Постанова

від 13.06.2013 по справі 923/359/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 923/359/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Аленін О.Ю., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 12.06.2013р. №404 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ряска Б.В., за довіреністю №2 від 28.02.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства „Сокіл"

на рішення господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2013 року

по справі №923/359/13

за позовом Приватного підприємства „Дукат-Плюс"

до відповідача Фермерського господарства „Сокіл"

про стягнення 50226,78 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ПП „Дукат-Плюс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ФГ „Сокіл", із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.04.2013р. за вх.№2/1522/13, про стягнення 40239,48 грн., з яких: 36060,20 грн. основного боргу, 3425,18 грн. пені, 69,07 грн. інфляційних витрат, 685,03 грн. 3% річних та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2013 року у справі №923/359/13 (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги ПП „Дукат-Плюс" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 36060,20 грн. основного боргу, 69,07 грн. інфляційних витрат, 685,03 грн. 3% річних та 1365,90 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність за відповідачем заборгованості у розмірі 36060,20 грн. Враховуючи, що в спірному договорі сторонами не погоджено стягнення пені, у стягненні пені господарським судом першої інстанції відмовлено, водночас задоволено позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних, з огляду на їх законність та обґрунтованість. При цьому, господарський суд першої інстанції також відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати не відносяться до судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ФГ „Сокіл") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості доставки товару. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судове засідання представник відповідача (ФГ „Сокіл") не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2013р.

Представник позивача (ПП „Дукат-Плюс") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ФГ „Сокіл", просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФГ „Сокіл" за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням голови суду від 12.06.2013р. №404 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Аленін О.Ю.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2012р. між ФГ „Сокіл" (покупець, відповідач) та ПП „Дукат-Плюс" (продавець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу №12 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин / насіннєвого матеріалу / мінеральних добрив (надалі - товар), відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього).

За п.3.1 договору конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у додатках та / або накладних.

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що товар за даним договором поставляється на умовах, вказаних у додатках та специфікаціях до договору. Попередня оплата товару повинна бути здійснена покупцем протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачене у додатках та специфікаціях до договору.

Згідно з п.10.1 договору даний договір набирає сили з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором.

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору сторонами було складено додатки №1 та №2 до договору, за умовами яких позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на загальну суму 46047,50 грн. до 01.09.2012р., вищезазначені додатки до договору підписані належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На підставі вищезазначених додатків та умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на суму 46047,50 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №41 від 18.05.2012р. та №17 від 18.04.2012р., вказані видаткові накладні підписані належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2012р. та 01.03.2013р. позивачем було направлено відповідачу лист №17 та вимогу про сплату боргу №3 відповідно, за якими позивач просив відповідача сплатити заборгованість, а пізніше і нараховані на таку заборгованість 3% річних, інфляційні та пеню. Вказані лист та вимога залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, в матеріалах справи вбачається, що відповідач здійснив часткове повернення позивачу товару за спірним договором на суму 9987,30 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною на повернення від покупця №1 від 16.04.2013р.

Вважаючи, що відповідачем не було виконано свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №12 від 06.04.2012р. в частині оплати прийнятого від позивача товару, останній звернулось до господарського суду Херсонської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги, що матеріалами справи, а саме: видатковими накладними, умовами спірного договору та додатками до нього, підтверджується наявність заборгованості за відповідачем у розмірі 36060,20 грн., з огляду на те, що відповідач визнає наявну за ним заборгованість у розмірі 34814 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, щодо відсутності заборгованості у розмірі 36060,20 грн., або оплати такої заборгованості, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було задоволено позовні вимоги ПП „Дукат-Плюс" в частині стягнення з відповідача 36060,20 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФГ „Сокіл" 3425,18 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 227 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Враховуючи те, що оперативно-господарські санкції мають виключно договірний характер, порядок їх застосування також має бути визначений договором.

Таким чином, враховуючи, що спірним договором не передбачено застосування такої оперативно-господарської санкції як пеня, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП „Дукат-Плюс" в частині стягнення з відповідача 3425,18 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 69,07 грн. інфляційних витрат та 685,03 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства та додає свій розрахунок річних із врахуванням початку строку відрахування річних, визначеного додатками №1 та №2 до спірного договору до строку визначеного позивачем:

46047,50 грн. (сума заборгованості) * 121 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 366 (кількість днів у 2012 році) = 456,70 грн.;

46047,50 грн. (сума заборгованості) * 59 (кількість днів прострочення платежу у 2013 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2013 році) = 223,30 грн.;

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ФГ „Сокіл" на користь позивача підлягаються стягненню 680 грн. 3% річних.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства та додає свій розрахунок річних із врахуванням початку строку відрахування річних, визначеного додатками №1 та №2 до спірного договору до строку визначеного позивачем:

(46047,50 грн. (сума заборгованості) * 100,1 (індекс інфляції у вересні 2012р.) / 100) + (46047,50 грн. (сума заборгованості) * 100 (індекс інфляції у жовтні 2012р.) / 100) + (46047,50 грн. (сума заборгованості) * 99,9 (індекс інфляції у листопаді 2012р.) / 100) + (46047,50 грн. (сума заборгованості) * 100,2 (індекс інфляції у грудні 2012р.) / 100) + (46047,50 грн. (сума заборгованості) * 100,2 (індекс інфляції у січні 2013р.) / 100) + (46047,50 грн. (сума заборгованості) * 99,9 (індекс інфляції у лютому 2013р.) / 100) = 138,15 грн.

Оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд в даному випадку не може вийти за межі позовних вимог, апеляційний господарський приходить до висновку, що з ФГ „Сокіл" на користь позивача підлягаються стягненню 69,07 грн. втрат від інфляції.

Щодо позовних вимог ПП „Дукат-Плюс" в частині стягнення з відповідача 2000 грн. витрат на правову допомогу, Одеський апеляційний господарський суд зазначає, що за своєю правовою природою такі вимоги позивача не є судовими витратами в розумінні ст.ст. 44, 48 ГПК України, з огляду на що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ФГ „Сокіл" на користь позивача 36060,20 грн. основного боргу, 69,07 грн. інфляційних втрат та 680 грн. 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ФГ „Сокіл" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Сокіл" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2013 року у справі №923/359/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Приватного підприємства „Дукат-Плюс" задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства „Сокіл" (75635, Херсонська область, Голопристанський район, с. Чукалівка, вул. Калініна, 16-а, код ЄДРПОУ 14135494) на користь Приватного підприємства „Дукат-Плюс" (73000, м. Херсон, смт. Камишани, вул. Радянська, 95-а, код ЄДРПОУ 37959606) 36060 (тридцять шість тисяч шістдесят) грн 20 коп. основного боргу, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 07 коп. втрат від інфляції, 680 (шістсот вісімдесят) грн. 3% річних та 1573 (одна тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 91 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Стягнути з Приватного підприємства „Дукат-Плюс" (73000, м. Херсон, смт. Камишани, вул. Радянська, 95-а, код ЄДРПОУ 37959606) на користь Фермерського господарства „Сокіл" (75635, Херсонська область, Голопристанський район, с. Чукалівка, вул. Калініна, 16-а, код ЄДРПОУ 14135494) 73 (сімдесят три) грн. 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17 червня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов О.Ю. Аленін А.І. Ярош