Рішення

від 12.06.2013 по справі 247/1897/13-ц

ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 247/1897/13-ц

2/247/595/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Торезький міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Фролової Л.Д.,

при секретарі Покусаєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, посилаючись на те, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я йому спричинені моральні страждання. Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. В результаті роботи отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 26 березня 2013 року йому було вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням. Вважає, що отриманим професійним захворюванням йому спричинена моральна шкода, оскільки відповідачем не забезпечені безпечні умови праці. Факт заподіяння моральної шкоди наявний, тому що позивач втратив професійну працездатність, не витримує навіть легких фізичних навантажень. Фізичний біль, душевні страждання, викликані наслідками професійного захворювання, стали невід'ємною частиною його існування. Він змушений постійно приймати ліки, часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, не в змозі займатись звичними справами по господарству. Захворювання порушило і змінило його звичний спосіб життя. Посилаючись на ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, позивач просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгулу справи. На адресу суду надав письмову заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача (а.с.23) до суду не прибула. В письмовій заяві, переданій суду вказала, що справу просить слухати у її відсутність. На адресу суду надійшло письмове заперечення представника відповідача проти позову, в якому вона просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав. ОСОБА_1 в період з 29 грудня 1959 року по 13 липня 1966 року, з 17 вересня 1966 року по 07 грудня 1971 року, з 02 квітня 1973 року по 26 грудня 1973 року, з 30 листопада 1976 року по 21 липня 1997 року працював на підприємстві «Шахта Розсипнянська № 2», яка в період з 22 грудня 1988 року по 29 вересня 1995 року була виведена зі складу Шахтоуправління «Волинське». Зазначає, що державне підприємство «Торезантрацит» не є правонаступником «Шахти Розсипнянська № 2» (а.с.24-25).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, згідно даних трудової книжки, з 02 квітня 1973 року по 21 липня 1997 року працював на різних посадах в шахтоуправлінні «Волинське» ДП «Торезантрацит» (а.с.3-5). При цьому, у трудовій книжці відсутні відомості про реорганізацію, ліквідацію підприємства відповідача.

15 березня 2013 року комісією у складі лікаря СЕС, представників відділення ФССНВ України та державного підприємства «Торезантрацит» був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання № 15. В акті зазначено, що у ОСОБА_1 встановлене профзахворювання. Обставинами виникнення профзахворювання визнана робота у шкідливих умовах праці: запиленість та загазованість повітря робочої зони, в тому числі вміст вільного двоокису кремнію, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами. Приписами комісії встановлені заходи для адміністрації підприємства відповідача по покращенню умов праці (а.с.8). У медичному висновку та повідомленні про професійне захворювання також вказане місце останньої роботи позивача - відокремлений підрозділ шахтоуправління «Волинське» державне підприємство «Торезантрацит»(а.с.9-10).

Згідно довідки МСЕК серія 10ААА № 130486 від 26 березня 2013 року, позивачу ОСОБА_1 вперше встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40 (сорок) % та ІІІ група інвалідності безстроково, рекомендоване медикаментозне та санаторне лікування (а.с.3).

Після вперше встановленої втрати працездатності ОСОБА_1 на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не перебував.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно з законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІУ із наступними змінами), КЗпП та інших законодавчих і нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ.

Переліченими законодавчими актами, і зокрема Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику профзахворюванням або нещасним випадком на виробництві.

За змістом статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», право на отримання потерпілим у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Однак, п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзацу четвертого ст. 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст. 28 та частини третьої ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності»в частині вішко-дування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

Відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої діяльності.

Судом встановлено, що позивачу вперше встановлена стійка часткова втрата працездатності по профзахворюванню у розмірі 40 %, що підтверджується відповідним висновком МСЕК. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання зазначене підприємство, де отримане було позивачем захворювання - відокремлений підрозділ шахтоуправління «Волинське» державне підприємство «Торезантрацит», тобто під час роботи у відповідача через небезпечні умови праці.

В результаті професійного захворювання позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через нього він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини свідчать про те, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна. Він визнаний інвалідом. Вказані факти свідчать про наявність у позивача моральних страждань. Тому висновки відповідача про недоведеність цього факту, відсутність причинно-наслідкового зв'язку є безпідставними.

У відповідності до ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд вважає неможливим задовольнити вимоги позивача про стягнення 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки на думку суду, така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності у зв'язку із профзахворюванням.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на наслідки профзахворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 12000 грн., що буде еквівалентом завданим моральним стражданням, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору для даної категорії справ (позов немайнового характеру) з 01 січня 2013 року встановлена у розмірі 114

грн. 70 коп. Тому, в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь УДКС України в м. Торезі.

Керуючись ст.ст. 3,10,15, 60, 79, 197,209,212,214,215,223,233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у відшкодування моральної шкоди суму 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит» на користь Торезького УК (м. Торез) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л. Д. Фролова

Справа № 247/1897/13-ц

2/247/595/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

12 червня 2013 року Торезький міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Фролової Л.Д.,

при секретарі Покусаєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі ч.3 ст.209 ЦПК України, зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потре бою у наведенні доводів розрахунків, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 3,10,15,60, 79,197,209,212,214,215,223,224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у відшкодування моральної шкоди суму 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит» на користь Торезького УК (м. Торез) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 червня 2013 року. Повний текст рішення буде виготовлений 16 червня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.Д. Фролова