Рішення

від 12.06.2013 по справі 915/809/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 915/809/13

за позовом: Дочірнього підприємства приватного підприємства "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод" / 97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 5/

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1/

про стягнення 25943,37 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Жестовський Л.Б. (довіреність б/н від 25.04.13р.)

від відповідача: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 25387,00 грн. основного боргу, 1053,73 грн. 3% річних та 5077,40 грн. штрафу.

05.06.13р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 20897,00 грн. основного боргу, 867,37 грн. 3% річних та 4179,00 грн. штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки від 13.09.11р. № 143/1, а також товару, поставленого відповідачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який за твердженнями позивача є дилером ДП ПП "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод".

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на повну сплату позивачу основного боргу та 3% річних за договором поставки від 13.09.11р. № 143/1. Окрім того, відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, оскільки п.п. 7.3. та 8.1. договору не вказаний максимальний термін оплати отриманої партії товару, за прострочення оплати якого передбачена сплата штрафу.

Ухвалою суду від 07.05.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.05.13р. о 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 27.05.13р. оголошувалась перерва до 12.06.13р. о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.09.11р. між сторонами був укладений договір поставки №143/1 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався постачати і передавати у власність відповідачу певний товар, а відповідач, у свою чергу, приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п.п. 4.1, 5.1. договору ціни на продану продукцію вказуються у накладних, з урахуванням транспортних витрат, у т.ч. ПДВ - 20%. Розвантаження партії товару здійснюється позивачем при умовах оплати на протязі двох календарних місяців від дня поставки товару відповідачу. Але у будь якому разі відповідач зобов'язаний розрахуватись за поставлений товар до закінчення строку дії даного договору, передбаченого пунктом 7.6. договору.

Відповідно до п. 7.6. договору дія даного договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до 10.12.11р.

Згідно з п. 8.1. договору за прострочення оплати товару більше ніж на 15 днів, відповідач повинен сплатити поверх пені, встановленій у цьому пункті договору, штраф у розмірі 20% від суми не сплаченого або не повністю сплаченого товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (з тарою) вартістю 21336,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.09.11р. №У000001761 та поясненнями сторін.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаного товару виконував не належним чином, не вчасно оплативши поставлений товар, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі. Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями від 28.09.11р. № 299 на суму 1000,00 грн., від 04.10.11р. № 302 на суму 2900,00 грн., від 05.10.11р. № 307 на суму 3350,00 грн., від 26.10.11р. № 325 на суму 5280,00 грн., від 27.10.11р. № 327 на суму 4100,00 грн., від 25.11.11р. № 352 на суму 2000,00 грн., від 16.12.11р. № 364 на суму 1500,00 грн., від 01.10.12р. № 543 на суму 500,00 грн., меморіальним ордером від 27.05.13р. № 12 на суму 750,00 грн. та поясненнями сторін.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору у відповідача відсутній основний борг перед позивачем за договором від 13.09.11р. № 143/1 та наявна переплата у сумі 44,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача 20897,00 грн. основного боргу, позивач посилається на договір від 01.09.10р. № 87, укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та накладну від 13.09.11р. № 13.09.

Згідно з п.п. 1.1., 1,2, 1.3. договору від 01.09.10р. № 87 позивач зобов'язався постачати і передавати у власність ФОП ОСОБА_4 певний товар, а останній, в свою чергу, приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Так само ФОП ОСОБА_4 згідно умов цього договору виконує обов'язки дилера, при яких ФОП ОСОБА_4 зобов'язується надавати позивачу послуги по просуванню і продажу на ринку України продукції, що випускається останнім. Сторони підтверджують, що даний договір служить достатнім підтвердженням того, що дилер є офіційним представником позивача на ринку України, уповноваженим здійснювати просування продукції, виготовленої позивачем.

Відповідно до п. 7.4. договору від 01.09.10р. № 87 за умовами цього договору ФОП ОСОБА_4, не отримавши сплату за продану продукцію від третіх осіб, може передавати право вимоги боргу позивачу.

Згідно з накладною від 13.09.11р. № 13.09, яка не містить посилань на будь-який договір, ФОП ОСОБА_4 передав відповідачу товар на суму 20897,00 грн. Відповідач стверджує, що він сплатив ФОП ОСОБА_4 вказану вартість товару, проте жодних доказів на підтвердження цього суду не подав.

Окрім того, позивачем подано акт звірки від 31.10.11р., відповідно до якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем станом на 01.11.11р. в сумі 25387,00 грн., проте жодних посилань на будь-який договір даний акт не містить.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору у відповідача відсутній основний борг перед позивачем за договором від 13.09.11р. № 143/1.

Що ж до посилань позивача на заборгованість відповідача перед ним за договором від 01.09.10р. № 87 на суму 20897,00 грн. за накладною від 13.09.11р. № 13.09, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Позивачем не надано суду укладеного у письмовій формі договору між позивачем та ФОП ОСОБА_4 про відступлення останнім права вимоги до відповідача.

Окрім того, накладна від 13.09.11р. № 13.09 не містить посилань на будь-який договір, а тому не може вважатись підтвердженням поставки ФОП ОСОБА_4 відповідачу товару саме в якості дилеру позивача за договором від 01.09.10р. № 87.

Аналогічно судом не приймається до уваги акт звірки від 31.10.11р., оскільки він не є первинним документом та не містить посилань на будь-який договір, а отже не може вважатись судом належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, стягнення якої склало предмет даного позову.

З огляду на наведене, позов позивача в частині стягнення з відповідача 20897,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих підстав, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню судом на суму 41,19 грн., нарахованих відповідачу на суму боргу, який виник за договором поставки від 13.09.11р. № 143/1, та розрахованих наступним чином:

Заборгованість за період з 11.12.11р. по 15.12.11р. на суму 2706,00грн. - х3%/365х5=1,11 грн.

Заборгованість за період з 16.12.11р. по 31.12.11р. на суму 1206,00грн. - х3%/365х16=1,59 грн.

Заборгованість за період з 01.01.12р. по 30.09.12р. на суму 1206,00грн. - х3%/366х274=27,08 грн.

Заборгованість за період з 01.10.12р. по 31.12.12р. на суму 706,00грн. - х3%/366х92=5,32 грн.

Заборгованість за період з 01.01.13р. по 15.04.13р. на суму 706,00грн. - х3%/365х105=6,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У судовому засіданні 12.06.13р. на вимогу суду представники сторін підтвердили факт сплати відповідачем основного боргу за договором поставки від 13.09.11р. №143/1 з частковою переплатою на суму 44,00 грн. Розмір вказаної переплати за згодою сторін віднесений в рахунок погашення суми нарахованого відповідачу за порушення зобов'язань за договором поставки від 13.09.11р. №143/1 штрафу.

За цих підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення на суму 197,20 грн. позову позивача в частині стягнення з відповідача 20% штрафу, нарахованого відповідачу на суму боргу, який виник за договором поставки від 13.09.11р. № 143/1, та розрахованого наступним чином:

Заборгованість станом на 25.12.11р. у сумі 1206,00х20%-44,00 грн. (переплата за договором 13.09.11р. № 143/1).

При цьому слід зазначити, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та штрафу, нарахованих позивачем на суму боргу, який виник за накладною від 13.09.11р. № 13.09, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства приватного підприємства "Кряж" "Красногвардійський шиферний завод" (97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський р-н, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 5, код 32192272) 197 (сто дев'яносто сім) грн. 20 коп. штрафу, 41 (сорок одну) грн. 19 коп. 3% річних та 68 (шістдесят вісім) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Бездоля