Постанова
від 13.06.2013 по справі 826/5270/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року № 826/5270/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2013 року №0001632250, №0001642250, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» (далі - позивач, ТОВ «СК «Вектор») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2013 року №0001632250, №0001642250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Група компаній Еко», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Група компаній Еко», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт з метою їх використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Також позивач зазначав, що оскільки перевірка була проведена на підставі постанови слідчого з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то податкові повідомлення-рішення, відповідно до пункту 86.9 Податкового кодексу України, за результатами такої перевірки, не могли бути прийнятими до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 144 382,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 721 912,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Група компаній Еко» (код ЄДРПОУ 34648565), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилається на протокол допиту ОСОБА_1, який згідно реєстраційних документів ТОВ «Група компаній Еко» значиться керівником даного підприємства, з пояснень якого випливає, що він зареєстрував ТОВ «Група компаній Еко» за грошову винагороду без наміру заняття господарською діяльністю. Крім того, ТОВ «Група компаній Еко» має стан 8 - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Група компаній Еко» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 10 червня 2013 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/5270/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «СК «Вектор» (код ЄДРПОУ 35506670) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 08.11.2007 року за №10721020000021303.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 09.11.2007 року за №9022, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100079935 від 28.11.2007 року, індивідуальний податковий номер 355066726573.

У період з 11.03.2013 року по 13.03.2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СК «Вектор» (код ЄДРПОУ 35506670) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Група компаній Еко» (код ЄДРПОУ 34648565) та ТОВ «Ларт Інвест» (код ЄДРПОУ 37166315) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 рік.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.03.2013 року №182/22-50/35506670 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.15-29.

02 квітня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001642250, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 156 788,00 грн., з яких 144 382,00 грн. - основного платежу та 12 406,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.32) та податкове повідомлення-рішення №0001632250, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.14.1.27, 14.1.28 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 166 040,00 грн., з яких основного платежу - 166 040,00 грн., штрафні санкції не застосовані (а.с.30).

В ході проведення перевірки податковим органом не було встановлено взаємовідносин ТОВ «СК «Вектор» (код ЄДРПОУ 35506670) з ТОВ «Ларт Інвест» (код ЄДРПОУ 37166315) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року.

В свою чергу, стосовно операцій з ТОВ «Група компаній Еко» (код ЄДРПОУ 34648565) було встановлено, що позивачем всупереч п.44.1 ст.44, п.201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 144 382,00 грн., в тому числі червень 2011 року - 94 763,00 грн., липень 2011 року - 49 619,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 791 912,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 473 818,00 грн., 3 квартал 2011 року - 248 094,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Група компаній Еко».

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на наступних обставинах:

- ОСОБА_1, який в реєстраційний документах ТОВ «Група компаній Еко» значиться керівником даного підприємства, надав пояснення, що він зареєстрував ТОВ «Група компаній Еко» за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарською діяльністю, чим реально займалось підприємство йому не відомо (протокол допиту від 06.08.2012 р.);

- ТОВ «Група компаній Еко» (код ЄДРПОУ 34648565) має стан 8 - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»;

- свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано 04.10.2011 року.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що правочини, укладені між ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Група компаній Еко» (код ЄДРПОУ 34648565), реально не виконувались, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям у розмірі 144 382,00 грн. та формування валових витрат у розмірі 791 912,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Група компаній Еко» (Підрядник) позивачем - ТОВ «СК «Вектор» (Генпідрядник) було надано суду договір субпідряду №25-05/11-6 від 25.05.2011 року (а.с. 39-45), за умовами якого ТОВ «Група компаній Еко» зобов'язується за завданням ТОВ «СК «Вектор» на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а ТОВ «СК «Вектор» зобов'язується надати ТОВ «Група компаній Еко» Будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних ТОВ «Група компаній Еко» робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього договору (пункт 2.1.). Будівельний майданчик - земельна ділянка загальною площею 19,55 га за адресою: вул. Професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва (пункт 1.1.2.). Ціна договору є динамічною, визначається Сторонами як вартість робіт, що виконуються Підрядником за цим Договором, включає в себе компенсацію витрат ТОВ «Група компаній Еко» і належної йому винагороди (пункт 4.1.). ТОВ «СК «Вектор» приймає виконані ТОВ «Група компаній Еко» належним чином роботи шляхом підписання Акта приймання виконаних робіт та довідок №КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані Роботи (пункт 5.3.2.). Розрахунки за виконані ТОВ «Група компаній Еко» роботи проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «СК «Вектор» (пункт 6.1.). До договору сторонами було підписано додаток №1, яким погоджено договірну ціну на улаштування 1м 3 монолітного залізобетонного каркасу (а.с.46).

На виконання умов зазначених Договорів ТОВ «Група компаній Еко» було виконано підрядні роботи на об'єкті за адресою: вул. Професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: №70 від 30.06.2011 року за червень 2011 року, №73 від 29.07.2011 року за липень 2011 року (а.с.48-49,51) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року за липень 2011 року (а.с.47,50).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Група компаній Еко» було виписано на користь ТОВ «СК «Вектор» податкові накладні на загальну суму 866 294,90 грн., в тому числі ПДВ - 144 382,48 грн.: №73 від 29.07.2011 року на загальну суму 297 713,40 грн., в тому числі ПДВ - 49 618,90 грн., №70 від 30.06.2011 року на загальну суму 568 581,50 грн., в тому числі ПДВ - 94 763,58 грн. (а.с.52, 53).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень-липень 2011 року (а.с.135,141), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за червень-липень 2011 року у розмірі 144 382,48 грн., в тому числі червень 2011 року - 94 763,00 грн., липень 2011 року - 49 619,00 грн. та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових деклараціях (а.с.131,146).

Оплата виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.54-56).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Група компаній Еко» (індивідуальний податковий номер 346485626517) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №38848620 від 27 жовтня 2006 року (а.с.38).

На запит суду ДПІ у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби було надано витяг з електронної бази даних (а.с.121), відповідно до якого Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Група компаній Еко» як платника податку на додану вартість було анульоване 04 жовтня 2011 року (а.с.121), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у червні-липні 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Група компаній Еко» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Група компаній Еко» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №157814 серія АВ від 15.05.2013 року (том ІІ, а.с. 28) підтверджує, що ТОВ «Група компаній Еко» зареєстроване як юридична особа Дарницькою районною у місті Києва державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Група компаній Еко» має стан 8 - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» судом до уваги не приймаються.

По-перше, як вбачається з вказаного вище витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження ТОВ «Група компаній Еко»: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-а, запису про відсутність за місцезнаходженням даного суб'єкта господарювання вказаний витяг не містить.

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «Група компаній Еко» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Група компаній Еко» (скасування державної реєстрації, виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру, тощо, під час взаємовідносин із позивачем.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Група компаній Еко», придбання (замовлення) робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Група компаній Еко», фактично замовлялися позивачем з метою виконання підрядних робіт за договором, укладеним із замовником - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива».

Так, згідно матеріалів справи, на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» договору підряду №05-06/10 від 21 червня 2010 року (а.с.57-64) позивач зобов'язувався як підрядник за завданням ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива» (Генпідрядника) на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а Генпідрядник зобов'язується надати Підряднику Будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних Підрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього договору (пункт 2.1.). Будівельний майданчик - земельна ділянка загальною площею 19,55 га за адресою: вул. Професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва (пункт 1.1.2.). До договору сторонами було підписано додаток №1 («Розрахунок договірної ціни») та додаток №2 («Протокол погодження договірної ціни) (а.с.65-66).

З метою належного виконанням зобов'язань перед замовником позивачем був залучений субпідрядник - ТОВ «Група компаній Еко» для виконання частини обсягу замовлених за договорами робіт.

Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних ТОВ «Група компаній Еко» та робіт, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання, підтвердженням чого є надані позивачем договір та додатки до нього (а.с.57-66), податкові накладні (а.с.92-94), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.67-82), виписками з банківських рахунків (а.с.83-91).

Крім того, позивачем було надано суду акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.12.2012 р. , підписаного за участю замовника - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Перспектива», яким підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації об'єкта - житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення та підземними паркінгами на вул. професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) в Печерському районі міста Києва, ІІ черга будівництва, будинок 6 за ГП, нове будівництво) (а.с.95-100), а також сертифікатом серії КВ №16512244254 від 12.12.2012 року , виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, яким підтверджується відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення та підземними паркінгами на вул. професора Підвисоцького (територія військового містечка №2) в Печерському районі міста Києва проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (а.с.195).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №157814 серії АВ від 15.05.2013 року до основних видів діяльності ТОВ «Група компаній Еко» належать: «Будівництво будівель» (45.21.1).

Право на здійснення будівельних робіт ТОВ «Група компаній Еко» підтверджується ліцензією Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, серії АВ №195390, термін дії якої з 22 грудня 2006 року по 23 грудня 2011 року (а.с.36) та переліком видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії (а.с.37).

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Група компаній Еко», що відноситься до його основних видів діяльності.

Як вбачається з договору субпідряду №25-05/11-6 від 25.05.2011 року (а.с.39-45), укладеного між позивачем та ТОВ «Група компаній Еко», останній зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи і передати їх результати ТОВ «СК «Вектор» у встановлений цим Договором строк.

Відтак, доводи відповідача з приводу відсутності у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе договірних зобов'язань не можуть бути взяті судом до уваги. Такі висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Також, з метою перевірки обставин щодо реального здійснення господарських операцій з виконання будівельних робіт, судом було витребувано від банківських установ, в яких відкрито розрахункові рахунки ТОВ «Група компаній Еко», інформацію про рух коштів на рахунках підприємства.

На виконання ухвали суду ПАТ «Укркомунбанк» та ПАТ «ОТП Банк» було надано інформацію, з аналізу якої судом було встановлено, що ТОВ «Група компаній Еко» здійснювались витрати на придбання товарно-матеріальні цінностей та оплату будівельно-монтажних робіт (том І, а.с. 230-279).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Група компаній Еко» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22012000000000002 від 20.11.2012 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 та ч.3 ст.364 КК України, а саме - створення та придбання повторно ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, ТОВ «Група компаній Еко» і ТОВ «Ларт Інвест».

На переконання суду, сам факт наявності кримінального провадження не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «СК «Вектор» і ТОВ «Група компаній Еко», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Група компаній Еко» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

З приводу пояснень ОСОБА_1 - керівника ТОВ «Група компаній Еко» щодо його непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, які були надані в межах кримінального провадження, суд зазначає, що вказані пояснення не стосувались обставин взаємовідносин між ТОВ «СК «Вектор» і ТОВ «Група компаній Еко» та самі по собі не можуть бути доказом фіктивності укладених правочинів.

Відповідачем не було надано суду вироку, винесеного в межах даного кримінального провадження, тож встановлені під час її розслідування обставини, в тому числі ті, що отримані під час допиту свідків, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі допиту ОСОБА_1, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Факт ведення досудового слідства по кримінальному провадженню, на думку суду, є неналежним доказом, адже не містить в собі інформації про предмет доказування у даній справі.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Група компаній Еко», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Група компаній Еко» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «СК «Вектор» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за червень-липень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.28 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44, п.201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення №0001642250, яким позивачу за порушення Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 156 788,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001632250 , яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 166 040,00 грн., є неправомірними.

В той же час, суд не бере до уваги посилання позивача на пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, згідно якого податковим органам не дозволяється приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори , податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Суд звертає увагу на те, що вказане законодавче положення стосується кримінального правопорушення саме стосовно посадової особи платника податків (юридичної особи), що перевіряється, та предметом якого є податки та/або збори.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №22012000000000002 від 20.11.2012, воно порушене за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України («Фіктивне підприємництво») та ч.3 ст.364 КК України («Зловживання владою або службовим становищем), тобто предметом цих злочинів не є податки та/або збори. Крім того, досудове слідство здійснюється щодо ОСОБА_1 як посадової особи (директора) ТОВ «Група компаній Еко», а не посадової особи ТОВ «СК «Вектор», який є платником податків, що перевірявся відповідачем, за результатами перевірки якого складався акт від 20.03.2013 року №182/22-50/35506670 та приймалися спірні податкові повідомлення-рішення.

Відтак, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не може бути застосований до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №114 від 10 квітня 2013 року (а.с.14).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 02.04.2013 року №0001632250, №0001642250

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вектор» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.06.2013
Оприлюднено17.06.2013
Номер документу31851658
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/5270/13-а

Ухвала від 15.05.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 18.12.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Чаку Є.В.

Постанова від 13.06.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 16.04.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні