Постанова

від 10.06.2013 по справі 914/585/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 914/585/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Босса Нова" (надалі ПП "Босса Нова") б/н від 20.03.2013р. (вх. № 05-05/261/13 від 28.03.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2013р.

у справі № 914/585/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейдресурс" (надалі ТзОВ "Хімтрейдресурс")

до відповідача: ПП "Босса Нова"

про стягнення 240912,55 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2013р. у справі №914/585/13-г (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Босса Нова" на користь ТзОВ "Хімтрейдресурс" 220000,00 грн. боргу, 17427,12 грн. пені, 3485,43 грн. 3% річних, 4818,25 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції, станом на день розгляду справи непогашеною залишилась заборгованість на суму 220000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення 4305,40 грн. пені, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм права. Вказує, що суд належним чином не перевірив правомірність нарахування пені за несвоєчасно виконані зобов'язання по договору у розмірі 17427,12 грн. Стверджує, що сума пені, яку має право стягнути постачальник за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р., за його підрахунками становить 13121,72 грн., враховуючи що облікова ставка НБУ за вказаний період складала 7,5%. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2013р. у справі №914/585/13-г в частині стягнення нарахованої пені у розмірі 4305,40 грн., постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує про те, що заборгованість відповідача становить суму 240912,55 грн., в тому числі основний борг в сумі 220000,00грн., пеня в сумі 17427,12 грн. та 3% річних в сумі 3485,43 грн. Просить в повному обсязі відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.05.2013р., позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив провести розгляд апеляційної скарги без участі представника ТзОВ "Хімтрейдресурс".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2013р. у справі №914/585/13-г, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2012 року між ТзОВ "Хімтрейдресурс" (постачальник) та ПП "Босса Нова" (покупець) укладено договір поставки № 05-07/20112, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати на умовах цього договору поліетилен, поліпропілен іменований надалі «товар» (а.с. 26-28).

Поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно з заявкою покупця (п.1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов'язується передати товар покупцеві у кількості і якості, що відповідає умовам договору.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується оплатити реалізований товар відповідно до п. 5.3 даного договору; у погоджений з постачальником час прийняти у постачальника товар і відповідні до нього документи.

Поставка товару за цим договором здійснюється партіями в кількості й строки, встановлені сторонами в процесі співробітництва. Разом з товаром повинні бути представлені наступні документи: накладна, податкова накладна (п. 3.1 договору).

В пункті 3.3 договору вказано, що датою поставки товару вважається дата його завантаження постачальником на транспорт покупця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що в строк не пізніше двох робочих днів з моменту отримання покупцем відповідної накладної, покупець зобов'язаний підписати накладну і передати один оригінальний екземпляр постачальникові або направити факсом з одночасною відправкою оригінала рекомендованим листом. Якщо протягом зазначеного терміну покупець не направив постачальникові підписану накладну, документ вважається погодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписану накладну.

Постачальник передає покупцеві товар згідно накладній, що повинна містити в собі перелік і найменування товару, його кількість і вартість всієї партії товару, та довіреності, товар вважається зданим по кількості та якості згідно накладній (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 загальна ціна договору складається із вартості всіх поставок за період дії договору.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна, кількість та асортимент встановлюється у видаткових накладних по кожній поставці товару.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором і у випадку, якщо сторони не домовились про інше, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В розділі 8 договору зазначено, що у випадку виникнення спорів з питань, що є предметом цього договору або у зв'язку з ним, сторони приймають всі міри для їх вирішення шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів вони підлягають розгляду відповідно до підсудності у господарському суді. Рішення господарського суду є обов'язковим для обох сторін за даним договором.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

28 травня 2012 року сторони підписали додаток № 1 до договору поставки № 05-07/20112 від 25.05.2012р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти поліетилен Н/Д 2НТ11-285Д в кількості 20 тонн загальною вартістю 350000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.29).

В додатку № 1 до договору поставки сторони погодили графік поставки - 28.05.2012р.-31.05.2012р.

Пунктом 5 додатку № 1 до договору поставки передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

Датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві (вантажоодержувачеві), вказана у відповідній накладній (п. 6 додатку № 1 від 28.05.2012р. до договору поставки).

Згідно п.п. 9, 11 у всьому іншому, що не погоджено цим додатком, сторони керуються умовами договору поставки № 05-07/20112 від 25.05.2012р. Цей додаток є невід'ємною частиною договору поставки.

Договір поставки № 05-07/20112 від 25.05.2012р. та додаток № 1 до нього підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу продукцію (поліетилен Н/Т 2НТ11-285Д в кількості 20 тон), вартість якого становить 350000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 479 від 30.05.2012р. (а.с. 30).

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без жодних зауважень, доказом чого являються вищевказана видаткова накладна, підписані та скріпленні печатками сторін без жодних застережень.

З акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2012р. по 02.07.2012р. вбачається, що відповідач не виконав свого зобов'язання по оплаті отриманої від позивача продукції в строк, передбачений п. 5 додатку № 1 до договору поставки, як наслідок станом на 02.07.2012р. сума боргу ПП "Босса Нова" перед ТзОВ "Хімтрейдресурс" складає 350000,00 грн. (а.с.34).

В матеріалах справи наявний лист відповідача, датований 02.07.2012р., згідно якого ПП "Босса Нова" гарантувало оплату заборгованості у розмірі 350000,00 грн. за договором № 05-07/20112 від 25.05.2012р. протягом 30 днів (з 02.07.2012р. по 02.08.2012р.) (а.с.35).

Разом з тим, карткою рахунку № 361 за період з 01.01.2012р. по 06.03.2013р. підтверджується наступний порядок здійснення відповідачем оплати отриманої продукції: 13.07.2012 р. - 2000,00 грн.; 18.09.2012 р. - 10000,00 грн.; 24.09.2012р. - 10000,00 грн.; 01.10.2012р. - 15000,00 грн.; 08.10.2012р. - 15000,00 грн.; 15.10.2012р. - 20000,00 грн.; 22.10.2012р. - 20000,00грн.; 29.10.2012р. - 18000,00грн.; 21.11.2012р. - 5000,00 грн.; 26.11.2012р. - 5000,00 грн.; 30.11.2012р. - 5000,00 грн.; 10.12.2012р. - 5000,00 грн., всього сплачено 130000,00 грн. (а.с. 43-45).

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази повної оплати відповідачем поставленої йому позивачем продукції, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 220000,00 грн.

01.10.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором поставки № 05-07/20112 від 25.05.2012р. на суму 340616,76 грн. (а.с.36-37).

Вищевказану вимогу позивача відповідач задоволив лише частково, що і слугувало підставою звернення ТзОВ "Хімтрейдресурс" до місцевого господарського суду з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 25.05.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 05-07/20112.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію (поліетилен) на загальну суму 350000,00 грн.

Відповідач оплатив отриманий товар лише частково, внаслідок чого на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення виник борг в розмірі 220000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 02.07.2012р. та карткою рахунку № 361 за період з 01.01.2012р. по 06.03.2013р.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати отриманої продукції.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 220000,00 грн. боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивач нарахував відповідачу за період з 03.08.2012р. по 28.12.2012р. 3% річних в сумі 3485,43 грн. (а.с.5-6).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 3485,43 грн.

Відповідач не оспорює заявлену позивачем та стягнуту судом першої інстанції суму основного боргу та 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 17427,12 грн. оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3 договору поставки покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив правомірність нарахування пені в розмірі 17427,12 грн. за несвоєчасно виконані відповідачем зобов'язання.

Як вбачається з апеляційної скарги, при здійсненні розрахунку розміру пені апелянт застосував діючу у спірний період облікову ставку НБУ 7,5%, в той час, як місцевим господарським судом при розрахунку пені правомірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ, тобто 15%, обумовлену пунктом 7.3 укладеного між сторонами договору поставки.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2013р. у справі №914/585/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.