Постанова

від 12.06.2013 по справі 801/3343/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. Справа №801/3343/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Аметова З.К. довіреність №б/н від 13.03.13, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект та Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект та Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №00000415.4, №00000515.4 та визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби щодо висновків викладених у акті від 12.02.2013 №240/15.1/38297718/5.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав викладених у позові, а саме з необґрунтованістю висновків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби в акті перевірки 12.02.2013 №240/15.1/38297718/5 та доведеністю правильності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача 12.06.2013 уточнив позовні вимоги, а саме просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 №00000415.4 у сумі 4342847,00 грн..

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі статті 20, пункту 78.1.1. статті 78, статті 79, Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Ялта від 23.01.2013 №74 була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Респект та Сервіст» з питань правомірності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 12.02.2013 №240/15.4/38297718/5, в якому зафіксоване порушення ТОВ «Респект та Сервіст» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 201.1, 201.2 Податкового кодексу України у результаті чого зменшено від'ємне значення ПДВ на 4343347,00 грн., нараховане ПДВ в розмірі 6984,00 грн.

На підставі акту, 26.02.2013 ДПІ у м. Ялта винесені податкові повідомлення-рішення №00000415.1 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 4343347,00 грн., №00000515.4 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 8730,00 грн., у тому числі 6984,00 грн. основного платежу, 1746,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Респект та Сервіс» за грудень 2012 року задекларувало податковий кредит в загальній сумі 4392430,00 грн., у тому числі 4349331,16 грн. за операціями з постачальником ТОВ «Респектсервіс» (324402701127).

Станом на 05.02.2013 за результатами опрацювання податкових періодів починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено, що до податкового кредиту грудня 2012 року включені податкові накладні не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 4338585,57 грн.

ТОВ «Респект та Сервіс» до ДПІ в м. Ялта подано заяву (додаток №8 до декларації від 21.01.2013) про відмову продавця надати податкову накладну. Проте у скарзі не вказані причини відмови надання належним чином зареєстрованих податкових накладних згідно листа від 28.12.2012, на який посилається заявник.

По результатам акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

-від 26.02.2013 №00000415.4 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4343347,00 грн.;

-від 26.02.2013 №00000515.4 про грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8730,00 грн., у тому числі за основним платежем 6984,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1746,00 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

На підставі наведеного суд робить висновок, що у випадку подання заяви зі скаргою на постачальника та відповідних розрахункових документів є підставою для отримання податкового кредиту.

Вказане положення відображено й в Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 №127, де зазначено, що виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності" (далі - Порядок №1492), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за N 1490/20228, додатком до декларації є Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8). Форма Додатку 8 затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342 та містить колонки 7 та 8 «Причини відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну», в яких зазначається номер і дата документа, що засвідчує факт відмови (колонка 7), пояснення (колонка 8).

Судом встановлено, що 21.01.2013 в електронному вигляді ТОВ «Респект та Сервіс» надало податкову декларацію з ПДВ за грудень 2012 року, що була прийнята на районному рівні у 13:08, згідно квитанції №2. У графі 10.1 було задекларовано дозволений податковий кредит у сумі 4392430,00 грн.

Згідно додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» за постачальником з ІПН 324402701127 (ТОВ «Респект та Сервіс») задекларований обсяг постачання за податковим накладними грудня 2012 року у сумі 40252,95 грн. та 21706402,89 грн., сума ПДВ 8050,59 грн. та 4341280,57 грн.

Згідно додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» за постачальником з ІПН 324402701127 ТОВ «Респект та Сервіс» задеклароване придбавання товарі з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою з обсягом постачання: 21692927,89 грн., сума податку на додану вартість: 4338584,97 грн. Причини відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну: вих.№209 від 28.12.2012, №5 від 28.12.2012. Пояснення: податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН.

З наведеного встановлено дотримання платником податків порядку заповнення додатку 8.

Таким чином суд вважає неправомірним висновок відповідача про недотримання платником податків - ТОВ «Респект та Сервіс» порядку формування податкового кредиту у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того відповідач в акті засвідчує, що в ході перевірки не були надані передаточний баланс підприємства та експертна оцінка майна для визначення вартості об'єктів.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту грудня 2012 року були залучені суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Респектсервіс»:

від 07.11.2012 №5 на суму 3050,50 грн. самопливний каналізаційний колектор;

від 21.12.2012 №1 на суму 209922,10 грн. газопровід;

від 21.12.2012 №2 на суму 178365,88 грн. пожежний водопровід;

від 21.12.2012 №3 на суму 164637,13 грн. теплотраса;

від 21.12.2012 №4 на суму 150167,08 грн. будівлі та споруди Алупкінське шосе, 17 пляж;

від 21.12.2012 №5 на суму 618489,50 грн. котельна;

від 21.12.2012 №6 на суму 51771,65 грн. КТП;

від 21.12.2012 №7 на суму 69184,73 грн. нежитлова будівля літ. Г Алупкінське шосе, 17б;

від 21.12.2012 №8 на суму 1026215,14 грн. прохідний канал;

від 21.12.2012 №9 на суму 471289,47 грн. резервуар;

від 21.12.2012 №10 на суму 304812,67 грн. РП-10кВ;

від 21.12.2012 №11 на суму 905713,51 грн. трансформаторна підстанція;

від 21.12.2012 №12 на суму 40029,69 грн. холодильна станція;

від 21.12.2012 №13 на суму 64199,32 грн. ліфт OTIS D2NA5688 гп 300 кг на 2 зупинки;

від 21.12.2012 №14 на суму 60703,84 грн. ліфт OTIS D2NA7932 гп 320 кг;

від 21.12.2012 №15 на суму 23083,83 грн. КТПП 630\10\0,4;

від 21.12.2012 №16 на суму 2695,00 грн. трактор СШ-25.

Податковий облік з ПДВ регулюється розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу. Щодо оподаткування ПДВ операцій з основними засобами, то зазначеними розділами окремого обліку таких операцій не передбачено.

Отже, до податкового обліку з ПДВ операцій з основними засобами застосовуються в цілому загальні норми Податкового кодексу, як для операцій з товарами (оскільки це поняття припускає й основні засоби), за винятком випадків, визначених цим Кодексом окремо.

Так, згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу під об'єкт оподаткування ПДВ підпадають операції платників цього податку з постачання товарів (а отже, основних засобів), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари (основні засоби), що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Операції з постачання основних засобів, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 %, яка є основною.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництва, спорудження, створення) основних засобів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких засобів як внеску до статутного фонду та/або при їх передачі на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); ввезення основних засобів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Респект та Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.08.2012. Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Респект та Сервіс» від 09.08.2012 №1 ТОВ «Респект та Сервіс» створено єдиним засновником товариством з обмеженою відповідальністю «Респектсервіс» із статутним фондом 3000,00 грн..

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Респект та Сервіс» від 05.09.2012 №2 єдиний засновник ТОВ «Респектсервіс» збільшив розмір статутного капіталу до 26922904,31 грн. за рахунок додаткового внеску у статутний капітал основних засобів, у тому числі газопровід, будівлі та споруди Алупкінське шосе, 17, котельна, КТП, зовнішні мережі каналізації, нежитлова будівля «Г» Алупкінське шосе, 17б, пожежний водопровід, прохідний канал, резервуари, РП-10 кВ, самопливний каналізаційний колектор, теплотраса, трансформаторна підстанція, холодильна станція, КТПП 630\10\0,4, ліфт - 2шт.

На підставі встановленого, податковий кредит грудня 2012 року сформований позивачем у зв'язку з придбанням основних засобів як внеску до статутного фонду.

Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначається згідно зі статтею 198 Податкового кодексу та вважається датою тієї події, що відбулася раніше:

•датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату основних засобів;

•датою отримання платником податку основних засобів, що підтверджено податковою накладною.

Сторонами не заперечується відсутність оплати основних засобів. Таким чином перша подія - це отримання платником податків основних засобів.

Судом встановлено, що отримання основних засобів від засновника було оформлено актами приймання-передачі із зазначенням дати їх складання, посад та прізвищ осіб, що підписали, підстав оформлення акту, назви майна, його вартості, суми податку на додану вартість. Акти приймання-передачі підписані особами, що зазначені як належні представників сторін та скріплені печатками постачальника та отримувача.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій акти приймання-передачі, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відповідно до статті 139 Господарського кодексу майнові цінності набувають економічної форми (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари) у процесі здійснення господарської діяльності. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291 рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Сторонами не заперечується відображення на бухгалтерському рахунку Дт10 отриманих основних засобів від ТОВ «Респектсервіс», тобто з дотримання порядку бухгалтерського обліку вказаних операцій.

Нормами абзацу другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим цього пункту, а саме: первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що показники податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року підтверджуються актами приймання-передачі, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, регістрами бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до частини 2 статті 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 115 Цивільного кодексу України грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Таким чином, Цивільним кодексом передбачено за загальним правилом проведення оцінки нерухомого майна за згодою учасників. І лише у визначених законом випадках - шляхом незалежної експертної оцінки.

Випадки проведення незалежної експертної оцінки передбачені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III, а саме:

-створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

-реорганізація, банкрутство, ліквідація державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

-виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

-визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

-приватизація та інше відчуження у випадках, встановлених законом, оренда, обмін, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

-переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

-оподаткування майна згідно із законом;

-визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

-в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Таким чином, при збільшенні розміру статутного фонду юридичної особи проведення оцінки вартості внесків учасників є обов'язковим при здійсненні операцій з державним (комунальним) майном або у випадку внесення до господарського товариства майна іншого господарського товариства з державною часткою (часткою комунального майна). Нездійснення такої обов'язкової оцінки буде порушенням норм Закону №2658-III.

Відповідачем не доведено наявність частки державного або комунального майна у складі статутного капіталу ТОВ «Респектсервіс», а також не наведено відповідні правові норми на підставі яких позивач повинен був мати висновки незалежної експертної оцінки вартості основних засобів.

Відповідно до пункту 146.8. Податкового кодексу України первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

Суд звертає увагу відповідача на статтю 39 Податкового кодексу, відповідно до якої звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

При чому обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно статті 83 Податкового кодексу експертні висновки є матеріалами, що застосовуються під час проведення перевірки платника податків. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби.

Таким чином суд робить висновок, що у випадку незгоди податкового органу з розміром задекларованої вартості основних засобів, за рахунок яких сформований податковий кредит платника податків, вказаний податковий орган має замовити та провести експертизу зі спірного питання. Під час проведення перевірки ТОВ «Респект та Сервіс» експертні дослідження проведені не були. Тобто відповідачем не доведене порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту грудня 2012 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Юридичні особи усіх форм власності, які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством, до 19.03.2013 зобов'язані були застосовувати норми Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. N87. З наведених у стандарті понятті: Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку.

На підставі наведеного, суд робить висновок про недоведеність відповідачем, обов'язку платника податків складати окремий баланс про господарські операції збільшення розміру статутного фонду, норми законодавства, що зобов'язують ТОВ «Респект та Сервіс» складати розподільчий баланс.

Суд зазначає про безпідставність нарахування податковим органом грошового зобов'язання з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні від 26.02.2013 №00000515.4, а тому визнає його протиправним та скасовує.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

6) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 Кодексу визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Згідно із підпунктом 4.6.2 пункту 4 розділу V Порядку N1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації..

Судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року позивачем відображено у рядку 19 задеклароване від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 4343347,00 грн.

За пунктом 4.6.3 Порядку №1492 зазначено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:

у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Судом встановлено, що позивачем сума від'ємного значення 4343347,00 грн. відображена у рядку 20.1. декларації, що відповідає вимогам Порядку №1492. З урахуванням правомірності формування суми податкового кредиту, суд вважає безпідставним зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні від 4342847,00 грн.

Стаття 109 Кодексу визначає податкове правопорушення як підставу юридичної відповідальності, передбаченої цим Кодексом та іншими законами України за таке правопорушення. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, правомірно визначені показники податкової декларації, тому суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 №00000415.4 у сумі 4342847,00 грн.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо висновків, викладених в акті від 12.02.2013 №240/15.4/38297718/5 суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Акт позапланової виїзної документальної перевірки від 12.02.2013 №240/15.4/38297718/5 є носієм доказової інформації, яка у подальшому була використана податковим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Крім того висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Відповідно до статті 58 ПК України питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснили перевірку.

Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Враховуючи викладене, акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для нього

З урахування цього акт перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не може порушувати права платника податків.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі наведеного суд зазначає, що адекватним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта від 26.02.2013.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.06.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 17.06.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26.02.2013 №00000415.4 у сумі 4342847,00 грн..

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 26.02.2013 №00000515.4.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект та Сервіс" судовий збір у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

5.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя підпис Т.С. Ольшанська