Постанова

від 17.06.2013 по справі 825/2079/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2079/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного комунального підприємства «Комунальний ринок» до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2013 року ДКП «Комунальний ринок» звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, в якому просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Романченко Ю.В. відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 37682715 від 07.05.2013 року та стасувати її.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про стягнення виконавчого збору № 37682715 від 07.05.2013 року винесена безпідставно і тому підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець не вчиняв будь-яких дій примусового характеру, направлених на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності, просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на обставини викладені в запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності та зазначив, що заборгованість відповідно до виконавчого листа № 825/587/13-а від 17.04.2013 року, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ДКП «Комунальний ринок» боргу в розмірі 57088,46 грн. боржником сплачена 08.05.2013 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою від 25.04.2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Романченко Ю.В. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 825/587/13-а від 17.04.2013 року, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ДКП «Комунальний ринок» боргу в розмірі 57088,46 грн. (а.с.6).

У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Вказана постанова направлена на адресу позивача 29.04.2013 року та отримана останнім 08.05.2013 року, що підтверджується витягом з розносної книги місцевої кореспонденції, яка міститься в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

08.05.2013 року позивачем перераховано суму боргу в розмірі 57088,46 грн. на рахунок УПФУ в м. Ніжин, що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 08.05.2013 року (а.с.9).

Разом з тим, 07.05.2013 року (до отримання ДКП «Комунальний ринок» постанови про відкриття виконавчого провадження) головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Романченко Ю.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ДКП «Комунальний ринок» у розмірі 5708,85 грн. (а.с.7).

Позивач не погоджується з діями та рішенням відповідача.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з положеннями частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З матеріалів виконавчого провадження суд не вбачає, які саме заходи примусового характеру, визначені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження», були вчинені державним виконавцем.

Позивачем перерахована сума боргу - 08.05.2013 року, тобто в той же день, як отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується записом в розносній книзі для місцевої кореспонденції за №2378 (а.с.31).

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови не врахував, що ДКП «Комунальний ринок» самостійно виконало рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору № 37682715 від 07.05.2013 року передчасно, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови суд зазначає таке.

Фактично вказані дії відповідача виразились у прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.2013 року та жодних інших негативних наслідків для позивача не спричинили.

Оскільки постанову № 37682715 від 07.05.2013 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 5708,85 грн. суд скасував, то в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача, які полягали в прийнятті зазначеного рішення, необхідно відмовити.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного комунального підприємства «Комунальний ринок», - задовольнити частково.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 37682715 від 07.05.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38154398) на користь Державного комунального підприємства «Комунальний ринок» (р/р 10029051401612 в ЧРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернігів, МФО 353586, код 22825528) судові витрати в розмірі 17,20 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко