Ухвала

від 03.09.2013 по справі 826/6346/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6346/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю: Федорової Г.Г., Бєлової Л.В., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Декан М.І., представника позивача - Тімоніна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 року № 0027741520;

- акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.12.2012 року № 2079/15-225 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.12.2012 року № 0027741520.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» є юридичною особою, зареєстрованою 05.08.2004 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.

04 грудня 2012 року, службовою особою відповідача було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Брістоль Менеджмент» з податку на додану вартість за травень 2011 року, в ході проведення якої відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», в результаті чого було завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 4 627 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було складено акт від 04.12.2012 року № 2079/15-225, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0027741520, яким ТОВ «Брістоль Менеджмент» було завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 4 627,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

З акту перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Брістоль Менеджмент» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України стали акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС:

- від 28.11.2012 року № 5169/22-4/33498731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з сумнівними контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.10.2012 року».

- від 07.05.2012 року № 1160/22-4/33498731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Експерт-Софт Плюс» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року»;

- від 11.07.2012 року № 2332/22-9/36385791 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року»;

- від 12.07.2012 року № 2385/22-4/33498731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Експерт-Софт Плюс» за січень-квітень 2012 року»;

- від 03.10.2012 року № 4093/22-4/33498731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Експерт-Софт Плюс» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року»,

якими встановлено, що у період з 01.01.2009 року по 31.10.2012 року придбання ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу, здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Крім цього, слідчим відділом ДПІ у Вишгородському районі проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 28-3597, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 ч. 2, ч.3 ст. 358 КК України. Так, досудовим слідством було встановлено, що до створення ряду фіктивних підприємств ОСОБА_11,, ОСОБА_8 (ТОВ «Компанія «Накпромбуд-Системс», ТОВ «Сандал Консалт») причетний ОСОБА_9 Крім цього, згідно пояснень ОСОБА_10, останній займався наданням послуг з переказу безготівкових коштів у готівку, а також здійснював передачу документів щодо нібито проведених фінансово-господарських операцій, оформлених від фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», реально діючим підприємствам-замовникам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств коштів, які в подальшому переводились у готівку та передавались разом з документами представникам підприємств, що їх перераховували, за вирахуванням процентів, які йшли в оплату за дані послуги конвертації коштів.

На думку апелянта, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «Брістоль Менеджмент» та ТОВ «Форсаж Медіамаркет» правочину, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Брістоль Менеджмент» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Колегією суддів встановлено, що 01.12.2011 року між ТОВ «Брістоль Менеджмент» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» було укладено договір № ББ38 про надання клінінгових послуг (послуг з прибирання) офісного приміщення ТОВ «Брістоль Менеджмент» за адресою м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7 корп. 1. Факт виконання договору підтверджується актом на виконання послуг № ОУ-0000115 від 31.12.2011 року та податковою накладною № 233 від 31.12.2011 року. Фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу нежилих приміщень, актами прийому-передачі приміщень та копіями виписок з банку, які підтверджують факт оплати товару.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Крім цього, апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не довів правомірності своїх дій по винесенню податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0027741520.

Натомість, позивачем було надано суду докази, щодо правомірності формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат суму сплачену ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.12.2012 року № 2079/15-225 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість», колегія суддів зазначає, що даний акт за своїм характером не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки він лише встановлює та фіксує певні фактичні обставини, пов'язані з перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім цього, відповідно до п. 3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 , акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Л.В. Бєлова В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2013 року.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Бєлова Л.В.

Ключкович В.Ю.