Рішення

від 07.06.2013 по справі 123/1980/13-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/1980/13-ц

Номер провадження 2/123/1522/2013

07.06.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

Головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», треті особи - Міністерство юстиції України, Державна виконавча служба України про визнання публічних торгів недійсними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.

24.12.2012 року він, ОСОБА_1, маючи намір придбати з публічних торгів нерухоме майно, а саме квартир № 168, 181, 182, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (лоти № 869232, № 869233, № 869234) звернувся до ПП «СП Юстиція».

На підставі п.3.16 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних

торгів з реалізації описаного та арештованого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 - покупцям до реєстрації надається право ознайомитися з майном, яке підлягає реалізації, за його місцезнаходженням.

Однак в порушення зазначеного положення йому, позивачу, було відмовлено в наданні права ознайомитися з майном, у зв'язку з чим, він не мав можливості брати участь у публічних торгах призначених на 26.12.2012 року. Тобто фактично його не допустили до участі в публічних торгах.

Даний факт підтверджується його неодноразовими зверненнями зі скаргами на незаконні дії ПП «СП Юстиція» на урядову «Гарячу лінію» 24 і 25 грудня 2012 року, про що свідчать відповіді Міністерства Юстиції України.

Враховуючи вищевикладене, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» своїми діями не надало йому, ОСОБА_1, допуск на публічні торги, чим в значній мірі порушило чинне законодавство, зокрема, Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації описаного та арештованого майна, а також положення ЗУ «Про захист прав споживачів», що призвело до проведення незаконних публічних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: квартир № 168, 181, 182, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (лоти № 869232, № 869233, № 869234), у зв'язку із чим позивач просить визнати їх недійсними.

В судовому засіданні позивач заявлені ним вимоги підтримав в повному об'ємі, з підстав викладених в позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав на адресу суду письмові заперечення на позов, які були додані до матеріалів справи, зі змісту яких вбачається, що він проти заявлених вимог заперечує посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Наполягає на тому, що прилюдні торги були проведені у повній відповідності до вимог закону.

Представник Міністерства юстиції України просив вирішити спір на розсуд суду, при цьому надав письмові пояснення на позовну заяву, зміст яких зводиться до того, що з боку міністерства не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, вирішення питань, порушених у зверненнях ОСОБА_1 від 24 і 25 грудня 2012 року не належить до повноважень Міністерства юстиції України, тому ці звернення були надіслані за належністю до Державної виконавчої служби України.

В свою чергу, представник Державної виконавчої служби України також надав суду свої заперечення на позов, додані до матеріалів справи, зі змісту яких вбачається, що прилюдні торги були проведені у відповідності до положень діючого законодавства, порушень прав, свобод чи інтересів позивача допущено не було. В судовому засіданні просив в задоволенні заявлених вимог відмовити.

Враховуючі, що представник відповідача в ході судового розгляду справи давав свої пояснення щодо предмету спору, але в останні два засіданні не явився, суд зі згоди позивача та представників третіх осіб вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, по доказах, що є в наявності в матеріалах справи.

Вислухав сторони, що явилися, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст. 11 ЦПК України ) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на

підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" , з дотриманням вимог цього Закону.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна передбачений "Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затверджений наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 року та є обов'язковим у разі проведення торгів (п. 4.7) - (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Аналогічні вимоги містяться у п. 3.5 та п. 3.11 Тимчасового положення.

Як вбачається з матеріалі справи, на підставі заявки № 536/5-10 від 02.11.2012 року між Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» та Державною виконавчою службою України було укладено Договір № 098/12 від 02.11.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), в тому числі: квартир №168, загальною пл. 88,0 кв.м.; №181, загальною пл. 86,3 кв.м.; квартири №182, загальною пл. 86,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і перебували у власності боржника іпотекодавця ТОВ «Будіндустрія XXI століття» (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ - 33147828). Стягувачем в даному випадку виступало ТОВ КБ «Українська фінансова група» (ас.39-45).

Перші прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, які було призначено ДВС України на 05.12.2012 року не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих учасників, тому 07.12.2012 року було проведено уцінку нерухомого майна, про що складено відповідний Акт уцінки (ас. 46-47, 66). Наступні прилюдні торги з реалізації зазначеного вище нерухомого майна було призначено на 26.12.2012 року про що у відповідності до п. 3.11 Тимчасового положення згідно листа № 9261 від 07.12.2012 року направив сторонам виконавчого Провадження повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та початкову ціну продажу майна ( ас. 61-62).

Також повідомлення про прилюдні торги було розміщено: в газеті «Aviso PLUS» №97 від 10.12.2012 року; в газеті «Експрес об'ява» №239 від 08-14.12.2012 року; на спеціалізованому сайті Міністерства юстиції України - ДП МЮУ «Інформаційний центр» (повідомлення № 470646) (ас.59-60), чого не заперечував сам позивач.

Для участі в прилюдних торгах у встановленому порядку зареєструвався в якості учасника ОСОБА_2, що підтверджується заявою останнього від 24.12.2012 року, який 19.12.2012 року сплатив гарантійний внесок (що відповідає вимогам ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про іпотеку») ( ас. 54-55).

За результатами торгів складено в тому числі: протоколи проведення прилюдних торгів № 5-098/12 від 26.12.2012 року; № 6-098/12 від 26.12.2012 року; № 7-098/12 від 26.12.2012 року, у відповідності до змісту яких спірне майно було придбане ОСОБА_2 ( ас. 48-53).

Позивач по справі стверджує, що він також мав намір стати учасником прилюдних торгів,

але його не було допущено до участі, оскільки відповідачем по справі - ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» не було надало можливості ознайомитися з майном, яке підлягає реалізації, за його місцезнаходженням, з приводу чого він неодноразово звертався зі скаргами на незаконні дії ПП «СП Юстиція» на урядову «Гарячу лінію» 24 і 25 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входить до його повноважень, воно пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину з відповідним роз'ясненням.

Так, Міністерством юстиції України, звернення ОСОБА_1 від 24 і 25 грудня 2012 року, прийняті на Урядовій «гарячій лінії» щодо реалізації арештованого майна, були надіслані за належністю для розгляду до Державної виконавчої служби України, про що було повідомлено позивачу листом від 02.01.2013 року № С-23487/6.1, № С-23488/6.1.

В свою чергу, Державною виконавчою службою України, було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 24 і 25 грудня 2012 року, що надійшли з Міністерства юстиції України, прийняті на Урядовій «гарячій лінії», щодо реалізації арештованого майна та в межах компетенції було повідомлене, листом від 09.01.2013 року, що процедура проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначена Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (далі - Положенням) та Законом України «Про іпотеку». Відповідно до пункту 3.16 Положення покупцям до реєстрації надається право ознайомитися з майном, що підлягає реалізації, за його місцезнаходженням. Відповідно до пункту 7.4. Положення передбачено вичерпний порядок вирішення спорів, які виникають при реалізації нерухомого майна, зокрема у судовому порядку ( а.с.5). Крім того, було наголошено на тому, що позивач у своїх звернення взагалі невірно зазначив місце знаходження майна, яке він мав намір придбати з прилюдних торгів ( ас. 5).

Позивач скориставшись своїм правом звернувся до суду із цим позовом та просить визнати прилюдні торги недійсними, при цьому посилається на положення норм права встановлених у ЗУ «Про захист прав споживачів» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 .

Проаналізувавши підстави зазначені позивачем для визнання прилюдних торгів недійсними, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16 , ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у п.п. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України , такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650 , 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України , які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Аналогічна позиція міститься у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р. від 01.03.2013 року, у яких чітко встановлено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України ).

У зв'язку з тим, що за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5.

Позивачем суду не було надано безперечних доказів того, що йому було вчинено перешкоди з боку відповідача по справі, пов'язаних із реалізацію його права на ознайомлення з майном, яке підлягає реалізації, за його місцезнаходженням.

Таким чином, суду приходить до висновку, що позивачу ніщо не заважало ознайомитись із майном за місцем його знаходження та в установленому порядку зареєструватись до участі у прилюдних торгах, а саме подати заяву про участь у торгах або внести гарантійний внесок .

Прилюдні торги пройшли у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які посилаються як на підстави своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що права позивача з боку відповідача порушено не було, суду не було надано доказів зворотного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного ст.. 16, 203, 215, 650, 655-656 ЦК України, ст.ст. 41, 43 Закону України "Про іпотеку" , Закону України "Про виконавче провадження" , Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 , Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 , керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», треті особи - Міністерство юстиції України, Державна виконавча служба України, про визнання публічних торгів недійсними, відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.