Постанова

від 03.06.2013 по справі 826/6346/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року 12:25 № 826/6346/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Тімонін Є.В., представника відповідача Огнарьов Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення №0027741520 від 24.12.2012 та визнання дії протиправними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012 р. №0027741520;

визнати протиправним та скасувати акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №2079/15-225 від 04.12.2012р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2011 року ТОВ «Брістоль Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 33097276), за результатами якої складено Акт від 04.12.2012 №2079/15-225 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 4 627 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012р. №0027741520, яким позивачу завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 4 627,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року та аналізом бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», встановлено, що ТОВ «Брістоль Менеджмент» задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731) на суму ПДВ 4 627,00 грн., на зазначену суму у позивача є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями, задекларованими ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Також, в даному акті перевірки відповідач вказує на те, що актами (від 28.11.2012 №5169/22-4/33498731, від 07.05.2012 №1160/22-4/33498731, від 12.07.2012 №2385/22-4/33498731, від 03.10.2012 №4093/22-4/33498731) ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством, а саме: відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2012 року щодо придбання ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу, здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім того зазначено, що слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі проводиться досудове слідство по кримінальній справі №28-3597, порушеній з ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 і ч.3 ст. 358 КК України. З матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що до створення ряду фіктивних підприємств ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ТОВ «Компанія «Накпромбуд-Системс», ТОВ «Сандал Консалт») причетний ОСОБА_5 Також, як свідка допитано ОСОБА_6, який повідомив, що займався наданням послуг з переказу безготівкових коштів у готівку, а також здійснював передачу документів щодо нібито проведених фінансово-господарських операцій, оформлених від фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731), реально діючим підприємствам-замовникам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств коштів, які в подальшому переводились у готівку та передавались разом з документами представникам підприємств, що їх перераховували, за вирахуванням процентів, які йшли в оплату за дані послуги конвертації коштів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що правочини, які укладені між позивачем та ТОВ «Форсаж Медіа Маркет», не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства, оскільки мають ознаки «фіктивних» правочинів.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Брістоль Менеджмент» (Замовник) та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (Виконавець) було укладено договір №ББ 38 від 01.12.2011р. про надання клінінгових послуг (послуг з прибирання) офісного приміщення Замовник за адресою м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7 корп. 1.

На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме податкова накладна від 31.12.2011р. №233, та акт №ОУ-0000115 на виконання послуг від 31.12.2011р.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, зокрема, договори купівлі-продажу нежилих приміщень, акти прийому передачі приміщень, та копія виписки з банку, що підтверджує факт оплати товару.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеним договором позивачем були отримані послуги з прибирання офісного приміщення (клінінгові). Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять податкову накладну, виписану позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкової накладної, виписаною зареєстрованим платником податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення до валових витрат суму сплачену ТОВ «Форсаж-Меліамаркет».

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» на момент здійснення правочину не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, товариство було зареєстровано платником податку на додану вартість, а тому податкова накладна складена належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки дії відповідача щодо складання акту про результати камеральної перевірки, як службового документу, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. При цьому сам по собі акт перевірки прав позивача не порушує, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року №0027741520.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян