Постанова

від 12.06.2013 по справі 5006/21/110/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 5006/21/110/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Квант" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справігосподарського суду Донецької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лімекс Сервіс" доприватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Квант" простягнення 32 000 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 13.12.2012 господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Квант" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лімекс Сервіс" 32000,00 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою від 19.02.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Шевкова Т.А. - головуючий, Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) рішення від 13.12.2012 господарського суду Донецької області скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Квант" 32 000,00 грн. передоплати за послуги перевезення.

Постанова мотивована тим, що перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки, одержану плату за перевезення згідно платіжного дорученням № 373 від 17.05.2012 не повернув експедитору.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Квант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 909, 916, 920 Цивільного кодексу України та ст.ст. 30, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 16.05.2012 ПП "Науково-виробниче підприємство "Квант» (перевізник) та ТОВ «Лімекс Сервіс» (експедитор) підписали договір-замовлення №1/1 на перевезення негабаритного та/або крупногабаритного вантажу.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч.2 ст.205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Пунктом 69 Статуту автомобільного транспорту УРСР, (затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 27.06.1969 за N 401) встановлено, що автотранспортні підприємства і організації зобов'язані здійснювати доставку вантажів у міжміському сполученні в установлені строки. Строки доставки вантажів при міжміських перевезеннях і порядок їх обчислення встановлюються Правилами.

Відповідно до розділу 10 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за N 363, зареєстр. Міністерством юстиції України 20.02.1998 за N128/2568, з подальшими доповненнями та змінами, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами. Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць.

У вищевказаному договорі-замовленні від 16.05.2012 сторонами визначено дату та час навантаження -21.05.2012 о 07:00 год., сума та порядок розрахунків - 32 000,00 грн. (з ПДВ) на п/р, 50% передоплати, 50% з вивантаження протягом трьох робочих днів.

Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Квант» 17.05.2012 направило позивачеві рахунок-фактуру № 1769 від 17.05.2012 з вимогою оплатити 32 000,00 грн. за послуги негабаритного тралу, згідно умов договору-замовлення № 1/1 від 16.05.2012.

Платіжним дорученням № 373 від 17.05.2012 позивач оплатив суму 32000,00грн. за рахунком-фактурою № 1769 від 17.05.2012.

Відповідно до статті 47 Статуту автомобільного транспорту та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарно-транспортні накладні. Товарно-транспортна накладна є основним транспортним документом, яким визначаються взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна виписується вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо, в чотирьох примірниках.

Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій та четвертий примірники, засвідчені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника, передаються водієві.

Другий примірник товарно-транспортної накладної, який водій передає вантажоотримувачу, є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Третій та четвертий примірники, засвідчені підписами та печатками (штампами) вантажоотримувача, водій надає перевізнику. Третій примірник, який є підставою для розрахунків за надані транспортні послуги, перевізник надсилає замовнику автотранспорта для оплати послуг з перевезення.

Четвертий примірник додається до подорожнього листа та є підставою для обліку транспортних робіт та нарахування заробітної плати водієві.

За приписами Статуту автомобільного транспорту навантаження та розвантаження вважаються закінченими після вручення водію відповідно оформленої товарно-транспортної накладної. Одержання вантажу засвідчується підписом та печаткою (штампом) вантажоодержувача у товарно-транспортній накладній.

Однак, відповідачем не надано господарським судам відповідних документів, які б підтверджували надання відповідачем послуг з перевезення негабаритного або крупногабаритного вантажу за умовами та у строк встановлений договором-заявкою № 1/1 від 16.05.2012. Доказів направлення та прибуття автомобільного транспорту для виконання перевезення не надано.

Відповідачем також не надано доказів того, що наявний для перевезення вантаж мав більші габаритні розміри ніж зазначено у заявці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перераховані позивачем за платіжним дорученням № 373 від 17.05.2012 кошти в сумі 32 000,00грн. приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Квант" не повернені.

Оскільки перевізник не виконав свої зобов'язання з перевезення, відповідно до договору-замовлення, одержану плату за перевезення не повернув, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 000грн. - суми сплаченої платіжним дорученням № 373 від 17.05.2012.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 19.02.2013 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №5006/21/110/2012 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга