Ухвала

від 06.06.2013 по справі 825/850/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/850/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Олстас-льон» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Олстас-льон» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 0005392320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Маком-Агро» та ТОВ «Фірма «Лаад» не спричиняють реального настання правових наслідків та проведені з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим позивачем неправомірно включено суми податку на додану вартість за такими операціями до податкового кредиту.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 21.11.2012 № 3417, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та ст. 82 ПК України, ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТОВ "Олстас-льон" з питань декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за травень 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ "Макош-Агро", за лютий 2012 року з ТОВ "Фірма "Лаад" та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 30.11.2012 року №2550/23/31314574, в якому встановлені порушення позивачем вимог порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 №2755, в результаті чого СТОВ "Олстас-льон" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 30 254,00 грн., у т.ч. за травень 2011 року - 13 117,00 грн., за лютий 2012 року - 17 137,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення 14.12.2012 № 0005392320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 30 254,00 грн.

Так, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що включена СТОВ "Олстас-льон" до податкового кредиту за травень 2011 року сума ПДВ у розмірі 13 117,00 грн. по контрагенту ТОВ "Макош-Агро" не підтверджена Актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.08.2011 №1100/2304/36588749, у зв'язку з чим перевіркою СТОВ "Олстас-льон" не встановлюється реальність факту здійснення операцій з отримання товару (послуг) від ТОВ "Макош-Агро", а документи отримані від останнього не відповідають вимогам ст. 198 Податкового кодексу України, отже, правочини є нікчемними.

Висновки щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Фірма "Лаад» були зроблені податковим органом на підставі Акту Кременчуцької ОДПІ від 11.07.2012 № 2246/22-209/36007655 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фірма "Лаад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит від 24.05.2012 № 13335/10/15».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є незаконним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження проведення господарських операцій позивачем було подано наступні підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Макош-Агро»: податкові накладні № 3 від 04.05.11р. на суму 40707 грн., № 45 від 23.05.11р. на суму 37993,20 грн.; видаткова накладна № МА-0000114 від 23.05.11р. на суму 78700 грн.; платіжні доручення № 214 від 23.05.2011р. на суму 20000 грн., № 504 від 04.05.2011р. на суму 36620,62 грн., № 505 від 04.05.2011р. на суму 4086,38 грн., № 573 від 24.05.2011р. на суму 17993,20 грн.; документи, які підтверджують факт використання придбатих товарів у господарській діяльності СТОВ «Олстас-льон», - облікові листи тракториста № 000023 від 26.05.2011р, № 000049 від 24.05.2011р., № 000050 від 25.05.2011р., № 000024 від 28.05.2011р, 000026 від 28.05.2011р, 000028 від 01.06.2011р.

На підтвердження проведення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Лаад» позивачем було подано наступні підтверджуючі документи: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 23/01 від 23.01.2012 року, акт прийому-передачі виконаних робіт й розрахунок витрат по договору № 23/01 від 23 січня 2012 року, податкова накладна №89 від 07.02.2012 року на суму 102821,50 грн.; платіжне доручення № 200 від 07.02.2012 року на загальну суму 102821,50 грн.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Аналізуючи вищевикладене та враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку, колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, п.2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.