Рішення

від 05.06.2013 по справі 5011-58/607-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/607-2012 05.06.13

За позовомКомпані Женераль дез Етаблісман Мішлен (Compagnie Generale des Etablissements Michelin) До Відповідача-1Державної служби інтелектуальної власності України Відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ АВТОМОТІВ" Провизнання повністю недійсним свідоцтва України № 89896 на знак для товарів та послуг "Мichelin" Головуючий суддя Блажівська О.Є.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача-1 - Запорожець Л.Г.

Від відповідача-2 - не з'явився

Судовий експерт - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Компані Женераль дез Етаблісман Мішлен (Compagnie Generale des Etablissements Michelin) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідач-1 Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ АВТОМОТІВ" про визнання повністю недійсним свідоцтва України № 89896 на знак для товарів та послуг "Мichelin".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.02.2012 року.

24.01.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

22.02.2012 року через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

У судове засідання 22.02.2012 року представники позивача та відповідача-1 з'явились.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення щодо поданої 24.01.2012 року заяви про забезпечення позову. В усних поясненнях подану заяву підтримав у повному обсязі.

Розгляд заяви переноситься на наступне судове засідання.

Представник відповідача-1 надав усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою відповідача-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року розгляд справи відкладено на 14.03.2012 року.

Розпорядженням від 14.03.2012 року, В.о. Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року розгляд справи було призначено на 09.04.2012 року.

Розпорядженням від 02.04.2012 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О., справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

14.03.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив позивача.

14.03.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

14.03.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли питання на проведення судової експертизи.

У судовому засіданні розглянуто заяву позивача від 24.01.2012 року про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник-1 позивача надав суду пояснення стосовно поданого клопотання про забезпечення позову. В усних поясненнях заявлене клопотання підтримав.

Представник відповідача-1 надав суду пояснення стосовно поданого клопотання про забезпечення позову. В усних поясненнях проти заявленого клопотання не заперечив.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд відзначає, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене, подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правові підстави для вжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову відсутні.

Представник-1 позивача надав суду пояснення стосовно поданого клопотання про призначення судової експертизи. В усних поясненнях заявлене клопотання підтримав.

Представник відповідача-1 надав суду пояснення стосовно поданого клопотання про забезпечення позову. В усних поясненнях проти заявленого клопотання не заперечив.

Клопотання про призначення судової експертизи буде розглянуто на наступному судовому засіданні.

В зв'язку з неявкою відповідача-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року розгляд справи відкладено на 23.04.2012 року.

23.04.2012 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

23.04.2012 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача та відповідача-1 надали суду пояснення по суті поданих запитань на вирішення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності. Представники позивача та відповідача-1 підтримали клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року зупинено провадження у справі.

19.11.2012 року через до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла справа з експертизи з висновком експерта № 69-1/12 від 05.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 року поновлено провадження у справі 5011-58/607-2012, розгляд справи призначено на 24.12.12 о 14:30.

24.12.2012 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

24.12.2012 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

24.12.2012 року у судовому засіданні представники позивача надали суду письмові пояснення на висновок судової експертизи.

24.12.2012 року у судовому засіданні представник відповідача-1 надав суду письмові пояснення на висновок судової експертизи.

Представники позивача надали суду усні пояснення щодо висновку судової експертизи та не заперечили проти нього.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення щодо висновку судової експертизи.

Представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом задоволено.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року, розгляд справи відкладено на 02.01.2013 року.

Розпорядженням від 02.01.2013 року, В.о. Голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., справу № 5011-58/607-2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 року справу № 5011-58/607-2012 прийнято до провадження.

28.01.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з відпустки, справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу № 5011-58/607-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2013 року.

04.02.2013 року представники позивача у судове засідання з'явились.

04.02.2013 року представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представники позивача надали суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою відповідача-1, відповідача-2, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року розгляд справи відкладено на 20.02.2013 року.

04.02.2013 року представники позивача у судове засідання з'явились.

04.02.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні розглядається клопотання відповідача-1 про виклик в судове засідання судового експерта для надання додаткових пояснень або витребування від судового експерта письмових пояснень щодо експертного висновку.

Представник відповідача-1 подане клопотання підтримав у повному обсязі.

20.02.2013 року у судовому засіданні представник-1 позивача надав суду письмові заперечення на клопотання відповідача-1 про виклик в судове засідання судового експерта для надання додаткових пояснень або витребування від судового експерта письмових пояснень щодо експертного висновку.

Представник-1 позивача проти клопотання про виклик експерта заперечив у повному обсязі.

Клопотання відповідача-1 задоволено частково.

В зв'язку з неявкою відповідача-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року розгляд справи відкладено на 18.03.2013 року.

18.03.2013 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

18.03.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

18.03.2013 року судовий експерт Атаманчук А.Г. у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення по справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку призначити колегіальний розгляд справи.

Відповідно до статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відносить до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справ, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року суд призначив колегіальний розгляд справи № 5011-58/607-2012.

Розпорядженням від 19.03.2013 року заступника голови господарського суду міста Києва Джарти В.В. керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду колегії суддів Блажівської О.Є. (головуючий), суддів Картавцевої Ю.В., Ковтуна С.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року справу № 5011-58/607-2012 прийнято до колегіального розгляду.

17.04.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від судового експерта надійшли письмові пояснення по справі.

17.04.2013 року представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились.

17.04.2013 року представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти пояснень судового експерта не заперечив.

Представник відповідача-1 проти пояснень судового експерта заперечив.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою відповідача-2 та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року розгляд справи відкладено на 15.05.2013 року.

Розпорядженням від 15.05.2013 року заступника Голови господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Блажівської О.Є. та судді Картавцевої Ю.В. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.), справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Васильченко Т.В., Ковтун С.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 року справу № 5011-58/607-2012 прийнято до провадження.

Розпорядженням від 15.05.2013 року заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В. в зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з відрядження, справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий), Васильченко Т.В., Ковтун С.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року справу № 5011-58/607-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.06.2013 року.

Розпорядженням від 05.06.2013 року заступника Голови господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.), справу № 5011-58/607-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий), Ковтун С.А., Удалова О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий), Ковтун С.А., Удалова О.Г.

05.06.2013 року представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

05.06.2013 року представник відповідача-1 у судове засідання з'явився.

05.06.2013 року у судовому засіданні представник відповідача-1 надав суду письмові пояснення по справі з урахуванням пояснень судового експерта.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення по справ та усне клопотання про заміну найменування відповідача-1 з Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на Державну службу інтелектуальної власності України.

Усне клопотання відповідача-1 про зміну назви судом задоволено.

Відповідач-2 участі у судових засіданнях не приймав, до суду повертались конверти з відміткою, що організація не розшукана.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачаєть з матеріалів справи ухвали Господарського суду міста Києва направлялись відповідачу-2 на його юридичну адресу зазначено у витягу ЄДРПОУ.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідач-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи та формуляр, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.06.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 27.01.2011р. знак (торговельну марку) "MICHELIN" визнано добре відомим в Україні відносно Позивача для товарів 12 класу МКТП «автомобільні шини» станом на 01.01.2006 року.

Компані Женераль дез Етаблісман Мішлен (надалі - Позивач) виробляє шини для автомобілів, великогабаритні шини, шини для сільськогосподарської техніки, системи підвіски, шини для вантажних автомобілів, шини для двоколісної техніки, а також авіаційні шини, що маркується торговельною маркою "MICHELIN". Витяг з торгового реєстру щодо компанії Позивача долучено до матеріалів справи.

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що свідоцтво України № 89896 на торговельну марку «Michelin» не відповідає умовам надання правової охорони, а тому підлягає визнанню недійсним, оскільки торговельна марка "MICHELIN" та торговельна марка «Michelin» за свідоцтвом України № 89896 є схожими настільки, що їх можна сплутати. Враховуючи, що торговельна марка "Michelin" за свідоцтвом України № 89896 зареєстрована для товарів 33 класу МКТП «алкогольні напої (крім пива)» існує можливість того, що використання торговельної марки "Michelin" за свідоцтвом України № 89896 для алкогольних напоїв, вживання яких є шкідливим для здоров'я людини, може негативно вплинути на репутацію Позивача.

Знак для товарів та послуг «Michelin» за свідоцтвом України № 89896, зареєстрований на ім'я Відповідача-2, датою подання заявки на торговельну марку «Michelin» за свідоцтвом України № 89896 є 20.09.2006р.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву від 24.02.2012 року заперечує повністю, з підстав необґрунтованості, вважає, що відповідач-2 подав заявку на реєстацію знака 20.09.2006 року та на момент проведення експертизи заявки № m 200614408, коли ще не було визнано добре відомим знак «Michelin» в Україні відносно позивача, що знак позивача та відповідача-2 зареєстровані для товарів різник класів 12 МКТП та 33 МКТП, а тому не є спорідненими та відсутній зв'язок між товарами для яких знаки зареєстровані.

Судом по даній справі призначалась судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено КНДІСЕ за результатами проведення якої було складено висновок № 69-1/12 від 27.02.2012 року.

Відповідно ч.3 п. 6, п.7 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42та частина друга статті 43 ГПК ). З урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7 , 9 і 10 Закону "Про судову експертизу" .

Згідно з частиною другою статті 10 Закону "Про судову експертизу" , судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

У даній справі судом призначена експертиза об'єктів інтелектуальної власності, за результатами якої судом отримано висновок експерта №69-1/12 від 27.02.2012 року. Експертиза проведена старшим судовим експертом лабораторії права промислової власності Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін'юсту України, який має вищу освіту, та спеціальну освіту в сфері інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта IV класу з правом проведення експертиз, пов'язаних сороною прав а об'єкти інтелектуальної масності, в тому числі за спеціальністю 13.6, стаж роботи з 2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України ).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України . Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України , зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України , торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України ).

Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (надалі Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ) також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Субєктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України ).

Відповідно п.1 ст. 495 ЦК України , майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ст. 499 ЦК України , права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону № 3689 свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

За приписами абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону № 3689 згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Абзацом другим пункту 3 статті 6 Закону № 3689 передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Обставини, зазначені в абзаці п'ятому пункту другому статті 6 Закону № 3689 та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону , є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

Припис абзацу п'ятого пункту другого статті 6 Закону № 3689 є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону № 3689. Викладена позиція у постанові ВГСУ від 14.05.2013 року по справі № 5011-59/1087-2012.

Згідно з пунктом 4 статті 5 Закону № 3689 обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Приписами пункту 5 статті 16 Закону № 3689 свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом : зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Пунктами 1, 4 статті 25 Закону № 3689 встановлено, що:

- охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні;

- з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачено, що Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

Відповідно п.57 постанови пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", правова охорона надається знаку для товарів і послуг на підставі національної та/або міжнародної реєстрації або здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності і статтею 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" на підставі визнання Апеляційною палатою або судом знака добре відомим

Згідно висновку експерта № 69-1/12 від 27.02.2012 року, знак "MICHELIN" за свідоцтвом України № 89896, зареєстрованим для товарів 33 класу МКТП: "алкогольні напої (крім пива), є схожим настільки, що їх можна служби "MICHELIN"(зобр.) Використання знака "MICHELIN" за свідоцтвом України № 89896, зареєстрованим для товарів 33 класу МКТП: "алкогольні напої (крім пива)", може вказувати на зв'язок між цими товарами та особою Позивача - власника добре відомого в Україні знака "MICHELIN".

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 89896 на знак для товарів і послуг «Michelin» щодо усіх товарів 33 класу МКТП, для яких зареєстрований знак.

Статтею 2 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначені повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 цієї статті . Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ).

Як вже зазначалося, суд дійшов висновку визнати недійсним повністю Свідоцтва України № 89896 на знак для товарів і послуг «Michelin» щодо усіх товарів 33 класу МКТП, для яких зареєстрований знак.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно п. 69 постанови пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", відповідачем у спорах про визнання свідоцтва на зареєстрований знак недійсним повинна залучатися Державна служба інтелектуальної власності України як орган, на який покладено повноваження щодо видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг. Тому у разі якщо позивачем з таких справ у позовній заяві названа Служба не зазначена як відповідач, суд має за клопотанням сторони або за своєю ініціативою залучити цей орган до участі у справі як іншого відповідача за правилами статті 24 ГПК разом з відповідним правовласником.За змістом статті 49 ГПК у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково господарський суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останню було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з поданої позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 2.11 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно платіжних доручень № 1212 від 27.12.2011 року, № 56 від 16.01.2013 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073, 00 грн. за одну вимогу немайнового характеру.

Суд приходить до висновку достягнути з позивача недоплачену суму судового збору в розмірі 1073, 00 грн. за другу вимогу немайнового характеру.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Змінити найменування відповідача-1 з Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на Державну службу інтелектуальної власності України.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним повністю Свідоцтво України № 89896 на знак для товарів і послуг «Michelin» щодо усіх товарів 33 класу МКТП, для яких зареєстрований знак.

4. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556) внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №89896 від 10.04.2008 на знак для товарів і послуг «Michelin» та здійснити публікацію в офіційному бюлетені „Промислова власність".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул Автомотів" (03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 52, код ЄДРПОУ 25408995) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Компані Женераль дез Етаблісман Мішлен (Compagnie Generale des Etablissements Michelin) (ідентифікаційний номер 855 200 887 у Торговому реєстрі Клеймон-Феррана - внутрішній номер: 55 В 88 1 липня 1955 року, юридична адреса: кур Саблон 12 - 63000 Клемон-Ферран, Франція/ 12 cours Sablon-63000 Clermont-Ferrand-France) судовий збір у розмірі 2146, 00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

6. Стягнути з Компані Женераль дез Етаблісман Мішлен (Compagnie Generale des Etablissements Michelin) (ідентифікаційний номер 855 200 887 у Торговому реєстрі Клеймон-Феррана - внутрішній номер: 55 В 88 1 липня 1955 року, юридична адреса: кур Саблон 12 - 63000 Клемон-Ферран, Франція/ 12 cours Sablon-63000 Clermont-Ferrand-France) в Дохід Державного бюджету України 1073, 00 грн. (одну тисячу сімдесят три грн. 00 коп.) судового збору недоплаченого за вимогу немайнового характеру.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 10.06.2013 року

Головуючий суддя О.Є. Блажівська

Суддя С.А. Ковтун

Суддя О.Г. Удалова