Рішення

від 11.06.2013 по справі 908/1286/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/46/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.13 Справа № 908/1286/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС СХІД" (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60, ідентифікаційний код 37276571)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості в сумі 13 096, 12 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Борисенко А.О., довіреність № б/н від 28.02.2013р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 30.03.2012р. № М-566 в сумі 12 949, 35 грн., а саме: 9 119, 52 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 735, 85 грн. штрафу та 1 093, 98 грн. пені.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.04.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 615, 625, 651, 655, 692 ЦК України та ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 49, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1286/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.05.2013р. об 11 год.00 хв.

Ухвалами від 21.05.2013р., від 03.06.2013р. розгляд справи відкладений на 03.06.2013р. об 11 год. 00 хв. та на 11.06.2013р. об 11 год. 00 хв. відповідно.

В судовому засіданні 11.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.06.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник позивача підтримав клопотання від 11.06.2013р. про збільшення позовних вимог з 12 949, 35 грн. до 13 096, 12 грн.

Право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог передбачено ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, клопотання позивача про збільшення позовних вимог прийняте судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, спір у справі вирішується, виходячи з нової ціни позову - 13 096, 12 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" заборгованість за договором поставки від 30.03.2012р. № М-566 в сумі 13 096, 12 грн., а саме: 9 119, 52 грн. боргу за поставлений товар, 2 735, 85 грн. штрафу та 1 240, 75 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.03.2013р. між ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" (Продавець) та ПП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки № М-566 від 30.03.2012р. за умовами якого 06.06.2012р. позивач передав у власність відповідача товар, а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

За умовами договору відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар на протязі 14 календарних днів з моменту отримання (поставки) товару від позивача.

Відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 1 233, 02 грн. та повернуто частину товару на загальну суму 2 438, 83 грн.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 9 119, 52 грн.

08.10.2012р. та 30.10.2012р. позивач звертався до відповідача з претензіями щодо перерахування суми боргу, однак зазначені претензії повернулись за неможливістю їх вручення відповідачу.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 240, 75 грн. пені та 2 735, 85 грн. штрафу.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії НОМЕР_2, станом на 16.05.2013р. ПП ОСОБА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1286/13 для відповідача.

В п.п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 15.04.2013р. про порушення провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Копії ухвал суду від 21.05.2013р. та від 03.06.2013р. про відкладення розгляду справи відповідно на 03.06.2013р. та 11.06.2013р. до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" (Продавець) та ПП ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір поставки від 30.03.2013р. № М-566 за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі (п. 1.1 Договору).

Як зазначено у п. 1.2 Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі - передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару.

Пунктом 1.3 Договору, визначено, що партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна на Товар встановлюються Продавцем в прайс-листі (не є додатком до даного Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Продавець має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання Сторонами Додатку № 1 у новій редакції.

Згідно приписів п. 6.1 Договору, прийом - передача Товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних.

Відповідно до умов даного Договору Продавець надає Покупцеві право користування кредитним лімітом у розмірі, визначеному у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 11.1 Договору).

Як зазначено у п. 11.2 Договору, під кредитним лімітом Сторони розуміють вартість товару, переданого Продавцем Покупцю на умовах відстрочки платежу та неоплаченого Покупцем.

В пункті 1 Додатку 1А (PG) від 17.04.2012р. до Договору купівлі - продажу № М-566 від 30.03.2012р. сторони встановили, що Покупець здійснює розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору, на наступних умовах:

1.1. за Товари виготовлені під торговельними марками (ТМ) "ARIEL", "Bonux", "TIDE", "PAMPERS", "ACE", "COMET", "FAIRY", "Mr.Proper", "LENOR", "MYTH", "Pampers Sleep&Play", "Dreft", "Gala", "Dax", "Ocean" - протягом 14 календарних днів з дати прийому - передачі Товару;

1.2. за Товари виготовлені під ТМ "HEAD & SHOULDERS", "BLEND-A-MED", "BLEND-A-DENT", "PANTENE QQUANTUM", "WASH&GO", "SHAMTU", "CLAIROL", "WELLA Shampoo", "Londacolor Emotion", "WELLA DESIGE", "Wellaflex", "Wellaton," "Wellaton SOFT COLOR", "Londatrend", "Londeston Gel", "Londoren", "LONDA Shiny Colors", "Londacolor Single", "LONDIAL", "LC Color Cream", "Vivality", "Decor", "Safira", "Viva Color", "Viva One Night", "LC Naturals", "ALWAYS", "TAMPAX", "ALLDAYS", "ALWAYS CLASSIC", "ALLDAYS DISCREET", "Shandy", "Only Uoy", "Pretty Ultra", "Oral-b", "Naturella", "OLAY" - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати прийому-передачі Товару;

1.3. за Товари виготовлені під ТМ "Gillette", "Camay", "SAFEGUARD", "OLD SPICE" - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати прийому-передачі Товару;

1.4. за Товари виготовлені під ТМ "Duracell", - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати прийому-передачі Товару;

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 791, 37 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 2075424 від 06.06.2012р на суму 641, 03 грн.;

№ 2075423 від 06.06.2012р. на суму 1 559, 38 грн.;

№ 2075422 від 06.06.2012р. на суму 3 533, 02 грн.;

№ 2071955 від 06.06.2012р. на суму 3 667, 99 грн.;

№ 2071938 від 06.06.2012р. на суму 3 347, 29 грн.;

№ 2071937 від 06.06.2012р. на суму 42,66 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 233, 02 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 20.06.2012р. на суму 353, 02 грн., від 27.06.2012р. на суму 400, 00 грн., від 16.07.2012р. на суму 280, 00 грн., від 20.08.2012р. на суму 200, 00 грн.

Крім того відповідачем було повернуто частину отриманого від позивача товару на загальну суму 2 438, 83 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

№ 2664019 від 26.10.2012р. на суму 20,81 грн.;

№ 2664018 від 26.10.2012р. на суму 41,62 грн.;

№ 2663703 від 26.10.2012р. на суму 41,45 грн.;

№ 2663682 від 26.10.2012р. на суму 145, 07 грн.;

№ 2663681 від 26.10.2012р. на суму 389, 63 грн.;

№ 2661874 від 26.10.2012р. на суму 1 246, 54 грн.;

№ 2664009 від 26.10.2012р. на суму 18,79 грн.;

№ 2664008 від 26.10.2012р. на суму 17,93 грн.;

№ 2661876 від 26.10.2012р. на суму 228,89 грн.;

№ 2742484 від 15.11.2012р. на суму 15, 98 грн.;

№ 2742485 від 15.11.2012р. на суму 18,16 грн.;

№ 2742486 від 15.11.2012р. на суму 18,16 грн.;

№ 2742483 від 15.11.2012р. на суму 235, 80 грн.

08.10.2012р. позивач направив відповідачу претензію № 1 від 03.09.2012р. № 8 про перерахування заборгованості на суму 11 558, 35 грн., яка повернулась до позивача за заявою відправника від 03.12.2012р.

30.10.2012р. позивач повторно направив відповідачу претензію № 2 від 29.10.2012р. про перерахування заборгованості на суму 9 407, 62 грн., яка повернулась до позивача з відміткою пошти "За закінченням строку зберігання".

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № М-566 від 30.03.2012р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатком № 1А (PG) від 17.04.2012р. до Договору № М-566 від 30.03.2012р. передбачено обов'язок Покупця здійснити розрахунки за Товар протягом 14 днів з дати прийому - передачі Товару.

В даному випадку товар на загальну суму 12 791, 37 грн. було поставлено на адресу відповідача 06.06.2012р.

Таким чином, граничною датою здійснення розрахунків за товар є 20.06.2012р.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 233, 02 грн. та повернув частину товару загальною вартістю 2 438, 83 грн., а саме:

26.10.2012р. - на суму 2 150, 73 грн.;

15.11.2012р. - на суму 288, 10 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № М-566 від 30.03.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПП ОСОБА_1 не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № М-566 від 30.03.2012р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 119, 52 грн. (12 791, 37 - 1 233, 02 - 2 438, 83 грн.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 240, 75 грн. пені та 2 735, 85 грн. штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки від 30.03.2012р. № М-566, у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 240, 45 грн., а саме:

від суми боргу 11 558, 35 грн. за період з 20.06.2012р. по 25.10.2012р. позивачем нараховано 607, 96 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 21.06.2012р. по 26.10.2012р. (кількість днів прострочки 128) від суми боргу 11 558, 35 грн. складає 606, 34 грн.;

від суми боргу 9 407, 62 грн. за період з 26.10.2012р. по 14.11.2012р. позивачем нараховано 77, 14 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 27.10.2012р. по 15.11.2012р. (кількість днів прострочки 20) від суми боргу 9 407, 62 грн. складає 77, 11 грн.;

від суми боргу 9 119, 52 за період з 15.11.2012р. по 10.04.2013р. позивачем нараховано 555, 65 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 16.11.2012р. по 21.12.2012р. (кількість днів прострочки 36) від суми боргу 9 119, 52 грн. складає 134, 55 грн.

Самостійно визначаючи ціну позову в частині сум пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, господарський суд не виходить при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце прострочення оплати, та суми боргу, від якої позивачем нарахована пеня.

При цьому суд вважає неправомірним нарахування позивачем пені після 21.12.2012р. з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Законом та укладеним сторонами договором поставки № М-566 від 30.03.2012р. не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане (з 21.06.2012р.), і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Господарський суд також враховує, що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання (п. 7.1 Договору) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку із викладеним, позивачем неправомірно нараховано пеню до 10.04.2013р., оскільки період нарахування пені в даному випадку з 21.06.2012р. по 21.12.2012р.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 818, 00 грн. пені. В частині стягнення 422, 75 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачена, що, однак, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі. У такому випадку сума штрафу може заявлятися до стягнення понад нараховану боржникові суму пені, оскільки в цьому разі не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 7.4 договору поставки № М-566 від 30.03.2012р. передбачено, що у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п. 7.1) штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару.

Тобто, застосування даного штрафу можливе з 20.08.2012р., оскільки 60-ий календарний день прострочки оплати товару припадає на 19.08.2012р.

Позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 2 735, 85 грн., виходячи з суми боргу 9 119, 52 грн.

Зазначене не суперечить п 7.4 Договору та діючому законодавству.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої (збільшеної) до стягнення позивачем суми 13 096, 12 грн. в частині 422, 75 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 12 673, 37 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 3, 23 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 664, 93 грн. судового збору (96,77 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС СХІД" (69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60, ідентифікаційний код 37276571) 9 119 (дев'ять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 52 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 85 коп. штрафу, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. пені та 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 93 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в сумі 422 (чотириста двадцять дві) грн. 75 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя В.М. Соловйов