Постанова

від 10.06.2013 по справі 2а-1944/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 р. (10:36) Справа №2а-1944/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Компанейцева С.В., довіреність № б/н від 11.09.2012 року,

відповідача - Лук’янець О.Ю., довіреність № 27/10.25 від 25.04.2013 року,

Мешкової В.В., довіреність № 18/9/10-0 від 27.08.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092301 від 13.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Транс-Тур» правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Аланар». Податкові накладні оформлені у відповідності до приписів Податкового кодексу України та засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також, позивач вказав на те, що на час проведення господарських операцій названі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже, мали право на складення податкових накладних. Крім того, позивач зазначив про те, що відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням не може бути підтвердженням нікчемності укладених з ТОВ «Транс-Тур» угод.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби .

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Судова експертна палата».

У зв'язку з призначенням експертизи ухвалою від 27.03.2012 року провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року провадження по справ поновлено з 23.04.2013 року.

Присутній у судовому засіданні 10.06.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено укладення угод з контрагентами ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Аланар», у яких відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, що унеможливлює фактичне здійснення господарської операції.

Відповідачем також було надано суду письмові заперечення на висновок експертизи, де він зазначив про те, що досліджені експертом документи не мають силу первинних внаслідок відсутності фактичного здійснення господарської операції. Відповідач вказав на те, що експертом при проведенні дослідження не враховано той факт, що до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність контрагентів ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Аланар» за юридичною адресою, а також анульовано їх свідоцтва платників на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим у період з 16.12.2011 року по 22.12.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» (код ЄДРПОУ 31091281) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, рп.193.1 ст. 193, п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.1881. ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 70303,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 55651,20 грн., за жовтень 2011 року - 14652,00 грн.

Згідно з даними акту перевірки порушення вимог податкового законодавства виникло внаслідок оподаткування господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Аланар». Так, перевіркою встановлено відсутність ПП «Аланар» за юридичною адресою, що свідчить про неможливість ведення фінансово-господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що у контрагентів відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що також свідчить про неможливість ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі зазначеного вище податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивачем з ПП «Ньютехнолоджи» у вересні 2011 року та ПП «Аланар» у жовтні 2011 року. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж факт здійснення операції не підтверджено, то такі документи не можуть братися до уваги для цілей ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №3181/23-1/31091281 від 29.12.2011 року (т.І а.с.16-31).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 13.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 87879,00 грн., у тому числі 70303,00 грн. за основним платежем та 17576,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість у період з 01.01.2011 року врегульовано нормами розділу V Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п.14.1.191 п.14.1ст. 14 ПК України).

Згідно з п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Аланар», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, у відповідності до наявних в матеріалах справи копій свідоцтв (т.І а.с.134-145) за ТОВ «Транс-Тур» зареєстровані транспортні засоби марки «Богдан» у кількості 12 штук, реєстраційні номери: КР 02973, АК0067АА, АК4909АА, АК4910АА, АК3826АА, АК1627АА, АК0085АА, АК3836 АА, АК 1619 АА, КР02966, АК1628АА, АК6332АА.

З метою здійснення технічного огляду та ремонту, а також миття зазначених вище транспортних засобів ТОВ «Транс-Тур» укладено договори з ПП «Аланар».

Відповідно до умов договору № 65/10 від 30.09.2011 року (т.І а.с.35) ПП «Аланар» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Транс-Тур» (замовник) надати послуги з миття автомобілів, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги.

Ціни та послуги погоджуються сторонами і зазначаються у додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна вартість наданих послуг за цим Договором сторонами не обмежується і визначається відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг. Підписані сторонами акти фіксують кількість та вартість наданих послуг виконавцем протягом попереднього періоду та є підставою для оплати наданих послуг замовником. Оплата послуг здійснюється замовником в безготівковій формі, на підставі виставлених виконавцем рахунків (п.п.2.1, 2.2, 2.5, 2.6 Договору № 65/10 від 30.09.2011 року).

Крім того, 30.09.2011 між ПП «Аланар» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) укладено договір № 66/10 про надання послуг з технічного огляду та ремонту автомобілів (т.І а.с.37). Згідно з п.1.3 цього Договору перелік послуг, їх вартість і порядок оплати, а також перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу, вказуються у нарядах-замовленнях. Підставою для оплати замовником послуг з ремонту є підписаний сторонами наряд-замовлення та/або акт виконаних робіт (наданих послуг) і виставлений виконавцем рахунок.

На виконання умов договору № 66/10 від 30.09.2011 року на підставі нарядів-замовлень від 30.09.2011 року (т.І а.с.113-124) ПП «Аланар» надані послуги з технічного обслуговування автомобілів позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 133 від 10.10.2011 року (т.І а.с.46).

Згідно названих вище нарядів-замовлень та акту здачі-приймання робіт загальна вартість наданих ПП «Аланар» послуг з технічного обслуговування автомобілів становить 23112,00 грн.

Виконання ПП «Аланар» умов договору № 65/10 від 30.09.2011 року щодо надання послуг з мийки транспортних засобів підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 132 від 10.10.2011 року (т.І а.с.45). Згідно названого акту вартість наданих ПП «Аланар» послуг з автомийки становить 64800,00 грн.

На оплату послуг ПП «Аланар» були виписані рахунки № 65/10 від 30.09.2011 року на суму 64800,00 грн., з них ПДВ - 10800,00 грн., та №66/10 від 30.09.2011 року на суму 23112,00 грн., з них ПДВ - 3852,00 грн.(т.І а.с.177,179).

Оплату по рахункам позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 444 від 10.10.2011 року та №445 від 10.10.2011 року (т.І а.с.176, 178), а також випискою по особовому рахунку ТОВ «Транс-Тур» у ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» (т.І а.с.175).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Аланар» для цілей господарської діяльності у жовтні 2011 року та проведено оплату їх вартості в сумі 87912,00 грн., у тому числі ПДВ 14652,00 грн., що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Факт отримання позивачем послуг від ПП «Аланар» у жовтні 2011 року, їх оплату та використання у господарській діяльності також підтверджено Висновком ТОВ «Судова експертна палата» № 116-06/04 від 25.03.2013 року, що складений за наслідками проведеного експертного дослідження по матеріалам справи №2а-1944/12/0170/5 (т.І а.с.84-102).

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведених господарських операцій ПП «Аланар» були виписані податкові накладні (т.І а.с.41-42):

№64 від 10.10.2011 року на суму 64800,00 грн., з них ПДВ - 10800,00 грн.,

№65 від 10.10.2011 року на суму 23112,00 грн., з них ПДВ - 3852,00 грн.

Згідно з положеннями п.201.8 ст. 200 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.п.201.9-201.10 ст. 200 ПК України).

Судом перевірено наявність у ПП «Аланар» права на складання податкових накладних та встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом серії А00№642693 від 19.01.2010 року Приватне підприємство «Аланар» зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як юридична особа (т.І а.с.207).

ПП «Аланар» 20.01.2010 року взято на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Керчі АР Крим за №15833, про що свідчить довідка № 18 від 20.01.2010 року (т.І а.с.208). ПП «Аланар» 23.02.2010 року зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно із свідоцтвом №100271139 (т.І а.с.208).

Таким чином, ПП «Аланар» є суб'єктом господарювання, юридичною особою з відповідними правами та обов'язками, встановленими нормами законодавства, у тому числі щодо права укладати від свого імені правочини.

Відносно посилання відповідача на те, що до єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про відсутність платника за місцем знаходження, а також анулювання свідоцтва платника ПДВ №100271139 від 18.02.2010 року суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців представляє собою засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

При цьому під місцезнаходженням юридичної особи слід розуміти адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.07.2011 року Приватне підприємство «Аланар» зареєстроване за адресою: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Єрьоменко, буд. 7-к, каб.1 (дана адреса також вказана у податкових накладних від 10.10.2011 року № 64 та №65).

Відомості щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою внесені до Єдиного державного реєстру 11.10.2011 року, тобто вже після здійснення правочину між ПП «Аланар» та ТОВ «Транс-Тур» (т.Іа.с.216).

Крім того, суд зазначає, що рішення № 28/29-0 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Аланар» було прийнято податковим органом також вже після здійснення правочину між ПП «Аланар» та ТОВ «Транс-Тур» (т.Іа.с.217-218).

За таких умов, податкові накладні, складені ПП «Аланар» на адресу ТОВ «Транс-Тур», є такими, що оформлені належним чином та повністю відповідають вимогам п.201. 1 ст. 201 ПК України, що дає позивачу право формування на їх підставі податкового кредиту.

Враховуючи зазначене вище, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 14652,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Аланар».

До того ж, суд зазначає, листом від 31.10.2011 року № 102 позивачем повідомлено ПП «Аланар» про розірвання договорів № 65/10 від 30.09.2011 року та № 66/10 від 30.09.2011 року в односторонньому порядку у зв'язку з отриманням відомостей про позбавлення підприємства статусу платника податку на додану вартість (т.ІІ а.с.3).

Що стосується висновків перевірки відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи», то суд зазначає наступне.

Між ПП «Ньютехнолоджи» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) 19.09.2011 року було укладено договір № 286/11 (т.І а.с.38) про надання послуг з автомийки.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи з миття транспортних засобів, належних замовнику. Замовник зобов'язується прийняти та оплати роботи. Вартість послуг розраховується щомісячно, виходячи з ціни 180 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) за одну послугу з миття одиниці транспортного засобу (2160,00 грн. за 12 транспортних засобів). Оплата вказаних послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок виконавця (п.п.1.1, 1.2, 1.4, 3.1 Договору).

Крім того, 19.09.2011 року між ПП «Ньютехнолоджи» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) укладено договір № 287/11 про надання послуг (т.І а.с.39). Відповідно до умов названого договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати комплекс послуг з технічного обслуговування автотранспорту, що належить замовнику. Замовник зобов'язується оплати ці послуги. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється підписанням акту у двосторонньому порядку. Надання передбачених Договором послуг оплачується замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів в сумі згідно підписаному обома сторонами акта виконаних робіт (п.п.1.1, 1.2, 3.1, 3.3 Договору).

На виконання умов договору № 286/11 від 19.09.2011 року ПП «Ньютехнолоджи» надані послуги з автомийки транспортних засобів, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 158 від 30.09.2011 року (т.І а.с.47).

Згідно названого акту здачі-приймання робіт загальна вартість наданих ПП «Ньютехнолоджи» послуг з мийки транспортних засобів становить 64800,00 грн.

Виконання ПП «Ньютехнолоджи» умов договору № 287/11 від 19.09.2011 року щодо надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 159 від 30.09.2011 року (т.І а.с.48), а також переліком виконаних робіт з періодичного технічного обслуговування, який є додатком до акту № 159 від 30.09.2011 року (т.І а.с.49-52). Згідно названих документів вартість отриманих позивачем послуг від ПП «Ньютехнолоджи» послуг становить 269107,20 грн.

Часткова оплата позивачем послуг, отриманих від ПП «Ньютехнолоджи», на суму 24116,00 грн., в тому числі ПДВ - 4019,33 грн., підтверджується платіжним дорученням № 514 від 12.12.2011 року (т.І а.с.34).

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю за вересень 2011 сальдо на кінець звітного періоду по кредиту рахунку 631 по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» становить 333907,20 грн.

Вказані дані також встановлені Висновком ТОВ «Судова експертна палата» № 116-06/04 від 25.03.2013 року, що складений за наслідками проведеного експертного дослідження по матеріалам справи №2а-1944/12/0170/5 (т.І а.с.84-102).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Ньютехнолоджи» для цілей господарської діяльності у вересні 2011 року, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

За наслідками проведених господарських операцій ПП «Ньютехнолоджи» було виписано податкові накладні (т.І а.с.43-44):

№469 від 30.09.2011 року на суму 64800,00 грн., у тому числі ПДВ - 10800,00 грн.,

№470 від 30.09.2011 року на суму 269107,20 грн., у тому числі ПДВ - 44851,20 грн.

Судом перевірено наявність у ПП «Ньютехнолоджи» права на складання податкових накладних та встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом серії А00№642692 від 19.01.2010 року Приватне підприємство «Ньютехнолоджи» зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як юридична особа (т.І а.с.234).

ПП «Ньютехнолоджи» 20.01.2010 року взято на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Керчі АР Крим за №15834, про що свідчить довідка № 19 від 20.01.2010 року (т.І а.с.235). ПП «Ньютехнолоджи» 23.02.2010 року зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно із свідоцтвом №100271137 (т.І а.с.235).

Таким чином, ПП «Ньютехнолоджи» є суб'єктом господарювання, юридичною особою з відповідними правами та обов'язками, встановленими нормами законодавства, у тому числі щодо права укладати від свого імені правочини.

Відносно посилання відповідача на те, що до єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про відсутність платника за місцем знаходження, а також анулювання свідоцтва платника ПДВ №100271137 суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.07.2011 року Приватне підприємство «Ньютехнолоджи» зареєстроване за адресою: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Єрьоменко, буд. 7-к, каб.1 (дана адреса також вказана у податкових накладних від 30.09.2011 року № 469 та №470).

Відомості щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою внесені до Єдиного державного реєстру 11.10.2011 року, тобто вже після здійснення правочину між ПП «Ньютехнолоджи» та ТОВ «Транс-Тур» (т.Іа.с.240).

Крім того, суд зазначає, що рішення № 29/29-0 від 13.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Ньютехнолоджи» було прийнято податковим органом також вже після здійснення правочину між ПП «Ньютехнолоджи» та ТОВ «Транс-Тур» (т.Іа.с.241-242).

За таких умов, податкові накладні, складені ПП «Ньютехнолоджи» на адресу ТОВ «Транс-Тур», є такими, що оформлені належним чином та повністю відповідають вимогам п.201. 1 ст. 201 ПК України, що дає позивачу право формування на їх підставі податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає, листом від 30.09.2011 року № 101 позивачем повідомлено ПП «Ньютехнолоджи» про відмову від подальшого співробітництва у зв'язку з тим, що запропонована вартість послуг, які надаються підприємством, є неприйнятною (т.ІІ а.с.8).

Як зазначалось вище, оплату за отримані від ПП «Ньютехнолоджи» послуги позивачем було проведено не у повному обсязі.

У відповідності до з п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, податкова накладна складається не тільки у випадку повної оплати вартості послуг, а й у випадку проведення часткової оплати.

При цьому, датою виникнення права на податковий кредит у відповідності до положень п.198.2 ст. 198 ПК України є дата тієї події, що відбулася раніше: це або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит датою першої з подій, а саме датою отримання податкових накладних від ПП «Ньютехнолоджи» у вересні 2011 року на суму 55651,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд також виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств. За наслідками здійснених правочинів позивачем було визначено суму витрат, які враховуються при визначення об'єкту оподаткування. При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів правомірність формування позивачем витрат за наслідками правочинів, здійснених з контрагентами КП «Аланар» та ПП «Ньютехнолоджи».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Аланар» і ПП «Ньютехнолоджи»» є нікчемними, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Аланар» та ПП «Ньютехнолоджи».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000092301 є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Позивачем у справі були заявлені майнові вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000092301 на суму 87879,00 грн.

Таким чином, сума судового збору за подання даного адміністративного позову становить 1% від розміру заявлених майнових вимог, що в грошовому еквіваленті складає 878,79 грн.

В якості доказів сплати судового збору позивачем суду були надані квитанція №2899.276.1 від 10.02.2012 року на суму 32,19 грн. та платіжне доручення № 41 від 13.02.2012 року на суму 847,00 грн.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір пропорційно сумі заявлених та задоволених майнових вимог у розмірі 878,79 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 17.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.01.2012 року №0000092301.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 878,79 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.