Ухвала

від 15.10.2013 по справі 826/4988/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4988/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтеркорн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ТОВ «Торговий дім «Інтеркорн» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати недійсним податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2012 року № 0002712220, № 0002702220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року позов задоволено.

Рішення суду вмотивовано тим, що як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду і вирішення даної адміністративної справи, судом не встановлено доказів, які б підтверджували наявність умислу посадових осіб ТОВ «ТД «Інтеркорн», ТОВ ВП «Колос-97» на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку податкового органу, Окружним адміністративним судом м. Києва не враховано, що позивачем здійснювались операції, без мети реального настання правових наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Інтеркорн», за наслідками якої складено акт №5367/22-222/33781896, яким встановлено порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, як наслідок, встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6, пп.139.1.9 Податкового кодексу України та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0002712220 від 13.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 69760грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 55808грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13952грн.; №0002702220 від 13.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 64179грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 64179грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0грн.

Податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ ВП «Колос-97» з огляду на наявність матеріалів кримінальної справи №24-257, наданих разом із постановою про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 04.10.2012 по ТОВ «ТД «Інтеркорн».

На думку колегія суддів, суд першої інстанції правомірно не погодився із вказаними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 1 травня 2011 року між позивачем та ТОВ ВП «Колос-97» укладено договір перевезення вантажу № 0105002.

Відповідно до умов договору перевезення вантажу №0105002 від 01.05.2011р. TOB ВП «Колос - 97» здійснював перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - с. Дніпровське, надання послуг (здійснення перевезень) підтверджується первинними документами (ТТН, здачі-прийняття послуг), які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та були надані для перевірки відповідачу, що останнім не заперечується.

Також матеріалами справи підтверджується, що зазначені перевезення здійснювались у зв'язку із продажем товару (переважно - зародку кукурудзяного), який був одержаний в результаті переробки давальницької сировини (зерна кукурудзи). Переробка здійснювалась на підставі договору №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.01.2007р., сторонами якого є: ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (код за ЄДРПОУ 32616426) та позивач.

Продаж товарів здійснювався на підставі договору від 30.11.05р. №9, сторонами якого є: TOB «Торговий дім «Крахмалопродукт» (код за ЄДРПОУ 30404368) - покупець товарів та позивач - постачальник товарів. Відповідно до умов даного договору від 30.11.05р. №9 постачання товарів здійснювалось на умовах СРТ с.Дніпровське (Інкотермс 2000) пункт призначення - ВАТ «Дніпровський крохмалепотоковий комбінат». Тобто, в обов'язок позивача при поставках на умовах СРТ входило укладення за власний рахунок договору перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

При цьому, факт постачання товарів підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, в т.ч. актами переробки давальницької сировини, видатковими накладними, ТТН, довіреностями на отримання товару, платіжними дорученнями, даними обліку покупця.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована, а наявні в матеріалах справи копії первинних документів відповідають вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.