Постанова

від 09.10.2013 по справі 910/26197

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 910/26197

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В., Суддів:Картере В.І., Прокопанич Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі№ 910/26197 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Ерде Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників: позивача:Щербак Є.М.; відповідача:Не з'явилися; третьої особи-1:Не з'явилися; третьої особи-2:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2", Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромарт" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 11 378 158,24 доларів США, що становить еквівалент 91 731 619,83 грн. по курсу НБУ станом на 21.12.2012 р., за "Договором зростання" кредитним договором № 154/11-КЛ (кредитна лінія) від 29.08.2011 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та за "Договором зростання" кредитним договором №155/11-КЛ (кредитна лінія) від 31.08.2011 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт", у тому числі: сума кредитів (траншів) 10 906 375,00 доларів США, що становить еквівалент 87174655,37 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р.; сума процентів - 471 783,24 долари США, що становить еквівалент 3 770 963,45 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р. сума пені - 98 336,17 доларів США, що становить еквівалент 786 001,01 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.12.2012 р., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі будівлі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. (суддя Бойко Р.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та припинити провадження у справі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" (надалі - "Банк") як кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" (надалі - "Позичальник 1") як позичальником було укладено "Договір зростання" Кредитний договір №154/11-КЛ (надалі - "Кредитний договір 1").

За умовами п. 1.1. Кредитного договору 1 кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах договору. Кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 440 100,00 доларів США (в редакції додаткової угоди від 12.12.2011 р. до Кредитного договору №154/11-КЛ від 29.08.2011р.).

31.08.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромарт" (надалі - "Позичальник 2") укладено "Договір зростання" Кредитний договір №155/11-КЛ (надалі - "Кредитний договір 2"), положеннями п.1.1 якого передбачено, що кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах договору. Кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 5 832 400,00 доларів США (в редакції додаткової угоди від 12.10.2012 р. до Кредитного договору №155/11-КЛ від 31.08.2011р.).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за названими Кредитними договорами та надання кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" на загальну суму 5 440 100,00 доларів США та Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромарт" - на загальну суму 5 832 400,00 доларів США.

31.08.2011 р. з метою забезпечення виконання Позичальниками умов Кредитного договору 1 та Кредитного договору 2 між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" (надалі - "Іпотекодавець") було укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 29.04.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 562 (надалі по тексту іпотечний договір від 29.04.2011 р. в редакції договору про внесення змін від 31.08.2011 р. - "Договір іпотеки").

22.11.2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням Позичальниками умов Кредитних договорів, а саме: несплатою відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р., позивач направив на адресу третіх осіб листи з вимогами погасити суми кредитів та заборгованість по відсотках.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 7034 від 22.11.2012 р. позивач звернувся до Позичальника-1 з вимогою достроково погасити кредит та сплатити заборгованість за Кредитним договором-1 у загальному розмірі 5 375 781,41 доларів США, та попередив Позичальника-1 та Іпотекодавця про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості.

Також позивач звернувся до Позичальника 2 з листом № 7030 від 22.11.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість за Кредитним договором 2 у розмірі 5 847 869,85 доларів США, та попередив Позичальника 2 та Іпотекодавця про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення вимоги про погашення заборгованості.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третіми особами грошового зобов'язання за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з неналежного виконання третіми особами грошового зобов'язання.

Відповідно, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Банком та Позичальниками в умовах Кредитних договорів (п. 2.6) було погоджено обов'язок третіх осіб по сплаті процентів за користування таким коштами та визначено їх розмір.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, третіми особами обов'язків по сплаті процентів за користування отриманими від Банку кредитними коштами належним чином виконано не було, у зв'язку з чим в останніх перед позивачем утворилась заборгованість. Так, третіми особами не було сплачено відсотки за користування кредитом за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р. (по Кредитному договору 1 у розмірі 152 306,41 доларів США та по Кредитному договору 2 у розмірі 164 969,85 доларів США).

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору-1 та п. 4.4. Кредитного договору-2 кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитних договорів право Банку вимагати від Позичальників повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останніми грошових зобов'язань по сплаті в т.ч. процентів за користування таким коштами.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Позичальниками грошових зобов'язань по сплаті процентів за користування спірними кредитами, а тому Банк правомірно скориставшись передбаченим п. 4.4 Кредитного договору 1 та п. 4.4 Кредитного договору 2 правом звернувся до третіх осіб з листами від 22.11.2012 р. з вимогами повернути в строк до 29.11.2012 р. непогашену суму наданих кредитних коштів у розмірі 5 223 475,00 доларів США та 5 682 900,00 доларів США.

Оскільки у Кредитних договорах (п.п. 4.4) сторони погодили, що у разі невиконання позичальниками будь-якого встановленого в договорах зобов'язання, вимогу про дострокове погашення кредиту Позичальники зобов'язані виконати у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі, строк виконання зобов'язання третіх осіб по сплаті непогашеної суми кредитів є таким, що настав з 29.11.2012 р.

У третьої особи-2, в свою чергу, на момент звернення позивача з позовом до суду існувало грошове зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 5 682 900,00 доларів США та сплаті процентів у розмірі 245 477,60 доларів США на підставі Кредитного договору-2.

У відповідності до ст.ст. 546, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Кредитного договору-1 і п. 4.2 Кредитного договору-2 виконання третіми особами грошових зобов'язань по поверненню кредиту було забезпечено неустойкою у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, розмір якої згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірено судом, за період з 30.11.2012 р. по 21.12.2012 р. становить 98 336,17 доларів США (з яких: 47 096,91 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання Позичальником-1 зобов'язання з повернення кредиту згідно Кредитного договору-1; 51 239,26 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання Позичальником 2 зобов'язання з повернення кредиту згідно Кредитного договору 2).

Отже, суди вірно зазначили, що заборгованість третьої особи 1 за Кредитним договором-1 перед Банком становить: по поверненню суми кредиту - 5 223 475,00 доларів США, по сплаті процентів за користування кредитом - 226 305,64 доларів США, по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту - 47 096,91 доларів США; заборгованість третьої особи 2 за Кредитним договором 2 перед Банком становить: по поверненню суми кредиту - 5 682 900,00 доларів США, по сплаті процентів за користування кредитом - 245 477,60 доларів США, по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту - 51 239,26 доларів США, що разом становить 11 476 494,41 доларів США.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання третіми особами зобов'язань за Кредитними договорами між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" було укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 29.04.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 562.

За змістом п. 2.1 Договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що виникають із відповідних кредитних договорів (в тому числі Кредитного договору-1 та Кредитного договору 2) передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, що складаються з: адміністративно-офісна (літ.Б) площею 7 547,70 кв.м.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Судами встановлено, що строк виконання зобов'язань Позичальників з повернення кредитів та сплаті відсотків за користування кредитами настав 29.11.2012 р., однак вимоги Банку, викладені в листах №7030 та №7034 від 22.11.2012 р., про сплату зазначених коштів ані відповідачем, ані третіми особами задоволені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, суди вірно зазначили, що у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

У відповідності до п. 7.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та /або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та за цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором або чинним законодавством України.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій, що вимоги Банку про звернення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконстракшн-2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарт" за кредитними договорами у розмірі 11 476 494,41 доларів США стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, ринкова вартість якого станом на момент прийняття рішення у справі становить 50 700 300,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за Банком є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" залишити без задоволеня.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 910/26197 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: В.І. Картере

Г.К. Прокопанич