Постанова

від 29.05.2013 по справі 826/4988/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року № 826/4988/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтеркорн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012 №№0002712220, 0002702220. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтеркорн» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 №№00002712220, 0002702220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/4988/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 20.05.2013.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом не дотримано п.86.9 ПК України. За таких обставин, позивач просить суд визнати спірні ППР недійсними та скасувати.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, про що надав відповідні письмові заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку із поданим сторонами письмовим клопотанням.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Інтеркорн», за наслідками якої складено акт №5367/22-222/33781896, яким встановлено порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, як наслідок, встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6, пп.139.1.9 Податкового кодексу України та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0002712220 від 13.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 69760грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 55808грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13952грн.

- №0002702220 від 13.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 64179грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 64179грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0грн.

Як вбачається з акту перевірки, а також письмових заперечень відповідача, обґрунтовуючи правомірність спірних ППР, податковий орган посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ ВП «Колос-97» з огляду на наявність матеріалів кримінальної справи №24-257, наданих разом із постановою про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 04.10.2012 по ТОВ «ТД «Інтеркорн».

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, при цьому зазначаючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформації про відсутність основних засобів, висновків, в даному випадку, матеріалів досудового розслідування по кримінальній справі №24-257, за умові відсутності відповідного обвинувального вироку, що набрав законної сили.

Більш того, посилання відповідача в акті перевірки на статті 203, 215, 228 ЦК України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не може бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивач та Контрагентом, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити , що відповідно до вимог пп. 54.3.2, пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з вимогами п. 58.4 ст. 58 ПКУ у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 ПКУ)).

Аналіз зазначених норм Податкового кодексу України дає змогу прийти до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, в даному випадку, була позбавлена права на винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а отже, податкові повідомлення-рішення №0002712220, №0002702220 від 13.12.2012 підлягають скасуванню за самостійною підставою, як такі, що винесені в порушенням ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки є передчасними.

З огляду на Акт перевірки позивача, вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом було здійснено аналіз первинних бухгалтерських/податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ ВП «Колос-97», як то Договір перевезення вантажу №0105002 від 01.05.2011, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання послуг, платіжні доручення (стр.6-8 Акту перевірки).

Однак, не приймаючи до уваги змісту та обсягу вказаних господарських операцій, згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», контролюючий орган приходить до висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом з огляду на матеріали досудового слідства по кримінальній справі №24-257, зокрема, протоколи допиту обвинуваченого ОСОБА_1

Вказана обставина, на думку суду, не може бути виключно-достатнім доказом для збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, оскільки, як вже зазначалось, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, за умови, в даному випадку, наявності рішення суду, що набрало законної сили.

Проте, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду і вирішення даної адміністративної справи, судом не встановлено доказів, які б підтверджували наявність умислу посадових осіб ТОВ «ТД «Інтеркорн», ТОВ ВП «Колос-97» на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012 №№0002712220, 0002702220 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.12.2012 №№0002712220, 0002702220.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтеркорн» (код ЄДРПОУ 33781896, адреса: 02105, м.Київ, Дніпровський район, ВУЛИЦЯ ПАВЛА УСЕНКА, будинок 8) судові витрати в сумі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 39коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-Б).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.