Рішення

від 04.06.2013 по справі 4/152-16/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/152-16/403 04.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 20966917,84 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Лебедєв Ю.В. за дов., Костогриз О.В. за дов.

Від відповідача: Святюк С.П. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2003 року Державне комунальне підприємство газового господарства "Київгаз" (далі -ДКП „Київгаз") звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" (далі - АЕК „Київенерго") 20 966 917, 84 грн. заборгованості з оплати вартості послуг з транспортування природного газу, наданих позивачем у період з червня по грудень 2002 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2003 № 02-2-4/10610 на підставі п.3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ДКП „Київгаз" до АЕК „Київенерго" про стягнення 20 966 917, 84 грн. повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2004, ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.07.2003 № 02-2-4/10610 скасовано.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2004 порушено провадження у справі № 4/152 та призначено справу до розгляду на 28.04.2004.

У судовому засіданні, що відбулося 28.04.2004, позивач уточнив суму заборгованості за період з червня по грудень 2002 року, а саме просив стягнути з відповідача 20 044 479, 49 грн. боргу.

В період перебування справи № 4/152 на розгляді в апеляційній та касаційних інстанціях у позивача змінилася організаційно-правова форма господарювання: на підставі рішення від 27.10.2003 № 329 ДКП „Київгаз" реорганізовано шляхом перетворення державного комунального підприємства у відкрите акціонерне товариство.

У судовому засіданні, що відбулося 19.05.2004, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 20 044 479, 49 грн. боргу, а також 1 443 202, 20 грн. пені, 2 124 714, 83 грн. інфляційних нарахувань та 759 492, 89 грн. трьох відсотків річних.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, про що винесені ухвали суду.

22.07.2004 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 12 049 903, 15 грн. боргу, а також 1 554 437, 51 грн. інфляційних нарахувань та 529 864, 00 грн. трьох відсотків річних.

Суддя Ярмак О.М. відповідно до резолюції прийняла справу № 4/152 для подальшого розгляду. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2004 справі № 4/152 присвоєно № 4/152-16/403, а її розгляд призначено на 18.08.2004.

24.09.04 внаслідок надходження касаційної скарги відповідача на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2004 справа була скерована до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2004 відмовлено відповідачу у відновленні строку на оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2004, а касаційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду України від 13.01.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 11.11.2004.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2005 справу призначено до розгляду на 01.03.2005р.

У судовому засіданні 01.03.2005, представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 14 767 077, 76 грн. заборгованості за транспортування природного газу в червні - грудні 2002 року з урахуванням інфляційних втрат за період з вересня 2002 року по січень 2005 року (в тому числі 12 049 903, 15 грн. основного боргу), а також 1 004 151, 67 грн. річних нарахованих за період з 11.08.2002 р. по 28.02.2005 р.

Ухвалою суду від 16.03.2005р. було зупинено провадження у справі № 4/152-16/403 до остаточного вирішення справ № 19/75, № 14/52, № 43/955.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2013 поновлено провадження у справі № 4/152-16/403 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. у справі № 4/152-16/403, у зв'язку із зміною організаційно-правових форм позивача та відповідача визнано належним позивачем у справі вважати - Публічне акціонерне товариство "Київгаз", належним відповідачем - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

14.05.2013 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що нарахування позивача погашені відповідачем, тобто основний борг відсутній, та просить стягнути з відповідача 2717174,61 грн. інфляційних втрат та 1004151,67 грн. річних, заявлених в заяві про уточнення розміру позовних вимог від 01.03.2005 р. Вказана заява судом прийнята.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012р., про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у письмових поясненнях на заяву про зменшення позовних вимог вказує про погашення основного боргу та просить припинити провадження у справі та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2002р. між ДКП «Київгаз», правонаступником якого є позивач та АК «Київенерго» (замовник), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір № 35-02 на транспортування природного газу, за умовами якого ДКП «Київгаз» надав послуги з транспортування природного газу, який належить замовнику від ГРС магістрального газопроводу по газовим мережам міста до ГРП замовника, а замовник - зобов'язувався оплатити ДКП «Київгаз» вартість наданих послуг з транспортування природного газу згідно умов, передбачених договором.

Умовами договору сторони погодили умови транспортування газу, обов'язки сторін та порядок здійснення розрахунків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що природний газ був використаний відповідачем, як постачальником комунальних послуг для потреб населення.

Згідно наданого позивачем розрахунку та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.05.2013р. позивач просить стягнути з відповідача 2 717 174,61 грн. інфляційних втрат та 1004151,67 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості, яка виникла за транспортування позивачем природного газу у 2002 році.

Судом встановлено, що розрахунок суми інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних згідно з розрахунком позивача, зроблено позивачем за період з вересня 2002 року по січень 2005 року та щодо нарахування річних за період з 11.08.2002 р. по 28.02.2005 р., тобто у тому числі за період, коли був чинний ЦК УРСР.

Статтею 214 ЦК УРСР передбачено відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.99 N 1136-XIV, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Відповідно ч. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та не доведеністю.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 14.06.2013р.