Постанова

від 04.06.2013 по справі 801/3084/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. (10:00) Справа №801/3084/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.13р. №0001012208 та №0001022208

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.13р. №0001012208 та №0001022208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП". Позивач вказує на те, що незважаючи на наявність передбачених Законом №996 та Положенням №88 первинних документів та реальність впливу підтверджених цими документами господарських операцій на активів (майна), власного капіталу, зобов'язань та фінансових результатів позивача, відповідач дійшов висновків про те, що відображення цих операцій в податковому обліку є порушенням норм законів. На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів, укладених між, ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП "Ротонда торг", ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП "Комманд", ПП "Базис Торг", є необґрунтованим, оскільки в Акті перевірки не наведено жодного доказу того, що зміст вказаних правочинів не відповідає положенням ст. 203 Цивільного кодексу України.

У додаткових поясненнях на позов, позивач в обґрунтування позову посилається на стислу інформацію про визначені перевіркою заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, розгорнуту за періодами та контрагентами, яку наведено в таблиці додаткових пояснень, що долучені до матеріалів справи (а.с.64-70).

В судове засідання, що відбулося 04.06.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП "Ротонда торг", ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., про що складено акт №1613/22-8/35593370 від 14.03.2013р. (далі - Акт) (а.с.24-47).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством ТЕХНО ГРУПП" :

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, донараховано податку на прибуток на загальну суму 53457,00грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 8966грн., 2 квартал 2010 року - 10069грн., 3 квартал 2010 року - 14114грн., 4 квартал 2010 року - 14539грн., 1квартал 2011 року - 5769грн;;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.97р., завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 39145грн., в тому числі за періодами: за січень 2010 року - на 1437грн.; за лютий 2010 року - 3192грн., за березень 2010 року - 2544грн., за квітень 2010 року -1093грн., за травень 2010 року - 1073грн., за червень 2010 року - 5889грн., за липень 2010 року - 3683грн., за серпень 2010 року - 3835грн., за вересень 2010 року - 3773грн., за жовтень 2010 року - 4876грн., за листопад 2010 року - 1969грн., за грудень 2010 року - 1166грн., за січень 2011 року - 2095грн., за лютий 2011 року - 2520грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.03.13р. №0001022208 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 47778,50грн., з яких 39145грн. - основний платіж, 8633,50грн. - штрафні санкції та №0001012208 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 65380,00грн., з яких 53457грн. - основний платіж, 11923грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.49-50).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач, в якості обґрунтування доводів, що викладені в Акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам - постачальникам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин.

Також в Акті перевірки зазначено, що перелічені постачальники зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність та усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, в Акті перевірки зроблені висновки відносно того, що перелічені постачальники мають ознаки "фіктивних підприємств" та усі операції купівлі-продажу за їх участю спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки, суд вказує на наступне.

Основний вид діяльності ПП «ТЕХНО ГРУПП» є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та зазначеними в Акті перевірки юридичними особами були здійснені операції, результатом яких є придбання товарів та послуг. Так, за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р. на адресу ПП «ТЕХНО ГРУПП» від зазначених в перевірки контрагентів було поставлено товарів та послуг на загальну суму 256673,03грн., в числі ПДВ 42 778,84грн., в тому числі від ТОВ БВП «Строитель плюс» на суму 88902,00грн., від ПП «Ротонда Торг» на суму 79301,23грн., від ТОВ «ВТК «Окнополь» на суму 15926,06грн., від ПП «Комманд» - 66143,74грн., від ПП «Базис-Торг» - 6400,00грн.

Фактичне надання ПП «Базис Торг» позивачу послуг стосовно пошуку постачальників автозапчастин на загальну суму 6400,00грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом здачі-прийняття робіт №786 від 30.06.2010р.; податковою накладною №786 від 30.06.2010р. на суму 6400,00грн., в тому числі ПДВ - 1066,67грн.

Оприбуткування отриманих послуг відображено в бухгалтерському обліку ПП «Техно Групп» за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут» в кореспонденції з кредитом рахунку 631, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень-липень 2010 року. Розрахунки за послуги відображено бухгалтерським записом за дебетом рахунку 631 в кореспонденції з кредитом рахунку 311.

Витрати на придбання послуг у ПП «Базис Торг» в сумі 5333,33грн. відображено в податковому обліку у складі показника в рядку 04.1 «Валові витрати, у тому числі витрати на придбання товарів (робот, послуг)…» декларації з податку на прибуток за звітний період півріччя 2010 року.

Суму ПДВ в розмірі 1066,67грн., нараховану та сплачену у складі договірної вартості придбаної у ПП «Базис Торг» послуги відображено у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2010 року, що підтверджується відповідними регістрами податкового обліку - зокрема, зроблено запис №000565 в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2010 року та на підставі цього суму ПДВ відображено в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за червень 2010 року (№ з/п 28).

Фактичне виконання ПП «Комманд» зобов'язань з постачання позивачу товарів, згідно договору купівлі-продажу №337 від 01.08.2010р. на загальну суму без ПДВ 44419,78грн., крім того ПДВ за ставкою 20% 8883,96грн., загальною вартістю 53303,74грн. та фактичне виконання договору №375 від 01.02.2010р. на загальну суму без ПДВ 10700,00грн., крім того ПДВ за ставкою 20% 2140,00грн., загальною вартістю 12840,00грн. підтверджено видатковими накладними: №РН-259 від 04.08.2010р. на суму 1149,90грн.; №РН-280 від 18.08.2010р. на суму 2355,96грн.; №РН-504 від 01.09.2010р. на суму 13582,92грн.; №РН-610 від 20.09.2010р. на суму 3099,24грн.; №РН-858 від 05.10.2010р. на суму 10989,30грн.; №РН-928 від 20.10.2010р. на суму 6863,88грн.; №РН-1370 від 01.11.2010р. на суму 6379,30грн.; №РН-1884 від 01.12.2010р. на суму 8883,24грн.; Актом №1864 від 22.12.2010р. на суму 12840,00грн.; податковими накладними №259 від 04.08.2010р. на суму 1149,90грн.; №280 від 18.08.2010р. на суму 2355,96грн.; №504 від 01.09.2010р. на суму 13582,92грн.; №610 від 20.09.2010р. на суму 3099,24грн.; №858 від 05.10.2010р. на суму 10989,30грн.; №928 від 20.10.2010р. на суму 6863,88грн.; №1370 від 01.11.2010р. на суму 6379,30грн.; №1884 від 01.12.2010р. на суму 8883,24грн; №1864 від 22.12.2010р. на суму 12840,00грн.

Оприбуткування отриманих послуг відображено в бухгалтерському обліку позивача за дебетом рахунку 93 2Витрати на збут» в кореспонденції з кредитом рахунку 631, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2010р. Оприбуткування товарів відображено в бухгалтерському обліку ПП «Техно Групп» за дебетом субрахунку 281 рахунку 28 «Товари» в кореспонденції з кредитом рахунку 631, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2010р. - лютий 2011 року. Розрахунки за товари відображено бухгалтерським записом за дебетом рахунку 631 в кореспонденції з кредитом рахунку 311.

Суму ПДВ в розмірі 11023,96грн., нараховану та сплачену у складі договірної вартості придбаних у ПП «Комманд» товарів, відображено у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень-листопад 2010 року, що підтверджується відповідними регістрами податкового обліку - зокрема, зроблено записи в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень-грудень 2010 року та на підставі цього суму ПДВ відображено в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з ПДВ за серпень 2010 року (№з/п 14), за вересень 2010 року (№з/п 11), за жовтень 2010 року (№з/п 8), листопад 2010 року (№ з/п 15), за грудень 2010року (№з/п10).

Фактичне виконання ПП «Ротонда Торг» зобов'язань з постачання позивачу товарів, згідно договору купівлі-продажу №38 від 04.01.2010р. на загальну суму без ПДВ ПДВ 66084,36грн., крім того ПДВ за ставкою 20% 13216,87грн., загальною вартістю 79301,23грн грн. підтверджено видатковими накладними: №РН-64 від 05.01.2010р. на суму 5710,81грн.; №РН-287 від 04.02.2010р. на суму 4419,36грн.; №РН-305 від 05.02.2010р. на суму 7591,44грн.; №РН-497 від 01.03.2010р. на суму 9591,42грн.; №РН-1282 від 04.06.2010р. на суму 14021,82грн.; №РН-1511 від 30.06.2010р. на суму 8761,32грн.; №РН-1638 від 06.07.2010р. на суму 12983,88грн.; №РН-2092 від 05.08.2010р. на суму 10071,18грн.; Актом №3187 здавання-приймання робіт (надання послуг) на суму 6150,00грн.; податковими накладними: №64 від 05.01.2010р. на суму 5710,81грн.; №287 від 04.02.2010р. на суму 4419,36грн.; №305 від 05.02.2010р. на суму 7591,44грн.; №497 від 01.03.2010р. на суму 9591,42грн.; №1282 від 04.06.2010р. на суму 14021,82грн.; №1511 від 30.06.2010р. на суму 8761,32грн.; №1638 від 06.07.2010р. на суму 12983,88грн.; №2092 від 05.08.2010р. на суму 10071,18грн.; №3187 від 15.10.2010р. на суму 6150,00грн.

Оприбуткування товарів відображено в бухгалтерському обліку ПП «Техно Групп» за дебетом субрахунку 281 рахунку 28 «Товари» в кореспонденції з кредитом рахунку 631, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2010р. - лютий 2011 року. Розрахунки за товари відображено бухгалтерським записом за дебетом рахунку 631 в кореспонденції з кредитом рахунку 311.

Суму ПДВ в розмірі 13216,87грн., нараховану та сплачену у складі договірної вартості придбаних у ПП «Ротонда Торг» товарів, відображено у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2010р.- лютий 2011р., що підтверджується відповідними регістрами податкового обліку - зокрема, зроблено записи в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2010р.- лютий 2011р. та на підставі цього суму ПДВ відображено в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з ПДВ за січень 2010 року (№з/п 13), за лютий 2010 року (№з/п 21), за березень 2010 року (№з/п 24), червень 2010 року (№з/п 27), липень 2010 року (№з/п 29), серпень 2010 року (№з/п 31), жовтень 2010 року (№ з/п 22).

Фактичне виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зобов'язань щодо надання позивачу транспортних послуг, згідно договорів №180 від 01.01.2010р. та №70 від 04.01.2011р. вартістю без ПДВ 74085,00грн., крім того ПДВ за ставкою 20% 14817,00грн., загальною вартістю 88902,00грн., підтверджено Актами прийняття-передачі робіт: №182 від 29.01.2010р. на суму 2920,00грн.; №680 від 25.02.2010р. на суму 7150грн.; №1070 від 29.03.2010р. на суму 5680,00грн.; №1550 від 30.04.2010р. на суму 6560,00грн.; №1550 від 30.04.2010р. на суму 6560,00грн.; №2085 від 31.05.2010р. на суму 6440,00грн.; №2602 від 30.06.2010р. на суму 6160,00грн.; №3249 від 30.07.2010р. на суму 9120,00грн.; №4161 від 31.08.2010р. на суму 9440,00грн.; №5062 від 30.09.2010р. на суму 5960,00грн.; №5992 від 29.10.2010р. на суму 5260,00грн.; №6309 від 30.11.2010р. на суму 5440,00грн.; №7062 від 29.12.2010р. на суму 6996,00грн.; №254 від 31.01.2011р. на суму 5612,00грн.; №650 від 28.02.2011р. на суму 6164,00грн.; податковими накладними: №182 від 29.01.2010р. на суму 2920,00грн.; №680 від 25.02.2010р. на суму 7150грн.; №1070 від 29.03.2010р. на суму 5680,00грн.; №1550 від 30.04.2010р. на суму 6560,00грн.; №2085 від 31.05.2010р. на суму 6440,00грн.; №2602 від 30.06.2010р. на суму 6160,00грн.; №3249 від 30.07.2010р. на суму 9120,00грн.; №4161 від 31.08.2010р. на суму 9440,00грн.; №5062 від 30.09.2010р. на суму 5960,00грн.; №5992 від 29.10.2010р. на суму 5260,00грн.; №6309 від 30.11.2010р. на суму 5440,00грн.; №7044 від 23.12.2010р. на суму 6996,00грн.; №254 від 31.01.2011р. на суму 5612,00грн.; №650 від 28.02.2011р. на суму 6164,00грн.

Вартість наданих ТОВ БВП «Строитель-Плюс» за вказаними договорами транспортних послуг в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Техно Групп» визнано витратами на збут та відображено бухгалтерською проводкою за дебетом рахунку 93, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за липень 2011 року. Розрахунки за надані послуги відображено бухгалтерським записом за дебетом рахунку 631 в кореспонденції з кредитом рахунку 311.

Суму ПДВ в розмірі 14817,00грн., нараховану та сплачену у складі договірної вартості наданих БВП «Строитель-Плюс» послуг, відображено у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2010 року - лютий 2011 року, що підтверджується відповідними регістрами податкового обліку - зокрема, зробленими записами в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2010 року - лютий 2011 року та на підставі цього суму ПДВ відображено в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за січень 2010 року - лютий 2011 року.

Витрати у вигляді вартості наданих БВП «Строитель-Плюс» послуг в сумі 74085грн. відображено в податковому обліку ПП «Техно Групп» у складі показника валових витрат декларації з податку на прибуток за звітні періоди 1 квартал 2010 року -1 квартал 2011 року.

Фактичне виконання ТОВ «ВТК «Окнополь» зобов'язань з постачання позивачу товарів, згідно договору купівлі-продажу №13 від 04.01.2011р. на загальну суму без ПДВ 13271,72грн., крім того ПДВ за ставкою 20% 2654,34грн., загальною вартістю 15926,06грн. підтверджено видатковими накладними: №РН-14 від 10.01.2011р. на суму 6965,04грн.; №РН-70 від 03.02.2011р. на суму 8961,02грн.; податковими накладними: №14 від 10.01.2011р. на суму 6965,04грн.; №70 від 03.02.2011р. на суму 8961,02грн.

Оприбуткування товарів відображено в бухгалтерському обліку ПП «Техно Групп» за дебетом субрахунку 281 рахунку 28 «Товари» в кореспонденції з кредитом рахунку 631, що підтверджено журналом - ордером та Відомістю рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2011р. - лютий 2011 року. Розрахунки за товари відображено бухгалтерським записом за дебетом рахунку 631 в кореспонденції з кредитом рахунку 311.

Суму ПДВ в розмірі 2654,34грн., нараховану та сплачену у складі договірної вартості придбаних у ТОВ «ВТК «Окнополь» товарів, відображено у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2011р.- лютий 2011р., що підтверджується відповідними регістрами податкового обліку - зокрема, зроблено записи в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011р.- лютий 2011р. та на підставі цього суму ПДВ відображено в Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з ПДВ за січень 2011 року (№з/п 13), за лютий 2010 року (№з/п 13).

Судом встановлено, що отриманий від вищенаведених контрагентів товар (послуги) позивачем сплачено у повному обсязі, що не заперечується відповідачем у Акті перевірки, та підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить опис дослідження первинних документів позивача, які підтверджують як факт придбання товару (послуг) у контрагентів, так і факт подальшого постачання цих товарів (послуг) від позивача іншим покупцям, тоді як навпаки, матеріалами справи підтверджено, що товари (послуги) придбані у вищенаведених контрагентів, використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою також не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, Акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами, з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з наведеними у Акті контрагентами ґрунтувались тільки на Актах про неможливість проведення зустрічних перевірок цих контрагентів, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

Судом з'ясовано, що договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з вищенаведеними контрагентами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 53457,00грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 39145,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП "Ротонда торг", ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП "Ротонда торг", ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП "Ротонда торг", ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч.2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток підприємств спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.06.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 10.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, прийняті відносно Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП" від 15.03.13р.:

- №0001022208 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 47778,50грн., з яких 39145грн. - основний платіж, 8633,50грн. - штрафні санкції;

- №0001012208 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 65380,00грн., з яких 53457грн. - основний платіж, 11923грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 1131,59грн. (одна тисяча сто тридцять одна гривна п'ятдесят дев'ять копійок) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь,вул. М. Залки, 1/9; ЄДРПОУ 36822070; рахунки невідомі) на користь Приватного підприємства "ТЕХНО ГРУПП" (95047, Україна, АР Крим м. Сімферополь, вул. Донського, буд.6-А, кв.101; ЄДРПОУ 35593370; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.