Постанова

від 12.06.2013 по справі 927/262/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 927/262/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Коршун Н.М.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1, виданий 18.04.2002 р. Деснянським ВМ УМВС України в Чернівецькій області)

від відповідача - Молчанов Д.Ю. (довіреність №5 від 03.12.2012 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Крокус»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2013 року

у справі №927/262/13-г (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Селянського (фермерського) господарства «Крокус»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Крокус» про стягнення заборгованості у розмірі 11031,00 грн. та 17714,64 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.04.2013 р. у справі №927/262/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Крокус» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11031,00 грн. боргу, 31,73 грн. пені та 662,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.11.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (підрядник) та Селянським (фермерським) господарством «Крокус» (замовник) було укладено договір, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати капітальний ремонт побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ (великої рогатої худоби) в с. Вербичі, Ріпкинського району, Чернігівської області в обумовлений договором строк, а відповідач (замовник) зобов'язується надати позивачу (підряднику) майданчик для проведення будівельних робіт, забезпечити своєчасне фінансування, забезпечити необхідними матеріалами, прийняти закінчений об'єкт і повністю розрахуватись.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. вказаного Договору, загальна вартість виконання всіх вказаних в договорі робіт становить 179731,00 грн. Замовник проводить розрахунки поетапно, згідно підписаних актів виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3. Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше трьох банківських днів після приймання об'єкта комісією та складання акту форми КБ-2 та КБ-3.

Згідно п.п. 5.2., 5.3. Договору, приймання виконаних робіт від виконавця оформлюється актом, який підписується обома сторонами. Замовник вправі відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 3 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Аналогічні норми містять п.п. 3, 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668.

Згідно п.п. 3.3.1 - 3.3.9 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174, на які посилається відповідач, договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірні ціни можуть встановлюватись твердими, динамічними та періодичними. Тверді договірні ціни, як правило, встановлюються для будівництва тривалістю до 1,5 років. Однак, згідно цих Правил, тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва і не уточнюються, за винятком випадків, якщо, зокрема, замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт та вартісних показників (п.п «а»).

Як вбачається з матеріалів справи, кошторисна документація на будівельні роботи була виготовлена на замовлення відповідача. Позивачем були надані до матеріалів справи належним чином завірені копії Договору №14-2012 на виконання (передачу) кошторисної документації від 07.05.2012 р.; акта здачі-приймання проектно-технічної документації по договору № 14-2012 від 15.05.2012 р.; додатку № 1 до договору № 14-2012 - кошторис № 1 на проектні (вишукувальні) роботи; банківську виписку про сплату позивачем за кошторисну документацію; робочий проект капітального ремонту побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ в с. Вербичі, Ріпкинський район, Чернігівської області; локальні кошториси 2-1-1, 2-1-2, 2-1-3 (а.с. 59-98).

Згідно п. 1. Договору № 14-2012 на виконання (передачу) кошторисної документації від 07.05.2012 р., укладеного між ТОВ «Проектний інститут «Архпроект» (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством «Крокус» (замовник), замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по розробці кошторисної документації: РП «Капітальний ремонт побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області». Термін виготовлення кошторисної документації - травень 2012 року.

Відповідно до акта здачі-приймання проектно-технічної продукції по договору № 14-2012, 15.05.2012 р. між виконавцем та замовником складений акт про те, що виконані послуги по виготовленню кошторисної документації задовольняють умови договору (а.с. 60).

З пояснень головного інженера проекту ОСОБА_4 Проектного інституту «Архпроект» ( а.с. 108-118) вбачається, що замовник (відповідач) постійно змінював в процесі будівництва обсяги робіт, що утруднювало та подовжувало строки виготоволення документації.

Позивачем були виконані роботи по капітальному ремонту побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ в с. Вербичі, Ріпкинського району, Чернігівської області на загальну суму 175231,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів приймання виконаних робіт за січень-квітень 2012 року та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) за той же період, які підписані замовником та скріплені його печаткою (а.с.11-32).

Позивач стверджує, що відповідач розрахувався з ним частково і станом на момент подання позову до суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становить 11031,00 грн., а саме, частково несплаченим залишився лише акт приймання виконаних робіт за квітень 2012 року на суму 16108, 00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, договором визначений порядок поетапного розрахунку за виконані роботи без зазначення конкретного строку їх оплати, позивачем було направлено відповідачу претензію б/н від 14.01.2013 р., в якій позивач просив відповідача сплатити 11031,00 грн. до 13.02.2013 р. Вказана претензія була отримана відповідачем 15.01.2013 р., що підтверджується належним чином завіреною копією поштового повідомлення в матеріалах справи (а.с. 33-35).

Відповідачем не надано доказів сплати зазначеної заборгованості.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, за отримані роботи своєчасно в повному розмірі не розрахувався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11031,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про відсутність повідомлення позивача про завершення всіх робіт, відсутність акта приймання об'єкта комісією відповідача, незакінчення позивачем всіх робіт за договором, то вказані заперечення висновків суду не спростовують, оскільки стосуються остаточного розрахунку між сторонами за виконані будівельні роботи, що не перешкоджає позивачу згідно п.3.2 договору, ч. 2 ст. 530 ЦК України та на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, вимагати від відповідача поетапного розрахунку з позивачем за виконані будівельні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.10. Договору, замовник, в разі затримки оплати, на рівні підрядника несе відповідальність за строки оплати робіт, сплачуючи при цьому підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку заявленої суми пені, позивачем не враховано вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якою розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення в сумі 17714,64 грн. за період з 07.05.2012 р. по 20.02.2013 р. включно.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 31, 73 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) за період з 14.02.2013 р. (строк оплати зазначений у претензії позивача б/н від 14.01.2013 р.) по 20.02.2013 р. включно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Крокус» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2013 р. у справі №927/262/13-г залишити без змін.

Справу №927/262/13-г повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Коршун Н.М.

Шевченко Е.О.