Постанова

від 12.06.2013 по справі 905/1501/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2013р. справа № 905/1501/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колядко Т.М.

суддів Бойченко К.І., Скакуна О.А.

за участю представників:

від позивача: Черкасова О.С. за довіреністю б/н від 04.02.2013р.

від відповідача: Коцуренко О.Ю. за довіреністю № 16 від 30.04.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р.

по справі № 905/1501/13-г (суддя Риженко Т.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Главкондитер» м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» м. Донецьк

про стягнення 62078,76грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області (суддя Риженко Т.М.) рішенням від 16.04.2013р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Главкондитер» м. Харків (далі - ТОВ «Главкондитер») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» м. Донецьк (далі - ТОВ «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова») заборгованість у сумі 62078,76грн. та судовий збір у сумі 1720,50грн., з посиланням на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. по справі № 905/1501/13-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що спірний договір діє із Протоколом узгодження розбіжностей (далі - Протокол), однак позивач не підписав та не повернув відповідачу примірник підписаного Протоколу, а оскільки останній є невід'ємною частиною договору дистриб'юції № 17/11.12 від 22.11.2012р. та вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом дії спірного договору, у зв'язку з чим слід вважати, що договір № 17/11.12 від 22.11.2012р. є неукладеним.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що товар не користується попитом у споживачів, тому вирішується питання щодо повернення товару в повному обсязі згідно пункту 4.7. договору.

Позивач рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. по справі № 905/1501/13-г вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До апеляційної скарги додано додаткові документи - листи № 7 від 20.03.2013р. та № 12 від 11.04.2013р., але оскільки відповідачем не дотримано вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та не заявлено відповідного клопотання, апеляційний суд повертає зазначені листи, які додані до апеляційної скарги останньому.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ТОВ «Главкондитер» м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 62078,76грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором дистриб'юції № 17/11.12 від 22.11.2012р. щодо оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2012р. між ТОВ «Главкондитер» (Постачальник) та ТОВ «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» (Дистриб'ютор) був укладений договір дистриб'юції № 17/11.12 (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти Дистриб'ютору продукти харчування (далі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Дистриб'ютор зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

Згідно п. 1.2 договору місцем поставки товару є склад Дистриб'ютора. Доставка товару до місця поставки здійснюється за рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 1.3 договору строк поставки, асортимент та ціну на кожну окрему партію попередньо узгоджується сторонами через торгового представника Постачальника.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що ціни на товари, які поставляються за даним договором, зазначені у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо порядку виконання договору Постачальник зобов'язаний передавати Дистриб'ютору товар партіями та у строки, кількості та асортименті (номенклатурі), узгодженими сторонами у замовленні; Дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману за накладною партію товару з відстроченням платежу протягом 70 календарних днів. Розрахунок здійснюється в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок Постачальника (п.п. 2.1., 2.2 договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. (п. 7.1 Договору).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 62078,76грн., що підтверджується видатковими накладними: № Г000000062 від 23.11.2012р. на суму 29484,00грн., № Г000000067 від 05.12.2012р. на суму 29301,48грн. та № Г000000069 від 11.12.2012р. на суму 3293,28грн.

Зазначені накладні підписані та завірені печатками з обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, товар отримано відповідачем на підставі генеральної довіреності від 03.12.2012р. (а.с. 10).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього склала 62078,76грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Главкондитер" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 62078,76грн., оскільки останній не надав суду доказів щодо оплати поставленого йому товару. Відповідач не спростовує отримання товару на зазначену у позові суму. Крім того, підписав акт звірки за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. на зазначену суму (а.с. 11).

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що договір дистриб'юції № 17/11.12 від 22.11.2012р. є неукладеним, оскільки примірник Протоколу узгодження розбіжностей до договору дистриб'юції № 17/11.12 від 22.11.2012р., який є невід'ємною частиною даного договору, не підписаний з боку позивача та не повернутий відповідачу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків, викладених в рішенні суду.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарський кодекс України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи, договір дистриб'юції № 17/11.12 від 22.11.2012р. підписаний сторонами та містить застереження щодо "дії договору з Протоколом узгодження розбіжностей".

Згідно п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Оскільки позивачем надано суду протокол узгодження розбіжностей до договору № 17/11.12 від 22.11.2012р., підписаний сторонами, а також враховуючи, що договір сторонами виконувався, доводи заявника апеляційної скарги щодо неукладеності договору є безпідставними.

Згідно п. 2.2. договору Дистриб'ютор зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриману по накладній партію товару з відстрочкою платежу протягом 70 календарних днів. Розрахунок здійснюється в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок Постачальника.

В узгодженій в Протоколі редакції зазначеного пункту сторони уточнили, що відстрочення платежу 70 календарних днів з моменту передачі відповідної партії товару Дистриб'ютору.

Таким чином, посилання відповідача на невизначеність строку оплати не ґрунтується на умовах договору.

Посилання заявника апеляційної скарги на розгляд питання щодо повернення товару, який не користується попитом у споживачів, є недоведеними. Будь-яких доказів відповідного звернення до позивача суду не надано.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог є таким, що ґрунтується на матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. по справі № 905/1501/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу Нова» м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2013р. по справі № 905/1501/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді К.І. Бойченко

О.А. Скакун

Надрук.: 5 прим.

1.Позивачу

2.Відповідачу

3.У справу

4.ДАГС

5.г/с Дон. обл.