Постанова

від 11.06.2013 по справі 910/26197

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 910/26197

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Щербак Є.М., довіреність №4196/1 від 20.05.2013 року,

відповідача: Тригуб О.Ю., довіреність б/н від 15.01.2013 року,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.02.2013 року

у справі №910/26197 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 11 378 158,24 доларів США, що становить еквівалент 91 731 619,83 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 р., за "Договором зростання" кредитним договором №154/11-КЛ (кредитна лінія) від 29.08.2011 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та за "Договором зростання" кредитним договором №155/11-КЛ (кредитна лінія) від 31.08.2011 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт", у тому числі: сума кредитів (траншів) 10 906 375,00 доларів США, що становить еквівалент 87174655,37 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р.; сума процентів - 471 783,24 долари США, що становить еквівалент 3 770 963,45 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р. сума пені - 98 336,17 доларів США, що становить еквівалент 786 001,01 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, що складаються з: адміністративно-офісної (літ.Б) площею 7 547,70 кв.м, трансформаторна підстанція (літ.В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель, посвідченого 13.04.2011р. Будзинською М.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №729, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 27.04.2011 р., реєстраційний номер майна 33109064, номер запису 10400-П в книзі 218п-12, предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк".

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Поданою заявою позивач фактично змінює предмет позовних вимог, оскільки просить встановити інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - шляхом визнання права власності на відповідне майно.

Зважаючи, що заява позивача про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зміну предмету позову, була подана до початку розгляду справи по суті, остання була прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості в сумі 11 476 494 (одинадцять мільйонів чотириста сімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) долари США 41 цент, що становить еквівалент 91 731 619 (дев'яносто один мільйон сімсот тридцять одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн. 82 коп. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 р., за "Договором зростання" Кредитним договором №154/11-КЛ (кредитна лінія) від 29.08.2011 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та за "Договором зростання" Кредитним договором №155/11-КЛ (кредитна лінія) від 31.08.2011 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт", у тому числі: сума кредитів (траншів) 10 906 375 (десять мільйонів дев'ятсот шість тисяч триста сімдесят п'ять) доларів США, що становить еквівалент 87 174 655 (вісімдесят сім мільйонів сто сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 р.; сума процентів - 471 783 (чотириста сімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят три) долари США 24 центи, що становить еквівалент 3 770 963 (три мільйони сімсот сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 44 коп. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 р.; сума пені - 98 336 (дев'яносто вісім тисяч триста тридцять шість) долари США 17 центів, що становить еквівалент 786 001 (сімсот вісімдесят шість тисяч одна) грн. 01 коп. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 р., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, що складаються з: адміністративно-офісної (літ.Б) площею 7 547,70 кв.м, трансформаторна підстанція (літ.В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур" (04107, м. Київ, вул. Татарська, 2-Е, ідентифікаціний код 36530877) на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель, посвідченого 13.04.2011 р. Будзинською М.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №729, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 27.04.2011 р., реєстраційний номер майна 33109064, номер запису 10400-П в книзі 218п-12, предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907). Визнано за Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907) право власності на нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, що складаються з: адміністративно-офісної (літ.Б) площею 7 547,70 кв.м, трансформаторна підстанція (літ.В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а, розташовані на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" (04107, м. Київ, вул. Татарська, 2-Е, ідентифікаціний код 36530877) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) гривень 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року по справі №910/26197 про повне задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" про звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові будівлі загальною площею 7 609,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7-а та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на підставі права власності) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" судового збору у розмірі 34 380, 00 грн. - скасувати повністю та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

29.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (надалі - "Банк") як кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" (надалі - "Позичальник 1") як позичальником було укладено "Договір зростання" Кредитний договір №154/11-КЛ (надалі - "Кредитний договір 1").

За умовами п. 1.1. Кредитного договору 1 кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах договору. Кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 440 100,00 доларів США (в редакції додаткової угоди від 12.12.2011р. до Кредитного договору №154/11-КЛ від 29.08.2011р.).

Відповідно до п.п. 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору 1 термін остаточного повернення кредиту - 12.04.2014 р. включно. Процентна ставка за користування кредитом - 17 процентів річних.

Пунктом 2.3. Кредитного договору 1 передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1.2 цього договору, та з дотриманням максимального ліміту кредитування, вказаного у п. 1.1.1 цього договору.

При цьому, моментом (днем) поверення кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, вказані у цьому договорі (п. 2.6 Кредитного договору 1).

31.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" (надалі - "Позичальник 2") укладено "Договір зростання" Кредитний договір №155/11-КЛ (надалі - "Кредитний договір 2"), положеннями п.1.1. якого передбачено, що кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах договору. Кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 832 400,00 доларів США (в редакції додаткової угоди від 12.10.2012 р. до Кредитного договору №155/11-КЛ від 31.08.2011р.).

У відповідності до п.п. 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору 2 термін остаточного повернення кредиту - 12.04.2014 р. включно. Процентна ставка за користування кредитом - 17 процентів річних.

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору 2 позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1.2 цього договору, та з дотриманням максимального ліміту кредитування, вказаного у п. 1.1.1 цього договору.

Моментом (днем) поверення кредиту/процентів/інших платежів відповідно до цього Договору вважається день зарахування відповідних сум на позичковий та інші рахунки, вказані у цьому договорі (п. 2.6 Кредитного договору 2).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за названими Кредитними договорами та надання кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" на загальну суму 5 440 100,00 доларів США та Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромарт" - на загальну суму 5 832 400,00 доларів США.

31.08.2011 р. з метою забезпечення виконання Позичальниками умов Кредитного договору 1 та Кредитного договору 2 між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" (надалі - "Іпотекодавець") було укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 29.04.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л., зареєстрований в реєстрі за №562 (надалі по тексту іпотечний договір від 29.04.2011 р. в редакції договору про внесення змін від 31.08.2011 р. - "Договір іпотеки").

22.11.2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням Позичальниками умов Кредитних договорів, а саме: несплатою відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р., позивач направив на адресу третіх осіб листи з вимогами погасити суми кредитів та заборгованість по відсотках.

Листом №7034 від 22.11.2012 р. позивач звернувся до Позичальника 1 з вимогою достроково погасити кредит та сплатити заборгованість за Кредитним договором 1 у загальному розмірі 5 375 781,41 доларів США, та попередив Позичальника 1 та Іпотекодавця про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості.

Також позивач звернувся до Позичальника 2 з листом №7030 від 22.11.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість за Кредитним договором 2 у розмірі 5 847 869,85 доларів США, та попередив Позичальника 2 та Іпотекодавця про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третіми особами грошового зобов'язання за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами та третіми особами виникли на підставі Кредитних договорів та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 10561 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Банком та Позичальниками в умовах Кредитних договорів (п. 2.6) було погоджено обов'язок третіх осіб по сплаті процентів за користування таким коштами та визначено їх розмір.

Однак, третіми особами обов'язків по сплаті процентів за користування отриманими від Банку кредитними коштами належним чином виконано не було, у зв'язку з чим в останніх перед позивачем утворилась заборгованість. Так, третіми особами не було сплачено відсотки за користування кредитом за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р. (по Кредитному договору 1 у розмірі 152 306,41 доларів США та по Кредитному договору 2 у розмірі 164 969,85 доларів США).

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору 1 та п. 4.4. Кредитного договору 2 кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитних договорів право Банку вимагати від Позичальників повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останніми грошових зобов'язань по сплаті в т.ч. процентів за користування таким коштами.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Позичальниками грошових зобов'язань по сплаті процентів за користування спірними кредитами, а тому Банк правомірно скориставшись передбаченим п. 4.4 Кредитного договору 1 та п. 4.4 Кредитного договору 2 правом звернувся до третіх осіб з листами від 22.11.2012 р. з вимогами повернути в строк до 29.11.2012 р. непогашену суму наданих кредитних коштів у розмірі 5 223 475,00 доларів США та 5 682 900,00 доларів США відповідно.

Оскільки у Кредитних договорах (п.п. 4.4) сторони погодили, що у разі невиконання позичальниками будь-якого встановленого в договорах зобов'язання, вимогу про дострокове погашення кредиту Позичальники зобов'язані виконати у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі, строк виконання зобов'язання третіх осіб по сплаті непогашеної суми кредитів є таким, що настав з 29.11.2012 р.

Отже, в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 4.4. Кредитного договору 1 та Кредитного договору 2 з вказаної дати у Позичальників виникли зобов'язання по достроковому поверненню на користь Банку суми кредитів у розмірі 5 223 475,00 доларів США та 5 682 900,00 доларів США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у третьої особи-1 на момент звернення з позовом до суду грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 5 223 475,00 доларів США та сплаті процентів у розмірі 226 305,64 доларів США на підставі Кредитного договору 1.

У третьої особи 2, в свою чергу, на момент звернення позивача з позовом до суду існувало грошове зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 5 682 900,00 доларів США та сплаті процентів у розмірі 245 477,60 доларів США на підставі Кредитного договору 2.

У відповідності до ст.ст. 546, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Кредитного договору 1 і п. 4.2 Кредитного договору 2 виконання третіми особами грошових зобов'язань по поверненню кредиту було забезпечено неустойкою у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, розмір якої згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірено судом, за період з 30.11.2012 р. по 21.12.2012 р. становить 98 336,17 доларів США (з яких: 47 096,91 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання Позичальником 1 зобов'язання з повернення кредиту згідно Кредитного договору 1; 51 239,26 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання Позичальником 2 зобов'язання з повернення кредиту згідно Кредитного договору 2).

Отже, з огляду на викладене, заборгованість третьої особи 1 за Кредитним договором 1 перед Банком становить: по поверненню суми кредиту - 5 223 475,00 доларів США, по сплаті процентів за користування кредитом - 226 305,64 доларів США, по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту - 47 096,91 доларів США; заборгованість третьої особи 2 за Кредитним договором 2 перед Банком становить: по поверненню суми кредиту - 5 682 900,00 доларів США, по сплаті процентів за користування кредитом - 245 477,60 доларів США, по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту - 51 239,26 доларів США, що разом становить 11 476 494,41 доларів США.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання третіми особами зобов'язань за Кредитними договорами між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" було укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 29.04.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л., зареєстрований в реєстрі за №562.

За змістом п. 2.1 Договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що виникають із відповідних кредитних договорів (в тому числі Кредитного договору 1 та Кредитного договору 2) передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, що складаються з: адміністративно-офісна (літ.Б) площею 7 547,70 кв.м, трансформаторна підстанція (літ.В) площею 61,70 кв. м, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 3 271 кв. м, кадастровий номер 8000000000:91:227:0047. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель, посвідченого 13.04.2011 р. Будзинською М.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №729, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 27.04.2011 р., реєстраційний номер майна 33109064, номер запису 10400-П в книзі 218п-12.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язань Позичальників з повернення кредитів та сплаті відсотків за користування кредитами настав 29.11.2012 р., однак вимоги Банку, викладені в листах №7030 та №7034 від 22.11.2012 р., про сплату зазначених коштів ані відповідачем, ані третіми особами задоволені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

У відповідності до п. 7.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та /або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та за цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором або чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.4 Договору іпотеки сторони домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених умов. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Підписанням цього договору іпотеки іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, кредитного договору та вимог чинного законодавства України.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 22.02.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Манускрипт" (сертифікат №9363/10, виданий ФДМУ 23.02.2010р.), ринкова вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки (нежитлова нерухомість загальною площею 7 609,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 7а) станом на 22.02.2013 р. становить 50 700 300,00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості Позичальників перед Банком за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 (11 476 494,41 доларів США, що становить еквівалент 91 731 619,82 грн. по курсу Національного банку України станом на 28.02.2013 р.).

Таким чином, вимоги Банку про звернення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" за кредитними договорами у розмірі 11 476 494,41 доларів США стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, ринкова вартість якого станом на момент прийняття рішення у справі становить 50 700 300,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за Банком є правомірними та обґрунтованими.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує, що позивачем не було дотримано передбаченої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: не надано передбаченого ст. 35 Закону України "Про іпотеку" строку, який надається іпотекодавцю для виконання порушеного позичальником зобов'язання.

Тобто, фактично заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем не було дотримано порядку досудового врегулювання спору, що виник між сторонами.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Таким чином, належними та допустимими доказами наведених у позовній заяві обставин та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем не спростовано.

Також суд враховує, що при визначенні загальної суми заборгованості Позичальників за Кредитними договорами, в рахунок погашення якої заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки загальна сума складових заборгованості Позичальників (непогашених кредитів, сума відсотків та пені) становить 11 476 494,41 доларів США, а не 11 378 158,24 доларів США, як зазначено позивачем. Судом береться до уваги сума складових заборгованості, а тому звернення стягнення на заставлене майно здійснюється в рахунок погашення заборгованості саме у розмірі 11 476 494,41 доларів США.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/26197 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/26197.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/26197 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.