Рішення

від 11.06.2013 по справі 914/1671/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.13 р. Справа № 914/1671/13

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів в інтересах держави в особі: позивача : Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Компанія "Атол", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 146070,04 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від прокурора: Телюк Г.В. - прокурор

від позивача: Шмотолоха О.П. - спеціаліст (Довіреність №23-95 від 20.08.2012р.)

від відповідача: не з"явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Фіксація судового процесу не проводилась. У судовому засіданні 11.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов заявлено Прокурором Шевченківського району м. Львова, м. Львів в інтересах держави в особі: позивача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Приватного підприємства "Компанія "Атол", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 146070,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.05.2013р.

Ухвалою суду від 21.05.2013р. розгляд справи відкладено на 04.06.2013р., з підстав викладених у вказаній ухвалі.

У судовому засіданні 04.06.2013р. оголошено перерву до 11.06.2013р.

05.06.2013р. господарським судом Львівської області винесено ухвалу у справі №914/1671/13 про повернення зустрічної позовної заяви, оскільки позивачем до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У судовому засіданні 11.06.2013р. представник прокуратури подав пояснення б/н від 11.06.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2013р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 11.06.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, однак направив відзив б/н від 10.06.2013р. (вх. №21744/13 від 11.06.2013р.), відповідно до якого не погодився із позовною заявою та вважає її безпідставною.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

08.02.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 59 про пайову участь.

Відповідно до умов п. 2.2 вказаного договору, відповідач зобов"язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 146070,04грн. до початкубудівництва у розмірі 100% по 01.04.2012р.

28.08.2012р. між сторонами договору підписано Додаткову угоду про внесення до договору про пайову участь №487, відповідно до якої п.2.2 викладено в наступній редакції: „Сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 146070,04грн.:

- 46070,04грн. по 25.10.2012р.

- 50000,00грн. по 25.11.2012р.

- 50000,00грн. по 25.12.2012р."

Однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова на загальну суму 146070,04грн.

Позивач направляв відповідачу листи від 10.04.2012р. №23-1120 з вимогою про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема, вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У ч. 2,3,5 ст 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відтак, укладений Договір № 59 від 08.02.2012р. та Додаткова угода про внесення до договору про пайову участь №487 від 28.08.2012р., невиконання умов якого відповідачем, є предметом спору і є обов"язковим до укладення у відповідності до приписів ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, за яким укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Твердження відповідача у відзиві б/н від 10.06.2013р. (вх. №21744/13 від 11.06.2013р.) про те, що спірним Договором від 08.02.2012р. №59, а також Додатковою угодою від 28.09.2012р. №487 не було передбачено жодних обов' язків для відповідача, а також необхідність проведення будь-якої компенсації для позивача за здійснену сплату коштів, а також не було передбачено обов'язку відповідача вчинити на користь позивача будь-яку дію майнового або немайнового характеру, а відтак, дані договори поряд із зобов'язанням позивача дотримуватись ним же всіх технічних умов та зовнішнього благоустрою при будівництві об'єкта нерухомості, чітко відповідають розумінню та містять всі елементи договору дарування відповідно до ст.717 ЦК України судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Частиною першою статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено законодавчу норму прямої дії про обов'язковість встановлення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм цього Закону.

Такий порядок, прийнятий та оприлюднений органом місцевого самоврядування, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України, є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта замовники будівництва матимуть правові підстави для відмови від укладення договору про пайову участь, оскільки саме таким актом встановлюються як порядок залучення коштів пайової участі і, відповідно, істотні умови договорів пайової участі, так і порядок розрахунку розміру пайової участі, без якого неможливо буде органу місцевого самоврядування довести коректність зробленого розрахунку величини пайової участі конкретного замовника будівництва, що є істотною умовою такого договору згідно з нормами абзацу шостого частини дев'ятої статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності".

03.04.2008р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1697 „Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова" та затверджено типову форму „Договору про сплату інвестиційного внеску".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивачем дотримано вимоги законодавства України про правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, договір про сплату інвестиційного внеску № 167 від 08.12.2008р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Щодо заперечень відповідача, що вказані вище договори у відповідності до вимог п.5 ст.40 Закону „Про регулювання містобудівної діяльності", ст.25 Закону №280 та ч.2 ст.19 Конституції України повинна була підписувати Львівська міська рада, а не Департамент економічної політики Львівської міської ради, суд відхиляє їх зважаючи на наступне.

Відповідно до положень п. 7 розділу "а" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи виконавчої влади сільських, селищних, міських рад мають право винятково на договірній основі залучати юридичні особи незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ, координувати цю роботу на місцях на відповідній території.

19.10.2006р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №219 „Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" (із змінами), відповідно до якого департаменту економічної політики надано повноваження щодо встановлення порядку розрахунку та сплати інвестиційного внеску на розвиток соціальної інфраструктури міста, перегляд розміру інвестиційного внеску або звільнення від його сплати згідно з положенням, затвердженим радою.

09.07.2009р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №2779 „Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008р. №1697", згідно із п. 2.5 якої Департамент економічної політики укладає із замовником договір про пайову участь до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відтак, позивач: Департамент економічної політики Львівської міської ради правомірно підписав Договір від 08.02.2012р. №59, а також Додаткову угоду від 28.09.2012р. №487, в межах наданих повноважень.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 146070,04грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Атол" (79000, м. Львів, вул. Любінська, 168, ідентифікаційний код 31977840) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 146070,04грн. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Атол" (79000, м. Львів, вул. Любінська, 168, ідентифікаційний код 31977840) в доход державного бюджету 2921,40грн. судового збору.

4. Накази видати згідно із ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.06.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.