Рішення

від 06.06.2013 по справі 916/1002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2013 р.Справа № 916/1002/13

За позовом: Заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області

До відповідача: Троїцька сільська рада Біляївського району Одеської області;

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Троїцьке"

Про визнання недійсним договору

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від прокуратури : Вигнанюк Т.Л. - згідно посвідчення,

Дондов В.К. - згідно посвідчення.

Від позивача: Пасічніченко В.М. - згідно довіреності №42 від 29.04.2013р.

Від відповідача : Троїцька сільрада - Славова М.О.- згідно довіреності №56 від 16.07.2012р.

Від відповідача :СГ ТОВ "Троїцьке" - Снєсарь С.І.- згідно довіреності №33 від 15.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Троїцьке" про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 17.11.2000р., укладеного між Троїцькою сільською радою та ТОВ "Троїцьке".

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 17.05.2013р., заступник Біляївського міжрайонного прокурора додатково просить суд зобов'язати відповідача - ТОВ "Троїцьке" звільнити земельну ділянку загальною площею 1198 га, що знаходиться на о.Турунчук, Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач позовну заяву заступника прокурора підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач - Троїцька сільська рада проти позову не заперечує, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - СГ ТОВ "Троїцьке" письмових заперечень щодо позову до суду не надав. В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд встановив:

17 листопада 2000 р. між Троїцькою сільською радою, в особі голови ради Майстер А.Г. (Власник ) та СГ ТОВ "Троїцьке" (Користувач) був укладений Договір на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди), згідно якого Троїцька сільська рада Біляївського району Одеської області, на підставі рішення цієї ж ради №107 ХУ сесії ХХІІІ скликання від 23.05.2000р., надає, а СГ ТОВ "Троїцьке" приймає у тимчасове користування із земель запасу сільськогосподарського призначення земельні ділянки загальною площею 1198,0 га, що розташовані на о.Турунчук, Троїцької сільської ради, Біляївського району Одеської області, згідно зі схемою , що є невід'ємною частиною Договору. За умовами п. 1.3 Договору земельні ділянки надаються у тимчасове довгострокове користування на строк 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Біляївському районному відділі земельних ресурсів.

Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області зазначає, що рішенням Троїцької сільської ради від 23.05.2000р. №107-ХХІІІ із земель запасу Троїцької сільської ради у тимчасове користування на умовах оренди СГ ТОВ "Троїцьке" було надано земельну ділянку площею 1190 га на о.Турунчук терміном на 10 років, що підтверджується копією рішення, наданою районним архівом на запит Троїцького сільського голови від 17.10.2012р.

За таких обставин, заступник прокурора просить суд визнати недійсним Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17.11.2000р., укладений між Троїцькою сільською радою та ТОВ "Троїцьке", адже, вважає, що укладенні цього Договору було використано рішення , яке Троїцькою сільською радою не приймалося, що є порушенням законодавства.

В обґрунтування подачі позову в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеські області заступник прокурора зазначає, що відповідно до Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держземагенства України №310 від 06.07.2012р., Управління є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, яке відповідно до своїх повноважень передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Позивач - Головне управління Держземагенства в Одеські області позов заступника прокурора підтримує в повному обсязі та зазначає, що оспорюваним Договором порушуються інтереси Управління, адже, за умови укладення Договору строком на 10 років, Договір вже припинився би, і Управління мало б можливість для укладення іншого договору, відповідно до норм чинного законодавства. Наявність же Договору, що, на думку позивача, укладений з порушенням законодавства, дає можливість відповідачу незаконно користуватися земельною ділянкою площею 1198 га на о.Турунчук.

Відповідач - Троїцька сільська рада, вважає позов заступника прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, адже, вважає, що рішення щодо передачі СГ ТОВ "Троїцьке" у користування земельної ділянки площею 1198 га на о.Турунчук строком на 25 років радою не приймалося. Підставою ж для укладення договору оренди земельної ділянки і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є рішення орендодавця, яким у даних правовідносинах є Троїцька сільська рада.

Відповідач зазначає, що у матеріалах архівної справи міститься оригінал протоколу ХУІ сесії ХХІІІ скликання Троїцької сільської ради , та рішення Троїцької сільської ради №107 від 23.05.2000р., згідно якого СГ ТОВ "Троїцьке" передано у користування земельну ділянку строком на 10 років. Опис справ, переданих в архів був затверджений Троїцьким сільським головою Майстер А.Г. За таких обставин, відповідач вважає, що оригінал протоколу засідання ради та рішення про передачі земельної ділянки в оренду строком саме на 10 років пройшли експертизу цінності та затверджені для передачі в архів.

За таких обставин, відповідач вважає, що рішення Троїцької сільської ради №107-ХХІІІ від 23.05.2000р. про надання СГ ТОВ "Троїцьке" у користування земельної ділянки площею 1198 га терміном на 25 років є сфальсифікованим та таким , що не відповідає нормам законодавства.

Відповідач - СГ ТОВ "Троїцьке" проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17 листопада 2000 р. між Троїцькою сільською радою, в особі голови ради Майстер А.Г. та СГ ТОВ "Троїцьке" був укладений на підставі рішення Троїцької сільської ради №107 -ХХІІІ, яким було вирішено передати СГ ТОВ "Троїцьке" у тимчасове користування із земель запасу сільськогосподарського призначення земельні ділянки загальною площею 1198,0 га, що розташовані на о.Турунчук, Троїцької сільської ради, Біляївського району Одеської області, згідно зі схемою, на строк 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір був посвідчений нотаріально, у зв'язку з чим відповідач зазначає, що при укладанні цього Договору нотаріусом було перевірено справжність наданого як підставу для укладання Договору рішення ради.

Крім того, відповідач зазначає, що господарським судом Одеської області вже було надано оцінку Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17 листопада 2000 р., що підтверджується рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2012р. по справі №5017/2662/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. Зазначеними судовими рішеннями відмовлено у задоволенні вимог Троїцької сільської ради щодо визнання цього Договору недійсним з підстав відсутності рішення Троїцької сільської ради щодо передачі у користування (оренду) земельної ділянки строком на 25 років.

Розглянувши матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Згідно з п.2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч.3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи те, що Головне управління Держземагенства в Одеські області відповідно до Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держземагенства України №310 від 06.07.2012р. , є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, яке відповідно до своїх повноважень передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області, суд вважає правомірним звернення заступника прокурора до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеські області.

Як вбачається з тексту позовної заяви предметом даного спору є визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 17 листопада 2000 р, укладеного між Троїцькою сільською радою та СГ ТОВ "Троїцьке".

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Отже, відповідність змісту правочину в момент його вчинення Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним. За таких обставин, виходячи з того, що оспорюваний Договір був укладений 17.11.2000р., при винесенні рішення щодо визнання цього Договору недійсним слід аналізувати норми законодавства , що були чинними та той період.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. Згідно ст.. 9 Земельного кодексу України (1991р. із змінами та доповненнями) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодекс.

За приписами ст..19 Земельного кодексу України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ст..8 Земельного кодексу України, у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст..7 зазначеного Закону підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

За приписами ст.ст. 12, 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі, посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.

Статтею 18 означеного Закону передбачено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи 17 листопада 2000 р. між Троїцькою сільською радою (Власник ) та СГ ТОВ "Троїцьке" (Користувач) був укладений Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якого Троїцька сільська рада Біляївського району Одеської області, надає, а СГ ТОВ "Троїцьке" приймає у тимчасове користування із земель запасу сільськогосподарського призначення земельні ділянки загальною площею 1198,0 га, що розташовані на о.Турунчук, Троїцької сільської ради , Біляївського району Одеської області, згідно зі схемою , що є невідємною частиною Договору. Договір укладено на підставі рішення цієї ж ради №107 ХУ сесії ХХІІІ скликання від 23.05.2000р.

За умовами п.1.3 Договору земельні ділянки надаються у тимчасове довгострокове користування на строк 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Біляївському районному відділі земельних ресурсів. При цьому, слід зауважити, що від імені Троїцької сільської ради Договір був підписаний головою ради Майстер А.Г. Відповідно до розділу № Договору власник гарантує, що всі положення договору не порушують чинного законодавства України, а особа , яка підписує договір є належним чином уповноваженою на те, щоб діяти від імені Власника. Отже, укладаючи Договір строком на 25 років Майстер А.Г. як голова Троїцької сільської ради діяв як уповноважена особа та не вбачав порушень чинного на той час законодавства України, у тому числі і щодо укладення Договору на строк 25 років на підставі рішення Троїцької сільської ради №107 -ХХІІІ від 23.05.2000р.

З протоколу сільської ради від 23.05.2000 року XVІ сесії ХХШ скликання, на який в обґрунтування позову посилається заступник прокурора та Троїцька сільська рада, не вбачається, на який саме строк вирішено передати відповідачу земельну ділянку, оскільки є записи тільки про те, що розглядається заява відповідача про надання йому земельної ділянки в користування на 49 років.

Наявність в архівній справі рішення Троїцької сільської ради №107 -ХХІІІ від 23.05.2000р., відповідно до якого радою було прийнято рішення про передачу у користування СГ ТОВ "Троїцьке" земельної ділянки строком на 10 років, не може бути доказом того, що на сесії було прийнято саме таке рішення, адже, до архіву матеріали було передано вже у 2007р. за актом, затвердженим секретарем виконкому Троїцької сільської ради Пироговою О.І., яка виконувала обов'язки голови ради. Затверджений же Троїцьким сільським головою Майстер А.Г. опис справ постійного зберігання за 2000-2001 роки не містить інформації як щодо переліку рішень ради , так і щодо їх змісту.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, з матеріалів справи не вбачається належних і допустимих доказів прийняття Троїцькою сільською радою рішення щодо передачі СГ ТОВ "Троїцьке" у користування земельної ділянки саме строком на 10 років.

За таких обставин, вимога заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області щодо визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 17 листопада 2000 р, укладеного між Троїцькою сільською радою та СГ ТОВ "Троїцьке" з підстав, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відносно вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендовану земельну ділянку, то така вимога є похідною від первісних - визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), а тому також не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовна заява заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області є необґрунтованою, не підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 червня 2013р.

.

Суддя Рога Н. В.