Постанова

від 03.12.2013 по справі 2а-1944/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1944/12/0170/5

03.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-1944/12/0170/5 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 10.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Тур" (вул. Шкільна, 1,м.Мазанка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2,м.Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Тур" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.01.2012 року №0000092301; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 878,79 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 03.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 13.01.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092301, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 87879,00 грн., у тому числі 70303,00 грн. за основним платежем та 17576,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 29.12.2011 №3181/23-1/31091281 документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» (код ЄДРПОУ 31091281) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.44.1 ст.44, рп.193.1 ст. 193, п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.1881. ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 70303,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 55651,20 грн., за жовтень 2011 року - 14652,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 між ПП «Аланар» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) укладено договір № 66/10 про надання послуг з технічного огляду та ремонту автомобілів (т.І а.с.37). Згідно з п.1.3 цього Договору перелік послуг, їх вартість і порядок оплати, а також перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу, вказуються у нарядах-замовленнях. Підставою для оплати замовником послуг з ремонту є підписаний сторонами наряд-замовлення та/або акт виконаних робіт (наданих послуг) і виставлений виконавцем рахунок.

На виконання умов договору № 66/10 від 30.09.2011 року на підставі нарядів-замовлень від 30.09.2011 року (т.І а.с.113-124) ПП «Аланар» надані послуги з технічного обслуговування автомобілів позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 133 від 10.10.2011 року (т.І а.с.46).

Згідно названих вище нарядів-замовлень та акту здачі-приймання робіт загальна вартість наданих ПП «Аланар» послуг з технічного обслуговування автомобілів становить 23112,00 грн.

Виконання ПП «Аланар» умов договору № 65/10 від 30.09.2011 року щодо надання послуг з мийки транспортних засобів підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 132 від 10.10.2011 року (т.І а.с.45). Згідно названого акту вартість наданих ПП «Аланар» послуг з автомийки становить 64800,00 грн.

На оплату послуг ПП «Аланар» були виписані рахунки № 65/10 від 30.09.2011 року на суму 64800,00 грн., з них ПДВ - 10800,00 грн., та №66/10 від 30.09.2011 року на суму 23112,00 грн., з них ПДВ - 3852,00 грн.(т.І а.с.177,179).

Оплату по рахункам позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 444 від 10.10.2011 року та №445 від 10.10.2011 року (т.І а.с.176, 178), а також випискою по особовому рахунку ТОВ «Транс-Тур» у ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» (т.І а.с.175).

Тобто, позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Аланар» для цілей господарської діяльності у жовтні 2011 року та проведено оплату їх вартості в сумі 87912,00 грн., у тому числі ПДВ 14652,00 грн., що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Факт отримання позивачем послуг від ПП «Аланар» у жовтні 2011 року, їх оплату та використання у господарській діяльності також підтверджено Висновком ТОВ «Судова експертна палата» № 116-06/04 від 25.03.2013 року, що складений за наслідками проведеного експертного дослідження по матеріалам справи №2а-1944/12/0170/5 (т.І а.с.84-102).

Згідно з п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме: №64 від 10.10.2011 на суму 64800,00 грн., з них ПДВ - 10800,00 грн., №65 від 10.10.2011 на суму 23112,00 грн., з них ПДВ - 3852,00 грн.(т.І а.с.41-42).

Окрім того, ПП «Аланар» є суб'єктом господарювання, юридичною особою з відповідними правами та обов'язками, встановленими нормами законодавства, у тому числі щодо права укладати від свого імені правочини.

Стосовно висновків перевірки відносно завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи», то колегія суддів зазначає, що між ПП «Ньютехнолоджи» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) 19.09.2011 укладено договір № 286/11 (т.І а.с.38) про надання послуг з автомийки.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи з миття транспортних засобів, належних замовнику. Замовник зобов'язується прийняти та оплати роботи. Вартість послуг розраховується щомісячно, виходячи з ціни 180 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) за одну послугу з миття одиниці транспортного засобу (2160,00 грн. за 12 транспортних засобів). Оплата вказаних послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок виконавця (п.п.1.1, 1.2, 1.4, 3.1 Договору).

Також, 19.09.2011 між ПП «Ньютехнолоджи» (виконавець) та ТОВ «Транс-Тур» (замовник) укладено договір № 287/11 про надання послуг (т.І а.с.39). Відповідно до умов названого договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати комплекс послуг з технічного обслуговування автотранспорту, що належить замовнику. Замовник зобов'язується оплати ці послуги. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється підписанням акту у двосторонньому порядку. Надання передбачених Договором послуг оплачується замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів в сумі згідно підписаному обома сторонами акта виконаних робіт (п.п.1.1, 1.2, 3.1, 3.3 Договору).

На виконання умов договору № 286/11 від 19.09.2011 ПП «Ньютехнолоджи» надані послуги з автомийки транспортних засобів, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 158 від 30.09.2011 року (т.І а.с.47).

Згідно акту здачі-приймання робіт загальна вартість наданих ПП «Ньютехнолоджи» послуг з мийки транспортних засобів становить 64800,00 грн.

Виконання ПП «Ньютехнолоджи» умов договору № 287/11 від 19.09.2011 щодо надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 159 від 30.09.2011 року (т.І а.с.48), а також переліком виконаних робіт з періодичного технічного обслуговування, який є додатком до акту № 159 від 30.09.2011 року (т.І а.с.49-52). Згідно названих документів вартість отриманих позивачем послуг від ПП «Ньютехнолоджи» послуг становить 269107,20 грн.

Часткова оплата позивачем послуг, отриманих від ПП «Ньютехнолоджи», на суму 24116,00 грн., в тому числі ПДВ - 4019,33 грн., підтверджується платіжним дорученням № 514 від 12.12.2011 року (т.І а.с.34).

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю за вересень 2011 сальдо на кінець звітного періоду по кредиту рахунку 631 по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» становить 333907,20 грн.

Вказані дані також встановлені Висновком ТОВ «Судова експертна палата» № 116-06/04 від 25.03.2013 року, що складений за наслідками проведеного експертного дослідження по матеріалам справи №2а-1944/12/0170/5 (т.І а.с.84-102).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Ньютехнолоджи» для цілей господарської діяльності у вересні 2011 року, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

За наслідками проведених господарських операцій ПП «Ньютехнолоджи» було виписано податкові накладні№469 від 30.09.2011 на суму 64800,00 грн., у тому числі ПДВ - 10800,00 грн., №470 від 30.09.2011 на суму 269107,20 грн., у тому числі ПДВ - 44851,20 грн. (т.І а.с.43-44):

Враховуючи, що датою виникнення права на податковий кредит у відповідності до положень п.198.2 ст. 198 ПК України є дата тієї події, що відбулася раніше: це або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, позивачем правомірно сформовано податковий кредит датою першої з подій, а саме датою отримання податкових накладних від ПП «Ньютехнолоджи» у вересні 2011 року на суму 55651,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та: ПП «Аланар» і ПП «Ньютехнолоджи»» через наступне.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Аланар» та ПП «Ньютехнолоджи».

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 2а-1944/12/0170/5 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 2а-1944/12/0170/5 змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тур» (ЄДРПОУ 31091281, вул. Шкільна, 1,м.Мазанка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530) 878,79 грн. (вісімсот сімдесят вісім грн. сімдесят дев'ять коп.) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 2а-1944/12/0170/5 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко