Постанова

від 30.04.2013 по справі 810/1330/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2013 року 810/1330/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представників позивача: Коновальчука А.Л., Бучинського О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» до про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 07.11.2012 № 0000592301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 324209 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81053 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 30 квітня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення представнику відповідача судової повістки (т. 1 а.с. 148).

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» (ідентифікаційний код 36964442, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 8, офіс 5-А) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 04.03.2010 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 733629 (т.1 а.с. 15).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, іншими машинами та устаткуванням, посередництвом у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізованою оптовою торгівлею та іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного управління регіональної статистики серії АА № 640323 (т. 1 а.с. 17).

Судом встановлено, що у жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маркет-Про» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.10.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за жовтень-грудень 2011 року на суму 324209 грн. 67 коп. у зв'язку з виконанням правочину з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» послуг, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року на суму 324209 грн. 67 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.11.2012 № 0000592301, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 405262 грн. 00 коп., з яких: 324209 грн. 00 коп. - за основним платежем; 81053 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби у Київській області від 18.01.2013 № 108/10/10-206/790 та Державної податкової служби України від 20.02.2013 № 2620/6/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 07.11.2012 № 0000592301- без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, податковим кредитом в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року на суму 324209 грн. 67 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товару (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у жовтні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» договір від 04.10.2011 № 04/10-ПНР, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем роботи зі зборки сільськогосподарської техніки та пусконалагоджувальних робіт зібраної сільськогосподарської техніки, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

У свою чергу, шляхом підписання додатків до вказаного договору № 1 від 04.10.2011, № 2 від 04.10.2011, № 3 від 14.10.2011, № 4 від 17.10.2011, № 5 від 21.10.2011, № 6 від 07.11.2011, № 7 від 14.11.2011, № 8 від 01.12.2011, № 9 від 08.12.2011, № 10 від 15.12.2011, № 11 від 27.12.2011 позивач та його контрагент узгодили детальний перелік, обсяг, опис та вартість робіт, пов'язаних зі зборкою сільськогосподарської техніки, монтажу, випробувальними та пусконалагоджувальними роботами зібраної сільськогосподарської техніки, упаковкою, маркуванням, доставкою та передпродажною підготовкою товарів тощо.

На виконання умов договору від 04.10.2011 № 04/10-ПНР та додатків до нього, у жовтні-грудні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МП- 000183 від 21.10.2011, № МП-000173 від 21.10.2011, № МП-000092 від 30.11.2011, №МП-000024 від 06.12.2011, № МП-000057 від 20.12.2011, № МП-000086 від 30.12.2011, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» роботи, пов`язані: з упаковкою, маркуванням, доставкою та передпродажною підготовкою товарів, а саме: ігрових боксів-студій DH-668 TM DANCE HEADS, ігрових боксів DH-828 з набором для друку, ігрової студії «Відео Флаер»; монтажем, зборкою, випробувальними та пусконалагоджувальними роботами зібраної техніки, а саме: навісної дискової борони Catros 6001-2, причіпного розподільника міндобрив ZG-B 8200 UH, насосів SULZER, сироповарки Choteborske stojirny виробництва Чехії, навісної дискової борони Amazone Catros 6001-2, устаткування по насінній підготовці PETKUS в комплектації з решетами, оприскувачів UG 3000 Spesial, 24 м в комплекті з розпилювачем рідких мінеральних добрив, очисного устаткування PETKUS на загальну суму 1945258 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 324209 грн. 67 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» у жовтні-грудні 2011 року виписано податкові накладні № 173 від 21.10.2011 на суму 24250 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4041 грн. 67 коп., № 183 від 21.10.2011 на загальну суму 132408 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22068 грн. 00 коп., № 92 від 30.11.2011 на суму 294000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 49000 грн. 00 коп., № 24 від 06.12.2011 на суму 572400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 95400 грн. 00 коп., № 57 від 20.12.2011 на загальну суму 495000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 82500 грн. 00 коп. та № 86 від 30.12.2011 на суму 427200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 71200 грн. 00 коп.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» роботи (послуги) проведено позивачем у період листопад 2011 року - травень 2012 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи.

Податок на додану вартість у загальному розмірі 324209 грн. 00 коп., сплачений у складі ціни придбаних у його контрагента послуг, включено позивачем до складу податкового кредиту підприємства за жовтень-грудень 2011 року.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що під час проведення контролюючого заходу податковим органом не ставилось під сумнів, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: акти здачі прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника робіт (послуг).

Так, згідно відомостей, отриманих посадовими особами відповідача від Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби, на податковому обліку якої перебуває контрагент позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» використовує у своїй діяльності суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме: Приватне підприємство «Сочі-М».

Крім того, за поясненнями директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» Попової К.П., вона не має жодного відношення до створення вказаного підприємства та подальшого ведення ним фінансово - господарської діяльності.

В той же час, вказаний суб`єкт господарювання відсутній за юридичною адресою та не має достатніх виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників, офісних і складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2011 року на підставі нікчемного правочину, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про», а тому податковий кредит позивача підлягає коригуванню у сторону зменшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з вказаним вище контрагентом, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податковими накладними, банківськими виписками тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналогічні за змістом положення викладені також у чинному з 16.12.2011 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Враховуючи, що у період виконання вказаного вище господарського зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у цей період не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів (послуг).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарською операцією, вчиненою позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про», за результатами здійснення якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» на користь позивача робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем виконаних Товариством з обмеженою відповідністю «Маркет-Про» послуг свідчать також складені сторонами правочинів акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження тощо.

Крім того, під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» послуг із господарською діяльністю позивача, судом встановлено, що надані контрагентом позивача роботи використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» у ході виконання ним власних господарських зобов'язань щодо постачання товарно-матеріальних цінностей на користь: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоком», Товариства з обмеженою відповідальністю «А.С.М.», Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 відповідно до умов укладених договорів (контрактів).

Подальший продаж вказаних товарно-матеріальних цінностей контрагентам позивача підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому - передачі сільськогосподарської техніки, актами про проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання персоналу, видатковими накладними, актами прийому-передачі обладнання тощо, складеними позивачем на підтвердження виконання власних зобов`язань за умовами договорів (контрактів) про надання (постачання) товарів (послуг).

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» робіт та послуг, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, іншими машинами та устаткуванням, посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Вказані обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет - Про» послуг, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Пояснення громадянки Попової К.П., які, на думку податкового органу, є доказом відсутності у Товариства з обмеженою відповідністю «Маркет-Про» господарських взаємовідносин з позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Крім того, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про» з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з Приватним підприємством «Сочі-М», суд вважає такими, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Про», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявлену позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2011 року.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 07.11.2012 №0000592301, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 405262 грн. 00 коп., з яких: 324209 грн. 00 коп. - за основним платежем; 81053 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представником позивача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4052 грн. 62 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 07.11.2012 № 0000592301, - визнати протиправним та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4052 (чотири тисячі п'ятдесят дві) грн. 62 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 7 травня 2013 року.