Постанова

від 10.06.2013 по справі 813/3397/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року № 813/3397/13-а

о 12 год., 07 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Транс-Аудит», представник - Довгань В.І. (довіреність № 1 від 05.10.2012 року) до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник - Кельбас Р.А. (довіреність № 78/10 від 19.12.2012 року) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003132320 від 18.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року є протиправними, оскільки господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Росаріо» є реальними та підтверджуються належним чином складеними первинними документами. Між позивачем та його контрагентом складено акти про отримання товару, видані податкові накладні, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, проведено розрахунки за реально отриманий товар.

Відтак, господарські операції на виконання укладеного з ТОВ «Росаріо» договору є такими, що спричинили реальні наслідки, підтверджуються належним чином складеними первинними документами, а тому є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що позивачем спірний податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Росаріо» в зв'язку із виконанням договірних зобов'язань згідно укладених договорів купівлі-продажу. Факт використання отриманих послуг від ТОВ «Росаріо» позивач обґрунтовує укладенням договорів з територіальними відділеннями Укрзалізниці про встановлення, поновлення та обслуговування інформаційно-аналітичного бюлетеня «Фінансово-правовий огляд. Версія-2», основу якої складає база бухгалтерських проведень придбана в ТОВ «Росаріо». Згідно п. 1.3. договору № 026/1 від 12.10.2010 року, продавець гарантує, що база проведень відповідає та не суперечить законодавству України, чинному на день підписання цього договору. Однак, як стверджує відповідач, база бухгалтерських проведень, яка в подальшому складала предмет договорів укладених позивачем з територіальними відділеннями Укрзалізниці розроблена у відповідності до законодавства, значна частина якого з 01.01.2011 року втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Податкового кодексу України.

Пунктом 3.1.вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується протягом 2-ох років з дня підписання цього договору надавати гарантійне обслуговування бази проведень, переданої покупцю; інформація, яка формується продавцем в рамках гарантійного обслуговування, повинна надаватись покупцю за формою передбаченою у Додатку 2 до Договору. Відповідач зазначає, що до перевірки не було представлено зазначені додатки, які б свідчили про здійснення оновлення програми бухгалтерських проведень у відповідності із змінами в законодавстві, що спростовує реальність здійснення господарських операцій на підставі укладеного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначила про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

07.12.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аудиторська фірма «Транс - аудит»» з питань господарських відносин з ТОВ «Росаріо» за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2179/22-1/31895956.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п. 1.7. ст. 1, п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Аудиторська фірма «Транс - аудит»» занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 81171,17 грн.

В акті перевірки зазначено:

В ході проведення перевірки податковим органом, крім іншого, використано акт Бориспільської ОДПІ м. Бориспіль № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» з питань достовірності показників декларації з податку на додану вартість за період листопад - грудень 2010 року». У вказаному акті зазначено, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТОВ «Росаріо» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. Відтак, ТОВ «Росаріо» проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, операції ТОВ «Росаріо» не підтверджуються стосовно врахування реального часу настання здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Податковий орган в акті перевірки, крім іншого, також зазначає, що представлені ТОВ «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» до перевірки податкові накладні, акти приймання виконаних робіт не підтверджують факт придбання послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Викладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції безпосередньо між ТОВ «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» та ТОВ «Росаріо» фактично не відбулися. Відтак, господарські операції ТОВ «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» із ТОВ «Росаріо» не мали реального товарного характеру. Наявність у ТОВ «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є необхідними для формування податкового кредиту, а саме, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, видані (складені) ТОВ «Росаріо», на думку податкового органу, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними.

Податковий орган також зазначає, що викладені обставини в акті документальної невиїзної перевірки податкової звітності ТОВ «Росаріо» з ПДВ за період листопад - грудень 2010 року та покази свідка ОСОБА_3, який у своїх свідченнях зазначив, що не підписував жодних договорів як посадова особа ТОВ «Росаріо», оскільки не знав про існування такого підприємства та про його діяльність, на території України ніколи не перебував, у своїй сукупності вказують на те, що господарська операція між ТОВ «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» та ТОВ «Росаріо» фактично не відбулася.

18.12.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003132320, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 2179/22-1/31895956 від 07.12.2012 року, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 121756,76 грн., в тому числі за основним платежем - 81171,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40585,59 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення

до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- договорів № 025/1 та № 026/1 купівлі - продажу бази проведень для автоматизованих систем бухгалтерських проведень (АСБО) від 12.12.2010 року, укладеного між позивачем (як замовником) та ТОВ «Росаріо» (як виконавцем), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає покупцеві базу проведень, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити її. (п. 1.1. договору) Оплата за цим договором здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання - передачі бази проведень. (п. 4.2. договору); Структури Бази проведень (додатку № 1 до договору № 025/1 від 12.12.2010 року); Зміни та доповнення до Бази проведень (додатку № 2 до договору № 025/1 від 12.12.2010 року);

- Актів приймання - передачі бази проведень (в об'ємі 55 розділів та 1289 розділів) згідно договорів № 025/1 та № 026/1 від 12.12.2010 року від 28.12.2010 року складених між позивачем та ТОВ «Росаріо»;

- Актів № 122801 та № 122802 від 28.12.2010 року здачі - приймання робіт (виконання послуг) згідно договорів № 025/1 та № 026/1 від 12.12.2010 року від 28.12.2010 року складених між позивачем та ТОВ «Росаріо»;

- податкових накладних № 122801 та № 122802 від 28.12.2010 року виданих у позивачу його контрагентом ТОВ «Росаріо», із зазначенням номенклатури товару продавця, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- Картки рахунку: 631: Контрагенти - ТОВ «Росаріо» (замовлення по ПН № 0000264 та № 0000265) за період 28.12.2010 року по 31.03.2011 року;

- Свідоцтва про державну реєстрацію, відомостей про перебування ТОВ «Росарію» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки Бориспільської ОДПІ про взяття на облік ТОВ «Росарію», Свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Росарію» платником ПДВ від 10.12.2010 року та Статуту ТОВ «Росаріо»;

- договорів № ПР/НФ-1158/НЮ від 10.02.2011 року, № ПР/НФ-1159/НЮ від 10.02.2011 року, № Л/НФ - 11300/НЮ від 14.02.2011 року, № Л/НФ - 11299/НЮ від 14.02.2011 року, № Д/НФ-113993/НЮ від 30.12.2011 року, № Д/НФ-11124/НЮ від 31.01.2011 року, № Д/НФ-11125/НЮ від 31.01.2011 року, № П/НА - 12781/НЮ від 10.01.2012 року, № П/НФ - 11684/НЮ від 17.01.2011 року, № П/НФ-11685/НЮ від 17.01.2011 року, № ПЗ/ІОЦ-121540/НЮ від 09.07.2012 року, № НЗ/ІОЦ - 121539/НЮ від 09.07.2012 року, укладених між ДП «Придніпровська залізниця», ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Донецька залізниця», СТГО «Південна залізниця», ДТГО «Південно - Західна залізниця» (як замовниками) та позивачем (як виконавцем) на встановлення, поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня «Фінансово-правовий огляд. Версія 2» та автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня «Фінансово-правовий огляд. Версія 3» , згідно яких в порядку та на умовах, визначених у цих договорах, виконавець зобов'язується надати послуги по встановленню замовникові, поновлення комп'ютерної програми - автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня «Фінансово-правовий огляд. Версія 2», а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити оплату на умовах, що визначені цими договорами;

- договорів № ПР/НФ-1160/НЮ від 10.02.2011 року, № Л/НФ-1131/НЮ від 14.02.2011 року, № Д/НФ-113994/НЮ від 30.12.2011 року, № Д/НФ-11126/НЮ від 31.01.2011 року, № П/НА-12782/НЮ від 10.01.2012 року, № П/НЮ-11686/НЮ від 17.01.2011 року, № ПЗ/ІОЦ-121541/НЮ від 09.07.2012 року, НГ - 12 - 644/НЮ від 16.07.2012 року, укладених між ДП «Придніпровська залізниця», ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Донецька залізниця», СТГО «Південна залізниця», ДТГО «Південно - Західна» (як замовниками) та позивачем (як виконавцем) на встановлення, поновлення та обслуговування комп'ютерної програми з тестування працівників «Профі - тест», згідно якого в порядку та на умовах, визначених у цих договорах, виконавець зобов'язується надати послуги по встановленню, поновленню та обслуговуванню замовникові комп'ютерної програми для тестування працівників «Профі - тест», а замовник зобов'язується прийняти належно надані послуги та здійснити їх оплату на умовах, що визначені цими договорами;

- Додаткової угоди № Л/НФ-11299/НЮ-ДУ-1 від 30.12.2011 року до договору про поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня «Фінансово - правовий огляд. Версія 2» № Л/НФ-11299/НЮ від 14.02.2011 року

- Додаткової угоди № 1 від 16.07.2012 року до договору про поновлення автоматизованого інформаційно - аналітичного бюлетеня «Фінансово - правовий огляд» № ОД/НФ-10-648-НЮ від 28.05.2010 року;

- Бази бухгалтерських проведень ТОВ «Росаріо» із зазначенням змісту господарської операції;

- Бази тестувань із зазначенням змісту запитання, варіантів відповіді та пояснення відповіді.

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ за грудень 2010 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відомостей по рахунку 631 за 2010 рік щодо контрагента позивача - ТОВ «Росаріо», базою бухгалтерських проведень по ТОВ «Росаріо» що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення зазначені в акті перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Судом також не враховуються висновки податкового органу зазначені у акті перевірки позивача № 2179/22-1/31895956 від 07.12.2012 року з посиланням на акт перевірки його контрагента - ТОВ «Росаріо» у якому встановлено його незнаходження за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатність трудових ресурсів для здійснення діяльності, що свідчить проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання, оскільки Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог податкового законодавства, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Представником позивача, також подано суду копію Розрахунку коригування сум ПДВ до Податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий - грудень 2010 року (який прийнято в електронній формі у податковому органі 18.03.2011 року за реєстраційним номером 9001287670), з якого вбачається, що ТОВ «Росаріо» включено до податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року зобов'язання за податковими накладними, які видані позивачу. Вказане спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину та мінімізацію сплати податку за грудень 2010 року по вищезазначеному контрагенту.

Крім цього, судом не враховуються подані представником відповідача в обґрунтування позовних вимог копії протоколу допиту свідка (гр. ОСОБА_3.) від 29.12.2011 року, протоколу отримання зразків для порівняльного дослідження від 29.12.2011 року, постанови від 10.04.2012 року старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління ДПС України про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб), а саме, крім інших, ТОВ «Росаріо», а також прийняття даної кримінальної справи до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження, Листа ГУПМ ДПС України № 4539/5/07-6016 від 19.12.2011 року та листа Державної прикордонної служби України від 18.01.2012 року із зазначенням інформації про перетин Державного кордону, оскільки жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, в грудні 2010 року відповідачем не надано.

Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладених між позивачем та ТОВ «Росаріо», посилаючись на те, що у згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси. Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

На думку суду, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані відповідачем в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003132320 від 18.12.2012 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 121756,76 грн., в тому числі за основним платежем - 81171,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40585,59 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 1.7. ст. 1, п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003132320 від 18.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Транс-Аудит» (ЄДРПОУ 31895956, вул. Джерельна, 38, м. Львів) 1217,57 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 17.06.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.