Постанова

від 22.04.2013 по справі 801/2231/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 р. 16:17 Справа №801/2231/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представників позивача - Долгополової Наталії Анатоліївни, Куткової Наталії Михайлівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007172301 від 25.12.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0007172301/0 та від 25.12.2008 року №0007182301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0007172301/0 скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники позивача на позовних вимогах наполягали з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -31395454), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на прибуток на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.12.2001 р. № 00243281, індивідуальний податковий номер - 313954501028.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка "Міндальна роща" (ЄДРПОУ 31395454) з питань з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. , валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. За результатами зазначеної перевірки 11.12.2008 р. був складений акт №1522/23/31395454.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1. п.5.3. и п.п. 5.6.1 п.5.6, п..5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 69453 грн. , завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 123131 грн. , а в наслідок порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено (завищено) податок на додану вартість на загальну суму 17590 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 25.12.2008 р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0007182301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26385 грн. , в тому числі 17590 грн. - за основним платежем, 8795 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0007172301/0 , згідно з яким позивачу було визначено податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 87912грн., в тому числі основного платежу в сумі 58608 грн., фінансових санкцій в сумі 29304 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем, та Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0007172301/0 та від 25.12.2008 року №0007182301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №000712301/0 скасовано.

Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на те що необхідно встановити, який розмір доплати на харчування працівників було передбачено колективним договором ТОВ "Міндальна роща" з урахуванням додатків до нього, та на підставі встановленого перевірити відповідність фактичних витрат позивача на харчування (які було включено до валових витрат позивача) умовам цього договору.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 87912грн., в тому числі основного платежу в сумі 58608 грн., фінансових санкцій в сумі 29304 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 25.12.2008 року №0007172301/0, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

У статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

У п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку ( далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування ).

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом. Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. У п. 7.3. цієї статті закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача працівники податкового органу визначили порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1. п.5.3. и п.п. 5.6.1 п.5.6, п..5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 69453 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 123131 грн. в наслідок того, що підприємство неправомірно зарахувало до складу валових витрат вартість списаної Дихлорізоціанової кислоти в гранулах СТХ-200/GR, використаної для обробки води в басейнах аквапарку та необґрунтовано зменшено позивачем оподатковуваного прибутку на суму додаткових нарахувань заробітної плати працівників підприємства у вигляді вартості безкоштовного харчування, збільшеної на спеціальний коефіцієнт 1,176471.

Перевіряючи реальність виконання Колективного договору № 763 від 28.12.2007р, відносно встановлення розміру доплати на харчування працівників згідно колективного договору та додатків до нього укладеного ТОВ "Міндальна роща", суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за ТОВ "Міндальна роща" мається на балансі комунальна їдальня в якій організовано харчування співробітників підприємства в обідню перерву. Між підприємством і працівниками встановлена ??домовленість щодо обов'язку підприємства здійснювати виплати на здешевлення вартості харчування, тобто виробляти дотацію на харчування. Даний обов'язок закріплено в колективному договорі з додатковою угодою на 2007-2010р. реєстраційний номер № 763 від 28.12.2007г.

Так, відповідно до Колективного договору № 763 від 28.12.2007р. (надалі Договір), п.3.22, п.8.2. передбачено виділяти до 14 гривень у день за рахунок коштів підприємства на здешевлення вартості харчування в комунальної столової. Додаток № 5 до Договору містить положення про оплаті праці працівників на 2007-2010р.(ст.2 п.2.7).

На підтвердження реальності зазначених правовідносин судом досліджені наступні документи, а саме:

- Зведена відомість з липня 2007р. по червень 2008р.,

- Накопичувальна відомість по рахунку № 661 (розрахунки за заробітною платою) з липня 2007р. - червень 2008р.

- Відомість про надання дотації на харчування робітникам з липня 2007 р. - червень 2008 р.

- Накази по підприємству про призначення дотації на харчування з липня 2007р.- червень 2008р., відповідно до яких позивачем визначено коло осіб які потребують дотації на харчування.

Отже, згідно відомості про надання дотації на харчування робітникам за 2007 р. - червень 2008 р. можливо прослідкувати скільки витрачається кожним працівником коштів кожний місяць на набір продуктів та дотація з боку підприємства на отримані обіди персоніфіцировано.

Крім того, судом було досліджено механізм документального відображення таких витрат а саме, відповідно графіку роботи складається табель харчування на кожного працівника та калькуляція меню. Розраховується собівартість продуктів харчування персоніфіковано, після чого ці данні відображаються у відомості по наданню дотації на харчування робітникам, де поденно сумується вартість продуктів за місяць на кожного працівника та з урахуванням коефіцієнту (1,176471) визначається сума дотації, що компенсує підприємство робітникам, що підтверджується відомістю у матеріалах справи.

На підставі вищевказаної відомості видається Наказ по підприємству «Про надання дотації по кожному працівнику». Наказ по підприємству та відомість по наданню дотації на харчування робітникам - є підставою для нарахування дотації та удержання собівартості продуктів з заробітної плати працівників, що відображає зведена відомість по заробітної платі.

Підсумкове значення зведеної відомості відповідає підсумковому значенню відомості по наданню дотації на харчування робітникам.

Дані зведеної відомості по заробітної платі відображаються на рахунках бухгалтерського обліку у накопичувальної відомості по рахунку № 661, де дебет - утримання вартості продуктів харчування, а по кредиту - нарахування дотації на харчування згідно джерел формування витрат (рахунок 151,811,92).

Отже, накази про призначенні дотації на харчування робітників визначають суму витрачених коштів з боку підприємства в місяць на кожного працівника, що відповідає відомостям про надання дотації на харчування робітникам за 2007 рік - червень 2008 рік.

Судом було встановлено, що зведена відомість аналізує нараховані та удержані кошти на харчування по підрозділам, проте як накопичувальна відомість містить підсумковий розрахунок за заробітною платою за місяць, данні якої кореспондуються з вищевказаними документами, а саме: відрахування з заробітної плати за липень 2007р. по усім вищевказаним документам дорівнює 31431,08 гривень, а сума дотації з боку підприємства - 36977,77 гривень, кількість робітників отримаючих обіди 254 чоловік та приблизно 24 робочих днів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, із врахуванням наявних доказів суд приходить до висновку, що за перевіряемий період з липня 2007 року по червень 2008 року, фактичні витрати ТОВ «Міндальна Роща» на кожного працівника в день не перевищували 12 гривень.

Щодо правомірності застосування підприємством коефіцієнта 1,176471 суд вказує наступне.

Згідно з п.3.4.ст. 3 ЗУ від 22.05.2003р, № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон № 889) при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за відповідною формулою.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи те, що працівники ТОВ "Міндальна роща" отримають дохід у натуральній формі, тобто у вигляді обідів, то для розрахунку дотації на харчування в грошовому вимірі використовується коефіцієнт 1,176471.

Згідно з п.п. 4.2.1. ст. 4.2. Закону №889 до загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до розумів трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.2.9. ст. 4.2 Закону №889 передбачений дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо ( за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

Таким чином, якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

А тому, коефіцієнт використовується не з митою формування витрат підприємства, а для розрахунку дотації на харчування,- що є заохочення, додаткове благо, що формує витрати на оплату праці.

Крім того, така позиція також підтверджується Інструкцією Держкомстату від 13.01.2004 року № 5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» (далі-Інструкція).

Згідно з пунктом 1.3. зазначеної Інструкції встановлено що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в копійчаному вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований годину, який підлягає оплаті, або за виконану роботові незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Пункт 2.1 Інструкції зазначає що фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

У п.п. 2.3.4. п. 2.3. Інструкції передбачені виплати соціального характеру в грошовій і натуральній формі, а саме витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії; оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що дотації на харчування працівників у їдальнях відносяться до фонду оплати праці, що підтверджують вищевказані законодавчі норми, а враховуючи, що дотація надається у вигляді готових обідів, застосовується натуральний коефіцієнт.

Отже, ДПІ в м. Алушті АР Крим безпідставно зроблено висновок про порушення п.п.5.3.1.,п.5.3 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, вилучення зі складу расходів суми дотації на харчування (строку 04.3 декларації на прибуток).

Крім того, п. 5.6. п.п. 5.6.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., № 334/ 94-ВР (далі Закон № 334), передбачені особливості визначення складу витрат на оплату праці з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та Інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладеного Колективного договору, були створені документи: зведени та накопичувальні відомості, накази по підприємству про призначення дотації на харчування, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Тому суд робить висновок про те, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 4223366 грн., т.ч. по періодах за 3-4 квартал 2007 р. та 1-2 квартал 2008 вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 69453грн, у т. ч. за 3 квартал 2007 року у сумі 47203 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 11405 грн., за 1 квартал 2008 на суму 10845грн.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ТОВ «Міндальна роща» до відповідальності у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі викладеного, висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454 не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання ТОВ «Міндальна роща» з податку на прибуток у розмірі 87912,00грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим.

У зв'язку зі складністю справи судом 11.04.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 16.04.2013 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 25.12.2008 р. №0007172301/0.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (ЄДРПОУ 31395454) 3,40 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.