Постанова

від 10.06.2013 по справі 922/1255/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа № 922/1255/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Здор Т.О.,

позивача - Грєнков І.В.,

відповідача - Курило Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1567 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.13 у справі

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до ТОВ "ТБК Нова Столиця", м. Кременчук,

про стягнення збитків в сумі 1 568 042 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК Нова Столиця", щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1568042,46 грн. за використання земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А, загальною площею 0,3836 га. без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2013 року (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТБК Нова Столиця" на користь Харківської міської ради 1568042,46 грн. збитків.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить наведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання в якому відповідач просив зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 37/107-10 за позовом ТОВ "ТБК Нова Столиця" до ДП НАК "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, посилаючись на той факт, що на сьогоднішній день у ТОВ "ТБК Нова Столиця" відсутнє право власності на нерухоме майно, яке розміщене на спірній земельній ділянці, а оскільки використання земельної ділянки розташованої за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 261-А полягало лише в розміщенні на ній нерухомого майна, визнання права власності на яке є предметом спору у справі № 37/107-10, то розгляд даної справи є неможливим до розгляду пов'язаної з нею іншої справи № 37/107-10.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі визнає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у раз звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

У п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська справа № 37/107-10, на яку посилається представник відповідача не пов'язана з даною справою, оскільки предметом спору у справі № 37/107-10 є визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, тобто даний предмет спору ніяк не пов'язаний з предметом спору, який розглядається господарським судом Харківської області у даній справі, а саме - стягнення збитків за період з 19.08.2010 р. по 01.11.2012 року за користування земельної ділянкою без правовстановлюючих документів.

Враховуючи вищенаведене та те, що зупинення провадження є правом, а не обов'язком господарського суду за наявності ознак встановлених ст.79 ГПК України, зокрема пов'язаність справ, яких не вбачається у даній справі зі справою № 37/107-10, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 922/1255/13.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Прокурор в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу наголошував на законності та обґрунтованості рішення господарського суду першої інстанції, вказував на те, що вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 29.05.2013 року оголошувалась перерва до 11:00 години 30.05.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурорі і представників сторін, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 1 ст. 2 ГПК, у якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, до таких віднесено позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97р. міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.

Враховуючи той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно з п. п.1 п. "б" ч. 1 ст. 33 зазначеного закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Стаття 80 Земельного кодексу України відносить до суб'єктів права власності на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст.142 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління, якої здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень.

У ході проведеної перевірки прокуратурою міста Харкова встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові загальною площею 0,3836 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Згідно з витягу КП "Харківське міське БТІ" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.08.2010 № 27058813 нежитлові будівлі літ. "Б-1" та літ. "А-3" по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові на підставі рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. у справі № 37/107-10 належить ТОВ "ТБК Нова Столиця".

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2013 р., було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. у справі № 37/107-10, на підставі, якого за ТОВ "ТБК Нова Столиця" було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Проте зазначена постанова жодним чином не спростовує того, факту, що у період з 19.08.2010 р. по 01.11.2012 р. відповідачем використовувалась земельна ділянка по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що зокрема підтверджується витягом КП "Харківське міське БТІ" про реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі літ. "Б-1" та літ. "А-3" по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові) від 18.08.2010 № 27058813, без правовстановлюючих документів на землю, чим було порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Вказане підтверджується результатами перевірки, яка проведена Управлінням земельних відносин Харківської міської ради на підставі статті 189 Земельного кодексу України в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3838/12 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Клочківській, 261-А від 29 листопада 2012 року, відповідно до якого встановлено, що вказана земельна ділянка загальною площею 0,3836 га станом на 29.11.2012 р. використовується ТОВ "ТБК Нова Столиця" для експлуатації та обслуговування будівлі без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень Земельного кодексу України. Оплата за використання земельної ділянки не здійснюється, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України та розділу ХІІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Під час обстеження велась фотозйомка та здійснювався контрольній замір площі земельної ділянки інженером-геодезистом за допомогою електронного тахеометру Topcon GPT-3002N з урахуванням вимог ст.ст. 1, 34 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 12 грудня 2012 року № 806 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт про визначення збитків № 309 від 07 грудня 2012 року, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ТОВ "ТБК Нова Столиця" земельної ділянка загальною площею 0,3836 га за адресою: м. Харків, вул. Клочківській, 261-А складає 1568042,46 грн.

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові загальною площею 0,3836 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (землі комерційного використання) збитки нараховані за період з 19.08.2010 р. до 01.11.2012 р.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку відповідно до вимог ст. ст. 6, 9 Цивільного кодексу України та ст. ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України Управлінням земельних відносин відповідачу запропоновано відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки, що підтверджується наступним.

Листом - повідомленням управляння земельних відносин Харківської міської ради від 27.11.2012 р. № 13842/0/84-12 ТОВ "ТБК Нова Столиця" запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Крім того, листом - повідомленням від 20.12.2012 р. № 11695/0/84-12 управління земельних відносин Харківської міської ради відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Станом на час звернення прокурора до суду з позовною заявою, вимоги, викладені у листах повідомленнях відповідачем не виконані, спір у досудовому порядку не врегульовано.

З огляду на викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 1568042,46 грн. за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент проведення перевірки не укладений, державний акт на право власності не отриманий, земельна ділянка не звільнена.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на момент проведення перевірки використовував земельну ділянку площею 0,3836 га по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові без належним чином оформлених документів, право користування вищезазначеною земельною ділянкою ТОВ "ТБК Нова Столиця" не оформлено, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 3.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці зареєстроване за відповідачем на праві власності, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що предметом даного спору є саме стягнення збитків за використання земельної без правовстановлюючих документів, а не за самовільне зайняття земельної ділянки, що є різними підставами для такого стягнення та у даному випадку застосуванню підлягає "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю", затверджений рішенням Харківської міської ради № 130/09 від 24.06.2009р.

Факт використання ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 29 листопада 2012 року № 3838/12, іншими доказами, наявними в матеріалах справи).

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.

Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2010 р. № 07/10 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання" затверджено Положення про управління земельних відносин Харківської міської ради.

Згідно п. 3.1. цього Положення метою діяльності Управління є регулювання земельних відносин для забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад тощо, раціонального використання та охорони земель, забезпечення реалізації повноважень міської ради в галузі земельних відносин та реалізація повноважень виконавчих органів міської ради.

Відповідно до п. 4.1. управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, наступні повноваження: підготовка спільно з іншими виконавчими органами міської ради пропозицій про надання земельних ділянок у власність або користування громадянам та юридичним особам; здійснення заходів з роз'яснення юридичним та фізичним особам питань щодо порядку оформлення права власності або користування на земельні ділянки для експлуатації об'єктів містобудування; виявлення земель, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням вимог земельного законодавства; підготовка пропозицій щодо плати за землю, виконання розрахунку орендної плати для оформлення договорів оренди землі; оформлення договорів оренди землі; здійснення інших функцій, що випливають з покладених на управління завдань.

За таких обставин форми документів, передбачених у Положенні встановлюються управлінням земельних відносин Харківської міської ради. Типовий акт обстеження земельної ділянки був затверджений наказом Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин від 19.12.2006 р. №201к.

Таким чином, при складанні акту обстеження земельної ділянки посадовими особами відділу самоврядного контролю за використання та охороною земель не передбачається участь або присутність іншої сторони.

Згідно п. 1.4. рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 р. № 146/07 "Про внесення змін до рішення 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 р. № 87/04 "Про затвердження Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Харкові" основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до розділу 3 Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Харкові, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 р. № 87/04 посадові особи відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель мають право обстежувати земельні ділянки, передбачені пунктом 1.2. цього Положення, щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України та укладених договорів оренди (тимчасового користування, тимчасового користування на умовах оренди). Складати Акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень законодавства подавати матеріали до відповідних державних органів для вжиття необхідних заходів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до закону.

Так, за результатами проведеної перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Клочківській, 261-А у м. Харкові № 3838/12, відповідно до якого встановлено, що станом на 29.11.2012 р. вищевказана земельна ділянка загальною площею 0,3836 га використовується ТОВ "ТБК Нова Столиця" без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Акт обстеження земельної ділянки, складений уповноваженими на те посадовими особами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України та ст. 58, 59 ЦПК України є належним та допустимим доказом по справі, оскільки виготовлений компетентним органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що право власності або користування спірною земельною ділянкою ТОВ "ТБК Нова Столиця" у встановленому законодавством порядку не оформлено та не зареєстровано.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно ст. 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 287 Податкового Кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24 червня 2009 року №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (Порядок).

Відповідно до пункту 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Згідно з Актом про визначення збитків від 07.12.2012 р. № 309, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.12.2012 р. № 806, неодержаний міською радою дохід за використання ТОВ "ТБК Нова Столиця" земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Клочківській, 261 у м. Харків площею 0,3836 га складає 1 568 042,46 грн.

Згідно статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами.

Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Розмір збитків визначено на підставі нормативно-правових актів локальної дії, прийнятих Харківською міською радою на підставі пункту 5.4 Порядку № 130/09, яким визначено, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2013 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду

Повний текст постанови складено 10.06.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.