

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання договору №51 від 28.12.2005р. у період 20.03.2009р. та 14.04.2010р. здійснив поставку товару ТОВ «ТС Обжора», однак, отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та остаточного розрахунку за товар не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6078грн. 60коп.

17.12.2012р. позивач надав довідку за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Партнер», якою визначив, що спір між сторонами виник через поставку товару за наступними видатковими накладними: № 1212 від 14.04.2010р., № 1211 від 14.10.2010р., № 1210 від 14.10.2010р., № 854 від 20.03.2009р., № 853 від 20.03.2009р., № 852 від 20.03.2009р., № 851 від 20.03.2009р., №850 від 20.03.2009р.

Претензією № 3 позивач просив відповідача оплатити залишок вартості отриманого за спірними накладними товару, але вона залишилася без задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є стягнення суми боргу у розмірі 6078грн.60коп. Підставою позову є договір поставки товару №51 від 28.12.2005р.

Договір поставки товару №51 від 28.12.2005р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вже зазначалося, 01.03.2006р. ТОВ «Партнер», ТОВ «Спорт» та ТОВ «ТС Обжора» уклали угоду про зміну сторони у зобов'язанні, внаслідок якої права та обов'язки за договором №51 від 28.12.2005р. від ТОВ «Спорт» передані новому покупцю - ТОВ «ТС Обжора» м. Донецьк.

У даному випадку заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.

У зв'язку з вищевикладеним, всі права та обов'язки за договором №51 від 28.12.2005р. перейшли до ТОВ «ТС Обжора» м. Донецьк.

Як вже зазначалось вище, умовами договору №51 від 28.12.2005р. передбачено, що асортимент товару, який поставляється за договором, його ціна визначаються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

У договорі №51 від 28.12.2005р. відомості про найменування товару та його ціну відсутні, як і відсутня у матеріалах справи оформлена єдиним документом специфікація до вказаного договору, яка містить асортимент товару та його вартість.

За письмовими поясненнями позивача без номера та дати, наданими через канцелярію суду 23.05.2013р., ТОВ «ТМ Обжора» не повернув на адресу позивача підписану специфікацію до договору та графік поставки товару, стосовно заявок зазначає що вони були узгоджені між сторонами в усній формі.

Під час судового засідання 06.06.2013р. представник позивача наполягав на тому, що поставка товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними здійснювалася саме на підставі договору №51 від 28.12.2005р.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Наразі відповідач не заперечує проти отримання спірного товару за договором №51 від 28.12.2005р. та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався. Судом також враховано надані позивачем докази часткової оплати відповідачем товару із призначенням платежу згідно договору №51 від 28.12.2005р.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору №51 від 28.12.2005р., в матеріалах справи є підписані обома сторонами видаткові накладні, які містять найменування товару, його кількість та вартість та за якими здійснилося приймання товару представником відповідача, що свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, тобто всі істотні умови поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання договору №51 від 28.12.2005р. за видатковими накладними № 1212 від 14.04.2010р., № 1211 від 14.10.2010р., № 1210 від 14.10.2010р., № 854 від 20.03.2009р., № 853 від 20.03.2009р., № 852 від 20.03.2009р., № 851 від 20.03.2009р., №850 від 20.03.2009р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 10532грн. 41коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноважених довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей представників відповідача, відбитком печатки ТОВ «ТС Обжора» в графі «Отримав», що свідчить про надання відповідачем згоди на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Пунктами 5.5, 5.6 договору №51 від 28.12.2005р. сторони погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язаний оплатити кожну видаткову накладну, переданого постачальником товару за мірою її реалізації не пізніше 30 банківських днів з моменту реалізації такого товару.

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію, а саме реалізацію товару.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення відповідача до позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Ухвалами від 12.12.2012р. та від 21.05.2013р. суд зобов'язував відповідача надати довідку за підписом першого керівника щодо відображення (або не відображення) в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ТС Обжора» реалізації продукції, отриманої за спірними видатковими накладними, з вказанням дат реалізації кожної позиції спірного товару, станом на теперішній час.

Проте, в супереч даним вимогам відповідач таку довідку або письмові пояснення з цього приводу суду не представив. Належні та допустимі докази наявності у відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Отримання товару відповідачем, що підтверджується підписанням та скріпленням печаткою ТОВ «ТС Обжора» у видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як свідчить надана суду 17.12.2012р. довідка за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Партнер» за бухгалтерським обліком позивача видаткові накладні № 851 від 20.03.2009р. та №850 від 20.03.2009р. повністю були оплачені відповідачем, накладна № 852 від 20.03.2009р. оплачена частково на суму 1570грн. 68коп., інші накладні взагалі залишилися неоплаченими, у зв'язку з чим за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 6078грн. 70коп.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.07.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 3 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар, про що свідчить опис відправлених документів цінним листом. Проти вказаної претензії відповідач не заперечив, як і не здійснив повернення товару, так і не сплатив суму боргу.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, а також те, що з часу здійснення поставки позивачем товару пройшов тривалий термін (більше трьох років), докази сплати суми заборгованості в розмірі 6078грн. 60коп. суду не надані, як і не надані докази того, що товар до теперішнього часу нереалізований відповідачем, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Партнер», господарський суд задовольняє позовні вимоги, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, в повному обсязі.

Оскільки зменшення позовних вимог на 10коп. зумовлено невірним розрахунком позивача заявленої до стягнення у позові суми основного боргу, у відповідній частині судові витрати на відповідача не покладатимуться. Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, в частині обґрунтовано заявлених позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 173-175, 264-271 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 512-522, 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 6078грн. 60коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» (юридична адреса: 83087, м. Донецьк, вул. Торецька, будинок 30, код ЄДРПОУ 30197403) суму основного боргу в розмірі 6078грн. 60коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1609грн.47коп.

У судовому засіданні 06.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова